|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Надзвичайні пригоди Вуйка, Клубочка і Порі
Михайло Ходаков
Казка про те,
як троє друзів вирушили
на пошуки країни Чемнії
і чим це скінчилося
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – І.Семенов
Друзі вирушають у далеку подорож
– У таких випадках ви маєте першими сказати "Вітаю" і… – але тут голос вчителя Дятла заглушили гарчання та відчайдушний вереск.
Дятел постукав дзьобом об дерево – наче барабанний дріб рознісся лісом.
Учні – ведмежата, білченята, зайченята, лисенята, їжачки, кабанчики, єноти – принишкли.
Тільки чулося пихкання ведмедика Вуйка і попискування кабанчика Порі.
– Що ви цього разу не поділили? – суворо запитав Дятел.
– Я перший прийшов на це місце, – зарохкав Порі. – А він почав мене штовхати!
– Це моє місце, – прогарчав Вуйко. – А він тут розлігся!
– Ні, це моє місце!
– Тихо! – застукав Дятел. – На великій галявині вам місця вже не вистачає?! Соромно! Скільки разів я казав, що треба бути чемними, поступатися один одному...
– Я ж не грубо, я дуже ввічливо зіштовхнув його, – пробурчав Вуйко.
– Так, ударив лапою... – запхинькав Порі.
– Обидва залишитеся після уроків і сидітимете на пеньках, – сказав Дятел.
Сидіння на пеньках було у лісовій школі покаранням. Уявіть собі: довкола всі бігають, стрибають, грають, а ти сидиш на пеньку!
Вуйкові та Порі найчастіше доводилося сидіти на пеньках, особливо після уроків Дятла, який навчав звірят правил гарної поведінки.
– Ну навіщо мені знати, хто кому повинен поступатися дорогою? – дивувався Вуйко.
– А мого батька, лісового кабана, всі бояться і мене боятимуться, – підтакував ведмедикові Порі. – І чому, якщо мене обзивають поросям, то я, кабан, маю цю образу проковтнути? Ні, я кривднику не пробачу!
Дятел попросив свого улюбленого учня їжачка на ім'я Клубочок подружитися з Вуйком і Порі та особистим прикладом навчати їх ввічливості.
– Чому ти такий чемний? – запитали Вуйко та Порі їжачка.
– Адже я колючий, – пояснив Клубочок. – Бо якби я поводився так, як ви, то поколов би всіх... Я повинен бути чемним!
– От бачиш! – зраділи Вуйко з Порі. Навіщо ж нам бути чемними?
– Як навіщо?! – обурився їжачок. – Згадай, Вуйко, хіба мало звірят плакало від твоїх ведмежих лап. Як почнеш ними розмахувати – так у бідних звіряток шерсть і летить... Усім треба бути чемними, а вам особливо. – Цього разу Вуйко з Порі промовчали.
Відтоді варто було Порі чи Вуйкові зробити щось не так, як Клубочок одразу ж наїжачувався і колов винного.
Спочатку Вуйко з Порі ображалися, а потім звикли і навіть дивувалися, якщо Клубочок їх довго не колов.
Коли після уроку Дятла покараних Вуйка та Порі посадили на пеньках, Клубочок сів із ними за компанію.
Друзів прикривала від спекотного літнього сонця велика березова гілка. Раптом на неї сіла Сорока, озирнулася та перебралася ближче до Вуйка. То одним оком подивиться, то іншим.
– Здрастуйте, тітко Сорока, – сказав Клубочок. – Які новини ви принесли?
– Знову Дятел вас покарав? – сміється Сорока. А чи знаєте ви, що є за тридев'ятим лісом, за тридесятим болотом, як із Лукомор'я вийдеш, так одразу ліворуч – країна Чемнія? Там усі звірі такі чемні – чемніші навіть за нашого Дятла!
– Не чув я про таку країну, – сказав Клубочок.
– А хіба ти маєш знати про все на світі? – огризнулася Сорока. – Теж мені, перший учень! У Чемнії ніхто нікого не вчить. Там усім дають рожеве морозиво, хто його з'їсть, той стає на все життя чемним... І ніяких уроків, ніяких занять, ніяких Дятлів!
Сорока затріскотіла, заверещала, захихотіла та полетіла геть.
Вуйко подивився на сусідній пеньок, на якому сидів сумний Порі.
– А що як нам сходити до цієї Чемнії? – промовив Вуйко.
– Знайшли кому вірити – Сороці, – сказав Клубочок. – Хіба ви її не знаєте? Вигадає дурницю та й рознесе по всьому лісі...
– А я ще від когось чув про рожеве морозиво... – замріяно промовив Порі. – З'їси його дві порції і – одразу станеш чемним-чемним... і карати тебе вже ніхто не буде... Краса!
– Та не вірте ви цим казкам, – розсердився Клубочок. – Якщо не будете вчитися ввічливості, ніяке морозиво не допоможе!
– От що, – заявив Вуйко, – вчитися різним правилам я не хочу, але чемним стану. Порі, ти підеш зі мною до Чемнії?
– Піду! – сказав Порі. – Бо мені дуже хочеться рожевого морозива.
– Ех, не вірю я жодному сорочому слову, – сказав Клубочок. – Але доведеться з вами йти, бо без мене з вами обов'язково якесь лихо трапиться!
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова