Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською
  Головна    Про сайт


Карло Коллоді

Пригоди Піноккіо

Переклад українською – Юрій Авдєєв
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Лібіко Марайя

Розділи:   1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36 

18. Піноккіо знову зустрічає лисицю і кота і йде з ними на Чарівне поле, щоб посіяти чотири монети

Як і слід було сподіватись, Фея цілих півгодини не зважала на дерев'яного хлопчика, що плакав і репетував. Вона зробила так навмисне, щоб покарати його й відучити од поганої звички брехати, найгіршої вади всіх дітей. Та коли вона побачила, що в нього від розпачу очі лізуть на лоба, зглянулась над ним. Фея ляснула в долоні, і в кімнату через вікно влетіла тисяча великих птахів. Самих дятлів. Вони посідали на ніс і заходилися його довбати. За кілька хвилин жахливий носисько став такий, як і раніше.

– Яка ви добра, люба Феє, – сказав дерев'яний хлопчик, витираючи очі. – Я так вас люблю!

– І я тебе люблю, – відповіла Фея, – і якщо ти хочеш лишитися у мене, то станеш моїм братиком, а я буду тобі доброю сестричкою.

– Я б охоче залишився, але ж... мій бідний тато?

– Я про це подумала. По твого батька вже послали, ввечері він буде тут.

– Справді? – вигукнув Піноккіо, підстрибнувши з радощів. – Тоді, якщо ви дозволите, люба Феє, я піду йому назустріч. Мені хочеться якнайскоріше розцілувати бідненького татуся, який стільки вистраждав через мене.

– Авжеж, тільки не заблудися. Підеш лісом і напевно зустрінеш батька.

Піноккіо вийшов з дому і, опинившись у лісі, побіг підстрибом, як козеня. А коли добіг до Великого дуба, то зупинився: йому здалося, що в кущах хтось розмовляє. І справді, на дорогу вийшли... вгадайте хто?.. Лисиця і Кіт. Його супутники, з якими він вечеряв у таверні «Червоний рак».

– А ось і наш любий Піноккіо! – вигукнула Лисиця, обіймаючи й цілуючи хлопчика. – Звідки ти тут узявся?

– Звідки ти взявся? – повторив Кіт.

– Це дуже довга історія, – відповів Піноккіо. – Я вам розкажу її при нагоді. Знаєте, що тієї ночі, коли ви мене покинули самого в таверні, я зустрів на дорозі розбійників.

– Розбійників? О бідний друже! Чого вони від тебе хотіли?

– Вони хотіли відібрати в мене золоті монети.

– Негідники!

– Ох і негідники! – відгукнувся Кіт.

– Я кинувся навтіки, – вів далі дерев'яний хлопчик. – Вони – за мною, наздогнали мене і повісили на гілці оцього дуба.

І Піноккіо показав на Великий дуб за два кроки від них.

– Яка сумна історія! – сказала Лисиця. – В якому лихому світі нам судилося жити! Нема де притулитися нам, чесним людям.

Під час розмови Піноккіо помітив, що Кіт кульгає на праву передню лапу, на ній бракувало подушечок і кігтів. Він спитав:

– Що сталося з твоєю лапою?

Кіт хотів щось відповісти, але затнувся. В розмову миттю втрутилась Лисиця:

Пригоди Піноккіо

– Мій друг дуже скромний і тому не відповідає. Я розкажу замість нього. Одного дня ми стріли на дорозі старого вовка, який майже вмирав з голоду. Він попросив у нас милостині. А в нас, як на гріх, не було навіть риб'ячої кісточки. І що ж, гадаєш, зробив мій друг, у грудях якого б'ється справді благородне серце? Він сам собі відкусив передню лапу і кинув бідоласі, щоб той угамував голод.

І Лисиця, розказавши це, втерла сльози, що набігли на очі.

Піноккіо й собі розчулився. Він підійшов до Кота і прошепотів йому на вухо:

– Якби всі коти були схожі на тебе, миші почували б себе щасливими!

– А що ти тут робиш зараз? – спитала Лисиця.

– Чекаю свого батька, який ось-ось має надійти.

– А де твої золоті монети?

– Там, де й були, – в кишені, – всі, крім тієї одної, що довелося залишити в таверні «Червоний рак».

– Подумати тільки, завтра в тебе було б уже замість чотирьох, тисяча або й дві тисячі золотих монет! Чому ти не послухався моєї поради? Чому не посіяв їх на Чарівному полі?

– Сьогодні ніяк не можу. Піду туди іншим разом.

– Іншим разом буде запізно, – сказала Лисиця.

– Чому?

– Тому що це поле купив один великий пан, і завтра там уже нікому не дозволять сіяти гроші.

– А далеко звідси до Чарівного поля?

– Кілометрів зо два. Ходімо з нами, і за півгодини ми будемо там. Швиденько посієш свої гроші і через кілька хвилин збереш урожай – дві тисячі монет і повернешся сюди ввечері з повними кишенями золота. То підеш з нами?

Піноккіо завагався, бо згадав добру Фею, старенького Джеппетто і остороги Цвіркуна-балакуна. Але зрештою вчинив так, як і всі нерозумні і недобрі діти: уперто трусонув головою і сказав Лисиці й Котові:

– Гаразд! Я йду з вами!

І вони рушили в дорогу.

Вони йшли вже півдня, коли побачили перед собою місто, яке називалося Дурнелови. На міських вулицях бродили зграї облізлих собак, які позіхали від голоду, отари стрижених овечок, що тремтіли від холоду, табуни курей і півнів без гребінців і сережок, вони канючили у перехожих кукурудзяні зерна; тут лежали великі метелики, які не могли літати, бо продали свої прегарні кольорові крильця, тупцяли, соромлячись показатися на люди, павичі без хвостів; голі-голісінькі фазани тихенько ходили туди-сюди, оплакуючи свої блискучі золоті й срібні пера, загублені назавжди.

Пригоди Піноккіо

Серед натовпу цих жебраків і нещасних час від часу проїжджали пишні карети, а в них сиділи то лисиці, то злодійкуваті сороки, то якісь хижі птахи.

– А де ж Чарівне поле?

– За кілька кроків звідси.

Пройшовши містом, вони опинилися на звичайнісінькому полі, схожому на всі інші поля.

– Ось ми й прийшли, – сказала Лисиця. – Тепер нахились до землі, вигреби руками неглибоку ямку і кинь туди золоті монети..

Піноккіо послухався: вигріб ямку, поклав туди чотири золоті, які в нього залишилися, і загорнув їх землею.

Пригоди Піноккіо

– А тепер, – сказала Лисиця, – піди до рову – це недалеко звідси, – набери відро води і полий землю там, де посіяв монети.

Піноккіо пішов до рову, зняв з ноги черевик – відра ж у нього не було, – набрав води і полив те місце, де лежали його монети.

Потім спитав:

– Що ще робити?

– Нічого, – відповіла Лисиця. – Тепер ми собі підемо. Ти повернешся за двадцять хвилин і знайдеш тут деревце, гілки на ньому аж гнутимуться від золотих монет.

Бідний хлопчик мало не збожеволів від радості, він тисячу разів подякував Лисиці та Котові і пообіцяв їм щедрий подарунок.

– Не треба нам ніяких подарунків, – відповіли шахраї. – Досить нам і того, що ми тебе навчили, як розбагатіти не дуже натужуючись. Це нас так тішить.

По цих словах вони попрощалися з Піноккіо, побажали йому щедрого врожаю і пішли собі.

Розділи:   1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36 



Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Група Вконтакті Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн

На цьому сайті можна читати книжки для дітей, скачувати їх у форматі .doc, слухати аудіоказки та дивитися відеоказки.



У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова


Посилання на
сайти з дитячими
книгами
українською
мовою

Казка українською

Читанка

Читай онлайн

Книги для батьків та дітей

Бібліотека книг українською

Дерево казок

Казка українською мовою


Якщо у вас є сайт, на якому можна скачати, або прочитати дитячi книги українською мовою, напишіть мені і я додам ваш сайт до цього перелiку.

Гостьова книга Контакти


Посилання на
сайти з ілюстраціями
до дитячих книг

polny-shkaf

shaltay0boltay

Картинки и разговоры

Детская книга

Olgica

Kid-book-museum

Valerij SURKOV

Диафильмы.su






© 2015-2019 Валерія Воробйова