Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Мандри котика Мікоша

Юрій Брєзан

Переклад українською – Дмитро Меденцій
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Ніна Котел, ігор Вишинський

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10   

Щоранку за п’ять хвилин до сьомої білявий Томаш наливав у склянку свіжого молока і подавав своєму другові – чорному котикові Мікошу. Рівно о сьомій Томаш вирушав до школи. Котик Мікош полишав своє молоко і кидався навздогін за Томашем. За рогом хати або трошки далі, біля ближчого будинку, Мікош зупинявся, присідав і ніжно нявкав:

– До побачення, Томаше!

Томаш кивав йому головою, а потім наказував:

– Йди додому, Мікоше!

Мікош вертався додому, а Томаш біг до школи.

Після обіду Томаш готував уроки. А потім ішов у двір погратися з приятелями. Та Мікош завжди бував біля нього: чи сидів на яблуні, що росла біля піщаної ями, чи лежав на кам’яному стовпці біля хвіртки, чи разом з Томашем біг через парк до залізничного насипу і дивився на поїзди, які мчали повз них.

Поїзди перевозили товари та людей. Мчали вони з різних країн. Томаш читав написи на вагонах: оці з Чехії, а ці з Польщі, з Франції, з Болгарії. Він махав рукою машиністам, кочегарам, пасажирам, що виглядали з вікон, та гальмовим кондукторам, які сиділи в своїх будках.

Котик Мікош умощувався на землі біля Томашевих ніг і вигрівався на сонці, позираючи на поїзди і на горобців, які цвірінькали в кущах навколо, або винюхував мишачі нори, вириті на насипу.

Всі сусіди знали білявого Томаша та чорного, мов сажа, котика Мікоша. І всі знали: хлопчик та котик – нерозлучні друзі. Так про них і казали:

– Як чудово приятелюють Томаш та Мікош!

Якось уранці Томаш, як завжди, налив молока подав Мікошеві. Та ба – Мікоша нема. Томаш подався до школи, але Мікош не біг за ним навздогін не проводжав за ріг хати або трошки далі, до ближчого будинку. Після обіду Томаш грався у піску під яблунею, але Мікош не сидів на ній.

Томаш пішов до залізничного насипу і дивився на поїзди, та чорного котика цим разом біля нього вже не було.

Томаш обнишпорив усе навкруги, шукав приятеля, кликав – усе намарне! Намарне ходив, намарне питав, намарне кликав...

Сусід Бартка сказав:

– Може, трапив у пастку!

Залізничник Новак промовив:

– Може, з’їв якусь отруту!

Дідусь, котрий частенько відпочивав у парку на лаві, озвався й собі:

– Може, котика переїхав поїзд!

Але Томаш нікому не вірив.

– Мікош розумний і обережний! – оступався він за свого котика. – Ніколи не трапить він у пастку, ніколи не з’їсть отруту, ніколи не полізе під поїзд!

Цілий тиждень шукав Томаш Мікоша. Одного дня листоноша сказав йому, що по той бік залізничного насипу мешкає дядько, який ловить котів. Томаш мерщій побіг до дядька і сміливо запитав:

– Це ви зловили Мікоша?

Дядько засміявся.

– Твого чорного котика? Я – ні!

Томаш, зовсім засмучений, побрів додому. Він уже не знав, кого й питати. Де ж подівся Мікош? Де його шукати?

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10   

Автор: Брєзан Ю.; ілюстратор: Вишинський І. та Котел Н.

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2025 Валерія Воробйова