Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Карло Коллоді

Пригоди Піноккіо

Переклад українською – Юрій Авдєєв
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Лібіко Марайя

Розділи:   1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36 

16. Прекрасна Дівчинка з блакитним волоссям наказує зняти дерев'яного хлопчика з дерева, покласти в постіль і викликає трьох лікарів, щоб вони встановили, живий він чи мертвий

Тоді як нещасний Піноккіо, якого розбійники повісили на гілці Великого дуба, був більше мертвий, ніж живий, Прекрасна Дівчинка з блакитним волоссям знову виглянула у віконце й остовпіла від подиву: бідний хлопчик, повішений за горло, під шаленим вітром витанцьовував тарантелу. Серце її сповнилося безмежною жалістю до бідолахи, і вона тричі ляснула в долоні.

Гучно залопотіли прудкі крила, і великий сокіл спустився на підвіконня.

– Що накажете, Чарівна Феє? – спитав Сокіл і схилив на знак пошани дзьоба. (Бо, щоб ви нарешті знали, Дівчинка з блакитним волоссям насправді була дуже добра Фея, яка вже тисячу років жила тут на узліссі.)

– Ти бачиш дерев'яного хлопчика, що висить он там на гілці Великого дуба?

– Бачу.

– Так-от. Лети негайно туди, розірви своїм міцним дзьобом мотузку, на якій гойдається хлопчик, і поклади його обережно на траву під дубом.

Сокіл полетів, за дві хвилини повернувся й сказав:

– Я виконав те, що ви мені звеліли.

– Що з ним? Він живий чи мертвий?

На перший погляд він здавався мертвий, але не зовсім, бо тільки-но я розв'язав зашморг у нього на шиї, він зітхнув і ледь чутно пробелькотів: «Тепер мені краще».

Тоді Фея ляснула в долоні двічі, і з'явився чудовий Пудель, який ходив на двох задніх ногах, ну точнісінько як людина.

Пудель був одягнений у парадну кучерську ліврею. На голові він мав невеличкий трикутний капелюх, вишитий золотом, білу перуку з кучерями, що спадали аж на плечі. А ще на ньому був фрак шоколадного кольору з брильянтовими ґудзиками і двома великими кишенями для кісток, які дарувала йому на обід хазяйка, та короткі штанці з червоного оксамиту. На ногах він носив шовкові панчохи і легенькі черевички. Ззаду в нього висів такий ніби капшук з синьої матерії, куди він ховав у дощ свого хвоста.

– Послухай, Медоре, – промовила Фея до Пуделя. – Бери мерщій найкращу карету з моєї стайні і рушай до лісу. Там на траві, під Великим дубом, ти знайдеш ще живого дерев'яного хлопчика. Обережно підніми його, поклади в карету на подушки і привези сюди. Зрозумів?

Пудель махнув три-чотири рази синім капшуком і миттю зник.

Незабаром із стайні виїхала гарна блакитна карета, вся оббита канарковим пір'ям, а всередині в ній було повно баночок із збитими вершками й кремовими тістечками. Карету тягли сто пар білих мишей. Пудель, сидячи на передку, ляскав батогом праворуч і ліворуч, мов візник, що дуже поспішає.

Не минуло й чверті години, як карета повернулася. Фея, що чекала біля дверей дому, взяла бідолашного Піноккіо на руки і віднесла в кімнату з перламутровими стінами, а потім послала по найславніших лікарів у всій околиці.

Незабаром один по одному з'явилися лікарі: Ворон, Сова і Цвіркун-балакун.

– Я хочу, щоб ви, синьйори, – промовила Фея до лікарів, – я хочу, щоб ви сказали мені, живий чи мертвий цей нещасний дерев'яний хлопчик.

Перший підступив до ліжка Ворон. Він перевірив пульс Піноккіо, потім помацав його за носа, за мізинець на нозі. Після цього він урочисто виголосив, таке:

– На мою думку, дерев'яний хлопчик мертвий-мертвісінький. Та якщо, на жаль, він виявиться не мертвий, то можна напевно вважати, що він живий.

– Мені дуже неприємно, – промовила Сова, – заперечувати Воронові, моєму шановному другові й колезі. Навпаки: на мою думку, дерев'яний хлопчик живий-живісінький, та якщо, на жаль, він виявиться не живий, то тоді він мертвий.

– А що скажете ви? – звернулася Фея до Цвіркуна-балакуна.

– Я таке скажу: розумний лікар, коли не знає, що сказати, хай краще помовчить. Зрештою, цього дерев'яного хлопчика я бачу не вперше. Я знаю його вже досить давно.

Піноккіо, що досі лежав непорушно, мов поліно, почувши ці слова, затремтів так, аж ліжко загойдалося.

– Цей дерев'яний хлопчик, – вів далі Цвіркун-балакун, – запеклий ледар...

Піноккіо розплющив очі і вмить заплющив їх знову.

– ...шибеник, нероба, волоцюга...

Піноккіо сховав обличчя під простирадло.

– ...це неслух, який рано чи пізно зажене в могилу свого батька.

І тут усі в кімнаті почули приглушене хлипання і плач. Уявіть собі, які були всі вражені, коли заглянули під простирадло і побачили, що це плаче Піноккіо.

– Коли мертвий плаче, це означає, що він скоро одужає, – урочисто заявив Ворон.

– Я не бажаю сперечатися з моїм шановним другом і колегою, – промовила Сова, – але, на мою думку, коли мертвий плаче, це означає, що йому не хочеться вмирати.

Розділи:   1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36 

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова