|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
О.Федоров-Давидов
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – К.Ротов
Розділи: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29
Жилося Мурзилкові весело. Його смачно годували, особливо після тих трюків, які він виконував добре.
Виконає трюк – і відразу в роті або шматочок цукру, або скибочка сирого м’яса. Це дуже смачно!
Деякі трюки подобалися самому Мурзилкові, і він охоче їх виконував. Дуже хотілося догодити Джо і показати себе іншим чотирилапим артистам.
Він звик дружити з усіма. Всі жили дружною сім’єю. Лише на початку Мурзилко не міг звикнути до котів і щурів.
Як же можна спокійно дивитися на кота, не злякати його і не погнатися за ним?
Великий білий ангорський кіт був такий поважний, пихатий.
А як Мурзилко на нього налетів – звідки взялася у кота спритність! Він кинуся тікати, як звичайна кішка. Стрибнув на дерево, сидить, хвостом махає. Мурзилкові це дуже смішно!
Білого альбіноса-щура Мурзилко мало не задушив.
За це Мурзилкові трохи перепало – хоча й не дуже суворо. Джо просто змусив його помиритися з ображеними.
Це було неприємно, але примиритися довелося. Мурзилко лизнув носом кота і щура – і всі заспокоїлися.

Найнеприємнішим було для Мурзилка вчитися літати і стрибати з висоти на землю з парашутом. Було страшно, і серце кожного разу завмирало від жаху.
Посеред двору стояв високий стовп з драбинкою, а нагорі – майданчик.
На цей майданчик Джо колись піднявся з Мурзилком, там він накинув два ремені під груди і живіт, а до ременів прикріпив складений парашут-парасольку.

Потім просто спустив Мурзилка зверху вниз.
Тієї ж ж миті парашут-парасолька сам розкрився, і Мурзилко плавно став опускатися на землю...
Було страшно, серце завмерло в грудях. Мурзилко подумав, що це кінець.
А як відчув землю під ногами – ніби збожеволів від радості. І вищав, і гавкав, і хвостом крутив.
Його знову підняли на майданчик, і знову Джо скинув його зверху.
І кожного дня кілька разів Мурзилко літав з високого стовпа на землю.
Зрештою, йому навіть сподобалося. Летить над двором, немов орел.
Собаки пищать, гавкають, підстрибують вгору, а Мурзилко поважно опускається до них на парашуті.
Навчання дійшло до того, що Мурзилко навіть сам наважувався стрибати зверху.
Його несуть на майданчик, прикріплюють парашут.
А потім Джо знизу кричить:
– Аллє!
І Мурзилко кидається вниз головою і плавно опускається на землю.
І ось нарешті настав такий день, коли про Мурзилка дізналося все місто.
Шкода, що Мурзилко не вмів читати, а то б він сам прочитав на великих афішах, що були розклеєні по всьому місту, ось що:
|
У літньому саду «ЛЕТЮЧИЙ СОБАКА» Неймовірний політ на повітряній кулі |
Діти збиралися натовпами біля афіші, читали і перечитували її по кілька разів.
– Собака літає!.. Та ну!..
– Як це собака може літати?
– Та на кулі ж...
– Диво, хлопці... Обов’язково треба подивитись.
Навіть дорослі зупинялися перед афішею, уважно читали і хитали головою.
– Чого тільки не вигадають.
Усе місто говорило про Мурзилка і з нетерпінням чекало польоту.
Діти хвилювалися найбільше.
А сам головний герой цієї події, Мурзилко, був абсолютно спокійний і акуратно кожного дня кілька разів здійснював свої польоти зверху вниз.
Розділи: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2026 Валерія Воробйова