|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Пригоди песика Мурзилка
О.Федоров-Давидов
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – К.Ротов
Розділи: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29
19. У пошуках
Біля вокзалу зібралися безпритульні, деякі підробляли – якщо треба було комусь із пасажирів донести речі, а інші просто нишпорили по кишенях.
Хламіда співав біля вокзалу. Брав дві дерев’яні ложки, вправно стукав ними, а сам співав:
|
Я хлопчина безпритульний, |
Інші йшли на залізничні колії, де стояли вагони. Чекали, коли прибиральниці почнуть викидати сміття з вагонів. У «далеких» вагонах, що приїхали здалеку, можна було знайти щось: чи то шматок булки, чи то необгризені кістки, або цілий вузлик із непочатою їжею...
Поруч тинялися й «свої» залізничні собаки, що харчувалися цими ж відходами.
Мурзилкові пощастило. Під вагонами знайшов пакет із скоринкою чорного хліба.
От він і кинувся на неї!.. Ніколи в житті з таким задоволенням не снідав.
Загудів свисток... Народ вийшов на платформу.
Попереду – рейки і вагони, вагони...
Вдалі показався димок. Вискочив з-за ряду вагонів паровоз і почав зростати, ставати все більшим і більшим. Рейки загуділи, і вся махина, шиплячи і важко дихаючи, ніби віддихуючись, промчала із шаленою швидкістю, на величезних червоних колесах, рухаючись сталевими «ліктями».
– Ще хлопців підвезли! – сказав Мимра.
З вагонних ящиків вилізали діти – обірвані, брудні.
– От халепа! Їжа є?
– Є... Ось... Хліб цілий...
– Давайте ділитися... Свояки, мабуть...
Відразу сіли закушувати, і Мурзилкові теж дісталося на голодний зуб.
Тоді Мимра каже:
– Пішли на базар... Щось вкрадемо... Не помремо ж голодними.
Куди йдуть хлопці – туди й Мурзилко. Він мав тут тільки одного захисника.
А на базарі – натовп народу. Тут, брате, Мурзилко, дивись на всі очі, а то у хлопців відберуть, загубишся...
А як за ними дивитись, коли очі розбігаються? Ось ятка – лежить шматками м’ясо – їж не хочу...
Згадав Мурзилко, як іноді ставав на задні лапи, тоді міг дістати шматочок цукру чи хліба.
Підійшов до ятки – став на задні лапи і стоїть.
Хто не йде – усміхається. А торгівець очі витріщив:
– Ну й собака...
Кинув шматок м’яса – Мурзилко впіймав його на льоту.
Мимра каже своїм хлопцям:
– Дивись, розумний собака... Його можна добре продати...
А Хламіда заперечує:
– Не продам його... Ось, він до мене ластиться.
Мурзилко стоїть на задніх лапах перед торгівцем, дивиться йому прямо в очі. Той кинув шматок м’яса в зуби й під ноги Хламідові... Хламіда нахилився, схопив м’ясо – і заховав за пазуху.
Торгівець кричить:
– Ах, паршивий! Який шматок з’їв!.. От я його!
Він кинувся на Мурзилка з ножем. Хламіда не дав.
– А, – кричить торгівець, – у вас собака навчена красти м’ясо...
Хапає Хламіду за плечі... Мимра вступився:
– Чого лізеш? Не займай!
– Прокляті злодії! – кричить торгівець. – Суду на вас нема... Віддавайте м’ясо, що вкрали... Інакше – в міліцію...
Хлопці стояли на місці, дивились, як торговець махає руками і кричить.
Хтось із натовпу каже:
– Вкрав, точно...
А хтось:
– Він сам собаці кинув... Я бачив...
Міліціонеру не було часу розбиратися.
Він вислухав, махнув рукою: розберіться тут самі. І погрозив хлопцям:
– Геть із базару! Нема чого тут тинятися...
Мимра швидко зник у натовпі. Хламіда – за ним. Мурзилко не відставав.
Ввечері зібралися біля казана.
Хто чого здобув за день – всі речі поклали в купу. І Мурзилковий пай пішов у загальний казан. Шматок м’яса був великий. Вечеря вийшла гарна.
Знову почалася суперечка. Мимра каже:
– Треба продати собаку, можна багато виручити.
Хламіда не погоджується. Мимра розлютився:
– Тоді йди від нас, якщо ламаєш компанію... З голоду помреш...
– І піду...
– Куди? У дитбудинок хочеш?
– Ну, хочу...
– Ах, шпана, шпана!.. Давно звідти втік?
– Був дурнем, от і втік. Хіба краще тепер?
– Ну, і провалюй...
Та на ніч усе ж лягли спати разом, покотом, у казані.
Мурзилко так втомився за день, що, згорнувшись клубочком на грудях у Хламиди, одразу захропів.
Розділи: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2026 Валерія Воробйова