|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Пригоди песика Мурзилка
О.Федоров-Давидов
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – К.Ротов
Розділи: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29
22. Мурзилко в клітці
Маленький Костик, сусід Тані, зайшов до неї пограти і застав її у відчаї.
У кімнаті було страшно. У кутку нудно скавчав Мурзилко, а Таня то плакала, то кидалась обіймати свого волохатого друга.
– Ах, Костику!.. – сказала Таня, – його завтра будуть різати. Його треба врятувати.
– Я б узяв його до себе... – сказав Костик. – Та у нас вдома тісно... Нема де його діти... Хіба що... Давай пожертвуємо його в Зоологічний сад... Я бачив на клітках звірів написи: «пожертвовано таким-то». Ось і про тебе напишуть на клітці.
– А вони його там візьмуть?...
– Звичайно, із задоволенням візьмуть.
В того ж дня, тримаючи Мурзилка на руках, Костик стояв біля входу до Зоологічного саду і розмовляв зі сторожем. Але той нічого не розумів.
– Ми хочемо пожертвувати вам нашого звіра.
Сторож лише посміхався.
– Ти б, хлопче, на собачий ринок його відніс. А нам куди?
– Посадіть його в клітку. Звірів багато. А він такий цікавий.
– Ні, таких нам не треба! – Повернувся і пішов.
Робити було нічого. Костик спустив Мурзилка на землю і тупнув ногою.
Мурзилко налякано озирнувся і хутко забіг у хвіртку за сторожем. Там він згорнувся біля сторожки під дерев’яним щитом.
До вечора лежав. Змерз, – було холодно. Падав сніг.
У сутінках він пробрався у комору і заснув у кутку.
А рано-вранці – попався.
Зайшла сторожиха у комору, наступила Мурзилкові на хвіст – він завив.
– Ах, щоб тебе!.. – сварилася сторожиха. – Йди геть, поганцю!
І вдарила його поліном...
Мурзилко завив від болю, кинувся тікати від сторожихи...
Вітер крутив клуби снігового пилу. Мурзилко бродив порожніми стежкам саду повз кліток.
Залізти б туди – там тепліше...
Аж раптом він почув важкі зітхання:
– Уф... Уф!.. Гаряче!.. Гаряче!.. Уфф!
Мурзилко підвів голову. Він стояв біля клітки білого полярного ведмедя. Незважаючи на холод, нещасний старий сидів навпочіпки перед ґратами і важко дихав, підставляючи груди вітру.
Мурзилко здригнувся від холоду:
– Ай, ай, холодно!
А ведмідь стогнав:
– Фу!.. Гарно!.. Хоч дихати можна!
Він добродушно дивився на Мурзилка, а той підбирався все ближче до клітки.
За ґратами лежав шматок булки. Мурзилко просунувся між прутами і почав жувати черствий шматок.
Ведмідь добродушно дивився на нього. Схоже, йому стало шкода нещасного змученого собаку...
Мурзилко завив жалібно, вихляючи хвостом і розпростершись на землі, підповзав до ведмедя все ближче.
Певно, ця покірність дуже сподобалася ведмедю.
Він добродушно заричав – і Мурзилко зрозумів, що біди йому не буде.
Підійшов ближче, притулився до старого ведмедя і заплющив очі.
Білий ведмідь був дуже старий і провів довгі роки у звіринці. Він придивився до людей. Що ж, нічого, жити з ними можна, – лише холодку їм дають замало.
Жалюгідний Мурзилко його вразив: от торкнися його лапою – мокре місце залишиться. А він так довірливо притулився до нього.
Навіть смішно дивитись! Ну, тепер з ним буде не так нудно – а то все сам-один.
Мурзилко добре виспався; прокинувся, позіхнув і лизнув ведмедя в ніс.
Той тихенько загарчав у відповідь. Але після цього дружба була остаточно укріплена.
Коли сторож Юхим із помічником, молодим хлопцем, підійшли до клітки з порціями м’яса, вони обоє завмерли.
– Ах ти!.. Ну й пес!.. – пробурмотів Йохим. – Куди заліз!
Підняв палицю з залізним гаком і замахнувся на Мурзилка:
– Геть звідси!
Але старий ведмідь образився. Зелені очі його спалахнули люттю. Він підвівся на задні лапи, заревів і став бити передніми лапами по ґратах.
– Ах ти, старий жартівнику! – буркнув сторож. – Заступається...
А молодий хлопець засміявся:
– І правда, дядьку Юхиме, ведмідь захищає собаку... Ну, й справи!
Мурзилко був дуже радий: ось як його захищають... бачили? Він притулився до свого захисника.
Поки ведмідь їв свою порцію м’яса, Мурзилко, хоч і був голодний, чемно сидів осторонь і пищав. Він знав, що під час їжі тварин турбувати не можна.
Коли ведмідь наївся, Мурзилко обережно підібрав залишки м’яса, погриз кістку – і все було добре.
Сторожи пішли, але незабаром повернулися до клітки разом із завідувачем саду та його помічником.
Вони підійшли до клітки, довго дивилися на дивних друзів, хитали головами і посміхалися.
– Я читав у газеті про таке, – сказав один, – справді... Сильні звірі захищають нещасних і скривджених.
Інший звернувся до Юхима з посмішкою:
– А що, Юхиме, собаку тепер звідти не витягнеш, не віддасть його старий ведмідь...
– Вірно, – усміхнувся Юхим. – Я оце хотів його вдарити, а ведмідь як кинеться рикати на мене!
Того разу ведмідь лежав простягнувшись на підлозі клітки, а між лап у нього примостився Мурзилко. Обидва байдуже дивилися на людей біля клітки.
Розділи: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2026 Валерія Воробйова