5. Піноккю зголоднів і, знайшовши яйце, надумав засмажити яєчню, та вона пурхнула від нього у вікно
Споночіло. Піноккіо згадав, що він ще нічого не їв, і почув у себе в животі
бурчання, дуже схоже на скавуління.
Апетит у дітей розгулюється швидко, за мить то вже був голод, а голод цей скоро
став вовчим і таким лютим, що в животі мов ножем різало.
Сердешний Піноккіо одразу побіг до вогнища, де кипів горщик, і спробував підняти
покришку – подивитися, що там вариться. Але ж горщик був намальований! Уявіть
собі відчай бідолахи. Його й так довгий ніс подовшав іще принаймні на чотири
пальці.
Піноккіо заметушився по кімнаті, нишпорячи по всіх шухлядах і закутках у пошуках
хліба, бодай черствого, бодай скориночки, чи обгризеної собакою кістки, або хоч
цвілої грудочки мамалиґи, або риб'ячого хребта, або кісточки з вишні, одне
слово, чогось попоїсти. Та не знайшов анічогісінько.
Голод усе дужчав і дужчав, а Піноккіо міг полегшити свої муки тільки позіхаючи.
Він позіхав так, що рот розтягався аж до вух, а живота вже ніби не було зовсім.
Дерев'яного хлопчика охопив відчай. Він заплакав, примовляючи:
– Правду казав Цвіркун-балакун. Я справжній негідник: завдав горя батькові і
втік з дому. Якби мій батько був тут, я б не вмирав від позіхів. Ой, немає
хвороби, гіршої за голод!
Раптом Піноккіо побачив на купці сміття щось кругле й біле, дуже схоже на куряче
яйце. Миттю скочив він туди і вже тримав кругленьку річ у руці. Так, це було
справжнісіньке куряче яйце!
Радість, що охопила дерев'яного хлопчика, неможливо уявити, не те що описати.
Йому навіть здалося, що це сон. Він крутив і крутив яйце в руках, пестив,
цілував і примовляв цілуючи:
– Як же його приготувати? Засмажу яєчню... Ні, зварю, щоб не круто. А може,
краще випити його сирим? Ні, мабуть, я розіб'ю його і виллю на сковорідку: вийде
яєчня. Мені так хочеться з'їсти яйце.
Як сказав, так і зробив. Поставив сковорідку на жаровню, в якій жевріло вугілля,
замість олії чи масла капнув трохи води. Коли вода почала парувати, він – трах!
– розбив яйце і збирався вилити його на сковорідку. Та замість білка і жовтка з
яйця вискочило жваве і дуже ввічливе курчатко. Гарно вклонившись, воно
промовило:
– Щиро дякую, синьйоре Піноккіо: ви звільнили мене від тяжкої праці і самі
розбили шкаралупу. До побачення, бувайте здоровенькі, на все добре!
З цими словами курчатко випростало крильця і вилетіло у відчинене вікно, тільки
його й бачили.
Бідолаха остовпів від подиву та так і стояв, витріщивши очі, роззявивши рота і
все ще тримаючи в руках шкаралупки. Отямившись, він почав лементувати, з розпачу
бити ногами об землю і нарікати на свою долю:
– Все ж таки Цвіркун-балакун казав правду. Якби я не втік з дому і якби мій
батько був тут, я не помирав би з голоду. Ой, яка це жахлива хвороба – голод!
А в животі йому кавчало дужче й дужче. І Піноккіо, навісніючи від голоду,
надумав знову втекти з дому і податися до найближчого села. Він сподівався
знайти там якусь милосердну душу, що зглянулась би над ним і дала хоч шматок
хліба.
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
Посилання на
сайти з дитячими
книгами
українською
мовою
Якщо у вас є сайт,
на якому можна
скачати, або прочитати
дитячi книги
українською мовою,
напишіть мені
і я додам ваш
сайт до цього перелiку.
