Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Робінзон Крузо

У переказі К.Чуковського

Даніель Дефо

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Р.Сахалтуєв

Розділи:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20    21    22    23    24    25    26    27    28  

Розділ 12. Робінзон повертається до печери. – Його польові роботи

Під час цієї подорожі мій собака переполохав козеня і схопив його, але загризти не встиг: я підбіг і відібрав його. Мені дуже хотілося взяти його з собою: я пристрасно мріяв роздобути десь пару козенят, щоб розвести стадо і забезпечити себе м'ясною їжею на той час, коли в мене закінчиться весь порох.

Я змайстрував для козеня нашийник і повів його на мотузці; мотузку я давно вже звив із пеньки від старих канатів і завжди носив її в кишені. Козеня упиралося, але все-таки йшло. Діставшись до своєї дачі, я залишив його в огорожі, сам же пішов далі: мені хотілося якнайшвидше опинитися вдома, бо я мандрував більше місяця.

Не можу висловити, з яким задоволенням я повернувся під дах свого старого будинку і знову розлігся в гамаку. Ці блукання островом, коли мені не було де прихилити голову, так стомили мене, що мій власний дім (як я називав тепер моє житло) здався мені надзвичайно затишним. З тиждень я відпочивав і насолоджувався домашньою їжею. Більшість цього часу я був зайнятий найважливішою справою: майстрував клітку для Пола, який одразу ж став домашнім птахом і дуже прив'язався до мене.

Потім я згадав про бідолашне козеня, що сиділо в полоні на дачі. «Напевно, – гадав я, – воно вже з'їло всю траву і випило всю воду, яку я залишив, і тепер голодує». Треба було сходити по нього. Прийшовши на дачу, я застав його там, де лишив. Втім, воно й не могло втекти. Воно помирало з голоду. Я нарізав гілок із найближчих дерев і перекинув йому за огорожу. Коли козеня поїло, я прив'язав до його нашийника мотузку і хотів вести його, як раніше, але від голоду воно стало таким ручним, що мотузка стала не потрібна: воно побігло за мною, як собачка.

Дорогою я часто годував його, і завдяки цьому воно стало таким же слухняним і лагідним, як й інші мешканці мого дому, і так прив'язалося до мене, що не відходило від мене ні на крок.

Настав грудень, коли мали зійти ячмінь і рис. Оброблена мною ділянка була невеличка, тому що, як я вже казав, посуха занапастила майже весь посів першого року і в мене залишалося не більше восьмушки бушеля кожного сорту зерна.

Цього разу можна було очікувати чудового врожаю, але раптом виявилося, що я знову ризикую втратити увесь посів, бо моє поле спустошується цілими полчищами різноманітних ворогів, від яких навряд чи можна вберегтися. Цими ворогами були, по-перше, кози, по-друге, ті дикі звірята, яких я назвав зайцями. Солодкі стебла рису та ячменю припали їм до смаку: вони проводили на полі дні й ночі і з'їдали молоді пагони, перш ніж ті встигали заколоситися.

Проти нашестя цих ворогів був лише один засіб: обгородити все поле тином. Я так і зробив. Але ця робота була дуже важкою, головним чином тому, що треба було поспішати, бо вороги нещадно знищували колоски. Втім, поле було таке невеличке, що за три тижні огорожа була готова.

Огорожа виявилася досить гарною. Поки вона не була закінчена, я відлякував ворогів пострілами, а на ніч прив'язував до огорожі собаку, який гавкав до ранку. Завдяки всім цим запобіжним заходам вороги дали мені спокій, і моє колосся стало наливатися зерном.

Але тільки-но хліб заколосився, як з'явилися нові вороги: налетіли зграї ненажерливих птахів і почали кружляти над полем, вичікуючи, коли я піду і можна буде накинутися на хліб. Я одразу же випустив у них заряд дробу (бо ніколи не виходив без рушниці), і не встиг я вистрілити, як з поля піднялася друга зграя, якої я спочатку не помітив.

Я був не на жарт стривожений.

«Ще кілька днів такого пограбування – і прощавайте усі мої надії, – казав я собі, – у мене немає більше насіння, і я залишуся без хліба».

Що робити? Як позбутися цієї нової напасті? Нічого придумати я не міг, але твердо вирішив за будь-що відстояти свій хліб, хоча б мені довелося чатувати біля нього цілодобово.

Перш за все я обійшов усе поле, щоб встановити, чи багато шкоди завдали мені птахи. Виявилося, що хліб добряче зіпсований. Але з цією втратою можна було ще примиритися, якби вдалося зберегти решту. Птахи причаїлися на найближчих деревах: вони чекали, коли я піду. Я зарядив рушницю і удав, що йду. Злодюжки зраділи і почали один за одним опускатися на ріллю. Це страшенно розсердило мене. Спочатку я хотів був почекати, щоб опустилася вся зграя, але в мене не вистачило терпіння. «Адже через кожне зерно, яке вони з'їдять тепер, я, можливо, втрачаю в майбутньому цілу хлібину», – сказав я собі.

Я підбіг до огорожі і почав стріляти; три птахи залишилися на місці.

Я підняв їх і повісив на високому стовпі, щоб залякати решту. Важко собі уявити, як подіяв цей захід: жоден птах не сів більше на ріллю. Усі полетіли з цієї частини острова; принаймні я не бачив жодного за весь час, поки мої опудала висіли на стовпі. Можете бути впевнені, що мені ця перемога над птахами принесла велике задоволення.

До кінця грудня хліб достиг, і я зібрав урожай, другий за цей рік.

У мене, на жаль, не було ні коси, ні серпа, і після довгих роздумів я вирішив скористатися для польових робіт широкою шаблею, яку я взяв з корабля разом з іншою зброєю. Втім, хліба в мене було так мало, що зібрати його не становило великої праці. Та й прибирав я його власним способом: зрізав тільки колосся і ніс з поля у великому кошику. Коли все було зібрано, я перетер колосся руками, щоб відокремити лушпиння від зерна, і в результаті з однієї осьмушки бушеля насіння кожного сорту отримав близько двох бушелів рису і два з половиною бушелі ячменю (звичайно, за приблизним розрахунком, оскільки у мене не було мірки).

Урожай був дуже добрий, і така удача підбадьорила мене. Тепер я міг сподіватися, що за кілька років у мене буде постійний запас хліба. Але разом із тим переді мною виникли нові труднощі. Як без млина, без жорен перетворити зерно на борошно? Як просіяти борошно? Як вимісити з борошна тісто? Як нарешті спекти хліб? Я нічого не вмів. Тому я вирішив не чіпати врожаю і залишити все зерно на насіння, а тим часом, до наступного посіву, докласти всіх зусиль до того, щоб вирішити головне завдання, тобто знайти спосіб перетворювати зерно на спечений хліб.

Розділи:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20    21    22    23    24    25    26    27    28  

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова