Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Даніель Дефо

Робінзон Крузо

У переказі К.Чуковського

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Р.Сахалтуєв

Розділи:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20    21    22    23    24    25    26    27    28  

Розділ 1. Родина Робінзона. – Його втеча з батьківського дому

Із самого раннього дитинства найбільше від усього в світі я любив море. Я заздрив кожному матросові, що вирушав у далеке плавання. Годинами я простоював на морському березі, не відриваючи очей від кораблів.

Моїм батькам це дуже не подобалось. Батько, стара, хвора людина, хотів, щоб я став поважним чиновником, служив у королівському суді і одержував велику платню. Але я мріяв про морські подорожі. Мені вважалося найбільшим щастям мандрувати морями й океанами.

Батько здогадувався, що в мене на думці. Якось він покликав мене до себе і сердито сказав:

– Я знаю: ти хочеш втекти з рідного дому. Це божевілля. Ти повинен залишитися. Якщо ти залишишся, я буду тобі добрим батьком, але горе тобі, якщо ти втечеш! – Тут голос у нього затремтів, і він тихо додав: – Подумай про хвору матір... Вона не винесе розлуки з тобою.

В очах у нього блиснули сльози. Він любив мене і хотів мені добра.

Мені стало шкода старого, я твердо вирішив залишитися в батьківському домі і не думати більше про морські подорожі. Але, на жаль! – минуло кілька днів, і від моїх добрих намірів нічого не лишилося. Мене знову потягло до морських берегів. Мені стали снитися щогли, хвилі, вітрила, чайки, невідомі країни, вогні маяків.

Через два-три тижні після моєї розмови з батьком я все ж таки вирішив втекти. Вибравши час, коли мати була весела і спокійна, я підійшов до неї і шанобливо сказав:

– Мені вже вісімнадцять років, а в ці роки пізно вчитися суддівській справі. Якби навіть я і вступив кудись на службу, я все одно за кілька днів утік би в далекі краї. Мені так хочеться побачити інші країни, побувати і в Африці, і в Азії! Якщо я і прилаштуюся до якоїсь справи, у мене все одно не вистачить терпіння довести її до кінця. Прошу вас, умовте батька відпустити мене в море хоча б на короткий час для проби; якщо життя моряка не сподобається мені, я повернуся додому і більше нікуди не поїду. Нехай батько відпустить мене добровільно, бо інакше я буду змушений піти з дому без його дозволу.

Мати дуже розгнівалася на мене і сказала:

– Дивуюся, як ти можеш думати про морські подорожі після твоєї розмови з батьком! Адже він вимагав, щоб ти раз і назавжди забув про чужі краї. А він краще за тебе розуміє, якою справою тобі слід займатися. Звичайно, якщо ти хочеш себе занапастити, їдь хоч зараз, але можеш бути впевнений, що ми з батьком ніколи не дамо згоди на твою подорож. І дарма ти сподівався, що я допомагатиму у тобі. Ні, я ні слова не скажу батькові про твої безглузді мрії. Я не хочу, щоб згодом, коли життя на морі доведе тебе до злиднів і страждань, ти міг дорікнути своїй матері за те, що вона потурала тобі.

Потім, через багато років, я дізнався, що матінка все ж таки передала батькові всю нашу розмову, від слова до слова. Батько був засмучений і сказав їй зітхнувши:

– Не розумію, що йому треба? На батьківщині він міг би легко досягти успіху і щастя. Ми люди небагаті, але маємо якісь статки. Він може жити разом із нами, нічого не потребуючи. Якщо ж він почне мандрувати, він зазнає тяжких негараздів і пошкодує, що не послухався батька. Ні, я не можу відпустити його в море. Вдалині від батьківщини він буде самотній, і, якщо з ним трапиться біда, у нього не знайдеться друга, який міг би втішити його. І тоді він покається у своїй нерозсудливості, але буде пізно!

І все ж таки через кілька місяців я утік із рідного дому. Сталося це так. Якось я поїхав на кілька днів до міста Галл. Там я зустрів одного приятеля, який збирався вирушити до Лондона на кораблі свого батька. Він почав умовляти мене їхати разом із ним, спокушаючи тим, що проїзд кораблем буде безкоштовний.

І ось, не спитавши дозволу ні в батька, ні в матері, – у недобрий час! – 1 вересня 1651 року я на дев'ятнадцятому році свого життя сів на корабель, що вирушав до Лондона.

Це був поганий вчинок: я безсовісно покинув старих батьків, знехтував їхніми порадами і порушив синівський обов'язок. І мені дуже скоро довелося покаятися в тому, що я зробив.

Розділи:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20    21    22    23    24    25    26    27    28  

Автор: Дефо Д.; ілюстратор: Сахалтуєв Р.

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова