Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Пригоди песика Мурзилка

О.Федоров-Давидов

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – К.Ротов

Розділи:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20    21    22    23    24    25    26    27    28    29   

11. Невдала подорож

Якось тато Петька пішов у місто.

– До вечора, – каже, – повернуся. Виходь, Петько, зустрічати до воріт.

А до міста близько трьох кілометрів.

Цілий день Петько возився з хлопцями, грався з Мурзилком, а після обіду засумував.

Погукав Мурзилка:

– Ходімо, Мурзилко, тата зустрічати.

Вийшли за ворота – дорога рівна, гладенька. Тягнеться вздовж моря. Гарно!..

На волі Мурзилко зовсім розгулявся. Вищить, гавкає, стрілою мчить то туди, то сюди. Петька і слухати не хоче. Наче якісь пустощі його взяли.

Дорога пішла вниз у глибоку ярину, потім знову високо вгору піднялась. А тут і місто близько. І базар – ось він.

Хлопчик іде, увесь навішаний зв’язками бубликів.

– Бублики!.. Бублики!.. – кричить.

Наче скаженіє Мурзилко. Підскакує до хлопчика, схопив зв’язку бубликів і помчав геть.

Біжить, мотaє головою, ричить, а зв’язка бубликів волочиться за ним по землі в пилюці...

Хлопчик кричить:

– Тримайте його!.. Тримайте!..

Біжить за Мурзилком. Ще двоє-троє погналися слідом.

Переполох на весь базар... Кричать, вищать – ніхто нічого зрозуміти не може.

А Петько стоїть, голосно кричить, кличе:

– Мурзилко!.. Мурзилко!..

З Мурзилком йому не було страшно, а як залишився сам, то й горе його взяло.

Довго кликав Мурзилка – нема, пропав пес.

І вже сутеніє. Петько повернувся назад. Можливо, тато вже додому прийшов і чекає на нього.

Іде – дорога знайома. Тільки спустився в ярину – стало темно.

А там, на півдні, завжди так – як сонце заходить, одразу темніє.

Йшов, йшов, нічого не видно. Тільки ступив убік – посковзнувся, впав і покотився в яму шкереберть.

Встав – не може перевести духу – налякався. Рушив далі. Пройшов кроків із два – наткнувся на дерево. Повернув праворуч – угодив у колючі кущі.

Перелякався Петько дуже. Не витримав, заревів:

– Тату!... – кричить, – тату!.. Мурзилко!..

Тихо-тихо навколо. Лише цикади дзижчать голосно і глухо шумить прибій моря...

Дерева навколо стоять високі, суворі. Навкруги – темінь, хоч око стрель, а вгорі яскраво світять на темному небі зірочки.

– Мурзилочко!..

Несподівано поряд чути якийсь шурхіт. Кущі шелестять збоку.

– А раптом вовк!..

Серце у Петька стислося, притулився він до землі – щоб бути непомітним.

Раптом хтось дихнув поруч.

Петько впав на землю, закрив обличчя руками.

З вищанням накинувся на нього хтось, лапу лиже, а потім залаяв.

– Мурзилко!..

Як же Петько зрадів Мурзилкові – словами не передати!

Аж ось і ніч, і темінь навколо, і загубився він – а все одно стало легше з Мурзилком. Немов надійний захист – цей Мурзилко!

Підвівся Петько – і Мурзилко весело загавкав, стрибнув уперед.

Хоч і темно, але хитрий песик все бачить, куди йти треба.

Мурзилко – попереду, Петько – за ним слідом...

Вибралися з ями, пройшли трохи. А Петько відчув під ногами стежку, зовсім збадьорився.

Мурзилко – стриб-стриб, Петько – топ-топ. Вгору і вгору підіймаються схилом яру.

Ось чути стукіт коліс. А там загудів автомобіль.

Отже, шосе близько.

І коли вийшли на шосе – стало одразу світліше.

Хоч Петько й стомлений, але зібрав усі сили й кинувся бігти з усіх ніг.

Бачить – люди йдуть. Ліхтарик у когось в руках гойдається...

Мурзилко кинувся на всю силу, завив:

– «Ай, ай, ай!..»

І почув Петько батьків голос:

– Та це ж Мурзилко?.. Ах, негіднику!.. А Петько де?..

Тут Петько як закричить:

– Тут, тут я...

Що було радості – не передати. А то ж увесь будинок відпочинку злякався. Уявляєте – хлопчик пропав, ні слуху ні духу про нього...

А Петько й каже:

– Якби не Мурзилко, я й досі сидів би в ямі...

Розділи:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20    21    22    23    24    25    26    27    28    29   

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2026 Валерія Воробйова