|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Пригоди песика Мурзилка
О.Федоров-Давидов
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – К.Ротов
Розділи: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29
15. На новому місці
Поїзд відійшов від станції, а Мурзилко все бігав туди-сюди, обнюхуючи дошки платформи.
Все чуже, слідів багато – та що з того? Петьком тут і не пахне...
Бігав Мурзилко – і не помічав, що за ним уже давно спостерігають дві пари очей.
Дивилися на нього станційний сторож Акім Лохматий та начальник станції.
– Виглядає, що своїх загубив, Іване Васильовичу, – сказав Акім, – тих, що поїздом поїхали.
– Мабуть, так, – відповів начальник. – Песик – гарненький, акуратний.
А Мурзилко раптом задер голову і завив.
– Цить! – втрутився начальник.
Мурзилко від несподіванки відскочив – прямо під ноги сторожу.
– А ви, Іване Васильовичу, не лякайте його, – сказав Акім, дістав шматочок цукру з шкіряної торбинки і поклав Мурзилкові в пащу.
Мурзилко заскрипів зубами і заметляв хвостом.
«Здається, людина – гарна... – подумав він, – ну ж бо, дай ще цукру!»
Він піднявся і сів на задні лапи.
Сторож розсміявся:
– Ах, бешкетнику!.. Навчений шулер... Ну й собачка!
– Я його, мабуть, собі візьму, – сказав начальник станції.
– Дозвольте, Іване Васильовичу, – а може, мені краще собачку пристроїти, – заперечив Акім. – Ось бачите, він до мене тягнеться... Ось як песик до мене лізе...
– Я кажу тобі, я його візьму... – розсердився начальник.
Акім був впертий:
– Перепрошую, Іване Васильовичу, ви начальник станції, а я ж сторож...
Начальник махнув рукою, розвернувся і пішов.
Дружина Акіма зустріла Мурзилка непривітно:
– Ще чого? Навіщо нам собака? Вигнати геть! Нічого не треба!
Акім був здивований:
– Песик гарненький. Та й служити вміє...
Він би захистив Мурзилка, але той сам собі все зіпсував. Думав, що тут як у Петька вдома.
Ось тут і почалися неприємності.
Як тільки господиня відвернулася, Мурзилко на лавку і, спершись на стіл, почав пити з глечика молоко.
– Ах ти, негіднику!..
Хльоснула господиня Мурзилка, а той їй:
– Рррр!
– О Боже!.. Невже скажений? – сказали – Скажений, так і є!.. Іди геть!..
Мурзилко метушився по кімнаті, гадає – граються з ним.
Для забави схопив господинину шаль – французьку з букетами – бігає, волочить її по підлозі туди-сюди...
– Віддай... Віддай негайно!.. – кричить господиня.
А Акім ногами тупає:
– Фу... Жучка, як тебе, фу, припини!..
Мурзилко не розуміє, ричить, мотає головою, тріпає шаль...
Почали кидати в Мурзилка ложками, мисками – чим попало...
Метнувся він до дверей, лапами вперся – знає цей трюк! – двері відчинилися навстіж, і він вискочив на вулицю.
Біжить, волочить по дорозі шаль – дворових курей шугає, кота на паркані смішить...
За Мурзилком – сторожиха, за нею – Акім.
Курки кудахчуть, свиня на дворі злякалась, вибігла у хвіртку, кіт швидко на дах стрибнув.
– Тримай його!.. Тримай!.. – кричить Акім, сам не знаючи кому.
А Мурзилко злякався, сховався під платформу, під лавку – сидить, тремтить від страху.
Довелося Акіму рачки лізти під платформу...
Лізе й бурчить:
– Ну, й собака... Обов’язково треба Івану Васильовичу його подарувати... Ну, його!..
Дістався до Мурзилка, шаль вирвав і за комір витягнув собаку.
Жінці шаль віддав, а та – у сльози: шаль брудна, подерта.
Потягнув Акім Мурзилка до Івана Васильовича:
Суворо зустрів начальник станції:
– Чого тобі?..
Акім лагідно усміхнувся:
– Передумав, Іване Васильовичу, нащо мені собака? Вам потрібніше. Песик гарний – і служить, і ношу носить.
Зрадів начальник:
– Ну, дякую... дякую... У мене собаці буде добре. Як його звати?
– Хто ж його знає, Іване Васильовичу? Не людина – не скаже. А може, треба його «Самогоном» звати? Я ж нещодавно ганявся за ним... Дух захопило...
Так Мурзилко і оселився у начальника станції.
Розділи: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2026 Валерія Воробйова