Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн
  Головна    Про сайт


Карло Коллоді

Пригоди Піноккіо

Переклад українською – Юрій Авдєєв
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Лібіко Марайя

Розділи:   1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36 

34. Піноккіо обгризають риби, і він знову стає дерев'яним хлопчиком. Та коли рятувався уплав, його проковтнула страхітлива акула

Ослик був у воді вже п'ятдесят хвилин, і покупець промовив сам до себе:

– Мабуть, мій бідний кривий ослик уже зовсім утопився. Витягну ж його на берег і зроблю з його шкури гарний бубон.

І потягнув за мотузку, прив'язану осликові до ноги. Тягнув, тягнув, і нарешті з води показався... А знаєте хто? Замість мертвого ослика на поверхню виринув живий дерев'яний хлопчик, що звивався, як в'юн. Побачивши його, бідолаха подумав, що все те йому примарилося; він остовпів з несподіванки.

Пригоди Піноккіо

Отямившись трохи від здивування, покупець пробелькотів плаксивим голосом:

– А де ж ослик, якого я штовхнув у море?

– Цей ослик перед вами, – відповів, усміхаючись, дерев'яний хлопчик.

– Ти?

– Я.

– Ах ти ж шахраю! То ти ще й глузуєш з мене?

– Глузувати з вас? Ні, добродію, я кажу вам цілком серйозно.

– Як же могло статися, що ти недавно був осликом, а вийшов з моря дерев'яним хлопчиком?

– А це від морської води. Море витіває ще й не такі жарти.

– Гляди, хлопче, гляди!.. Не здумай глумитися з мене. Горе тобі, коли в мене урветься терпець!

– Гаразд, дядечку: хочете знати всю правду? Зніміть з ноги мотузку, і я розповім вам усе.

Добрий селянин, запалившись бажанням почути правдиву історію, миттю одв'язав мотузку. Піноккіо, відчувши себе вільним, як птах, почав свою розповідь:

– Отож знайте, що я завжди був дерев'яним, як і зараз, але ось-ось мав стати таким хлопчиком, як усі діти на світі. Та через те, що не хотів учитись і слухав поганих товаришів, я одного дня прокинувся справжнім ослом з отакими вухами і отакенним хвостом. Яка це ганьба була для мене! Мене повели на базар і продали директорові цирку, який заповзявся зробити з мене знаменитого танцюриста і спритного стрибуна крізь обручі. Та одного вечора я невдало стрибнув на арені і скалічів на праву ногу. Тоді директор, не знаючи, що робити з кульгавим ослом, наказав його продати. Отак ви купили мене.

– На превеликий жаль! Я заплатив за тебе двадцять сольдо. Хто ж мені тепер поверне гроші, що я так тяжко заробив?

– А навіщо ви мене купували? Щоб зробити з моєї шкури бубон? Еге ж бубон?

– Атож! А де я тепер візьму іншу шкуру?

– Не втрачайте надії, дядьку. На світі є ще багато ослів.

– Скажи мені, нахабний капоснику, чи це вже кінець твоїй історії?

– Ні, – відповів дерев'яний хлопчик, – ще двоє слів – і кінець. З базару ви привели мене сюди, щоб убити, але, пожалівши, прив'язали на шию каменюку і штовхнули в море. Такий людяний вчинок робить вам велику честь, і я буду вдячний вам, скільки житиму. Між іншим, любий дядечку, ви й гадки не мали про Фею.

– Що там за Фея?

– Це моя мати, вона схожа на всіх добрих мам, які дуже люблять своїх дітей, не спускають з них ока і допомагають у будь-якій біді, навіть тоді, коли їхні діти через легковажність і погану поведінку заслуговують на те, щоб їх кинули напризволяще. Так-от, тільки-но добра Фея побачила, що я потопаю, то одразу послала до мене величезну зграю риби, яка, подумавши, що я справді мертвий ослик, почала мене їсти. І які здоровенні шматки відкушувала!.. Знайшлася навіть така добра рибка, що від'їла мені хвіст.

– Відтепер, – з огидою промовив покупець, – я ніколи не їстиму риби. Я не хочу з'їсти разом з барбулькою чи тріскою шматок ослячого хвоста.

– Я теж так думаю, – зауважив, сміючись, Піноккіо. – Так-от, коли риби з'їли всю ослячу шкуру, яка на мені виросла, вони, звичайно, заходилися біля кісток, тобто біля дерева, бо, як ви знаєте, я увесь зроблений з міцного цурпалка. Та куснувши кільки разів, ласунки одразу втямили, що дерево – їжа не для їхніх зубів, і розпливлися на всі боки, навіть не подякувавши мені. Ось я вам і розповів, як зробилося так, що ви витягли з води мене замість мертвого осла.

Чхати я хотів на твою історію, – вигукнув розлючений покупець. – Я знаю, що віддав за тебе двадцять сольдо і тепер хочу повернути свої грошики. Я знаю, що зроблю. Я віднесу тебе на базар і продам на тріски розпалювати камін.

– Що ж, продавайте. Я згоден, – сказав Піноккіо.

Промовивши ці слова, він зробив велетенський стрибок і пірнув у воду. Швидко віддаляючись від берега, він гукав бідолашному покупцеві.

– Прощавайте, дядечку! Якщо вам знадобиться гарна шкура на бубон, то згадайте мене.

Він засміявся, пливучи собі далі, а потім знову озирнувся назад і гукнув ще голосніше:

– Прощавайте, дядечку! Згадайте мене, якщо вам треба буде трохи сухих дровець на розпал.

Пригоди Піноккіо

За мить він був уже так далеко від берега, що майже зник з очей. На поверхні моря вирізнялась тільки чорна цяточка, яка час від часу метляла в повітрі ногами, пірнала і виринала, пустуючи, як дельфін у гарному настрої.

Піноккіо плив навмання у відкрите море і раптом побачив попереду білу, ніби мармурову скелю. На її верхів'ї стояла гарна Кізочка, яка ніжно мекала, немов кликала хлопчика до себе. Найдивовижніше було те, що Кізочка була ні біла, ні чорна, ні ряба, як інші кози, а блакитна, надто вже схожа кольором на волосся Прекрасної Дівчинки.

Можете собі уявити, як закалатало серце у бідолашного Піноккіо! Він щодуху поплив до білої скелі. Уже був на півдорозі туди, як раптом з води виринула страхітлива голова морського чудовиська і посунула на нього. Роззявлена паща зяяла, мов прірва, а три ряди зубів нагнали б страху, навіть якби були тільки намальовані.

Знаєте, що то було за морське страховисько?

Ота сама величезна Акула, про яку вже не раз згадувалося в нашій книжці. Через свою ненажерливість вона стала пострахом для всіх риб і рибалок.

Уявіть собі, як злякався нещасний Піноккіо, побачивши таке чудовисько. Він хотів вивернутися, втекти, попливти в інший бік, але величезна паща стояла на його шляху, ой, ні – вона швидко наближалася до нього.

– Швидше, Піноккіо, швидше! – кричала гарна Кізочка.

І Піноккіо відчайдушно брьохав руками, ногами, налягав усім тулубом.

Пригоди Піноккіо

– Хутчій, Піноккіо, чудовисько тебе наздоганяє!

Піноккіо, зібравши усі свої сили, поплив удвічі швидше.

– Стережись, Піноккіо, чудовисько наздоганяє тебе! Воно вже близько! Швидше, бо загинеш!

Піноккіо поплив ще хутчіше, він уже не плив, а летів, як куля з рушниці. Він уже був біля самої скелі, і Кізочка, нахилившись, простягла йому ніжку, щоб допомогти вилізти з води.

Та запізно! Чудовисько наздогнало його і, хапнувши повітря, втягло заразом і нещасного дерев'яного хлопчика. Акула проковтнула Піноккіо з такою силою і жадібністю, що він, упавши в шлунок рибини, дуже вдарився і зомлів на чверть години.

Отямившись, довго не міг збагнути, де він. Довкола панувала суцільна темрява, і спочатку Піноккіо здалося, ніби його головою втовкли в повну чорнильницю. Він прислухався, але нічогісінько не почув. Час від часу над обличчям Піноккіо ніби проходив дужий порив вітру. Спочатку малий не міг зрозуміти, звідки тут береться такий протяг, але згодом збагнув, що то працюють легені страховиська. Річ у тому, що Акула страждала на астму, і коли дихала, в її нутрощах здіймався великий вітер.

Якийсь час Піноккіо бадьорився, та коли пересвідчився, що він насправді ув'язнений у череві морського чудовиська, заплакав і заридав, нарікаючи на свою долю:

– Рятуйте! Ой, горе мені! Невже тут нікого немає, хто б урятував мене?

– А хто ж тебе може врятувати, нещасний? – пролунав з темряви глухий голос.

– Хто тут? – спитав Піноккіо, похолонувши від жаху.

– Це я, бідний Тунець, якого Акула проковтнула разом з тобою. А ти що за риба?

– Ніяка я не риба. Я – дерев'яний хлопчик.

– Якщо ти не риба, то чому ж ти дав ковтнути себе?

– А я зовсім не давав. Воно саме мене проковтнуло. Що ж ми робитимемо в темряві?

– Потихеньку чекатимемо, поки ця Акула нас перетравить.

– Я не хочу, щоб мене перетравлювали! – закричав Піноккіо і заплакав.

– Я теж не хочу, щоб мене перетравлювали, – зауважив Тунець, – але я філософ і втішаюся думкою про те, що коли вже народився тунцем, то краще померти під водою, ніж в олії на сковороді.

– Дурниці! – вигукнув Піноккіо.

– Це моя особиста думка, – заперечив Тунець, – а особисту думку, кажуть тунці-мудреці, треба поважати.

– Хай там що, а я хочу вибратися звідси. Втекти.

– Тікай, як зможеш.

– Чи дуже велика ця Акула, що проковтнула нас? – запитав дерев'яний хлопчик.

– Уяви собі, що її тіло має понад кілометр завдовжки, не рахуючи хвоста.

– Коли вони отак розмовляли в темряві, Піноккіо, як йому здалося, помітив удалині дивну ясну цятку.

– Що воно за цятка отам далеко-далеко? – спитав Піноккіо.

– Мабуть, ще один такий бідолаха, як ми, котрий теж чекає, поки його перетравлять.

– Піду до нього. Може, це стара досвідчена рибина, вона порадить мені, як вибратися звідси.

– Від щирого серця бажаю тобі успіху, любий дерев'яний хлопчику.

– Прощавай, Тунцю!

– Прощавай, дерев'яний хлопчику, щасти тобі.

– Де ми зустрінемося?

– Хто знає?.. Краще про це зовсім не думати.

Розділи:   1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36 



Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Група Вконтакті Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн

На цьому сайті можна читати книжки для дітей, скачувати їх у форматі .doc, слухати аудіоказки та дивитися відеоказки.



У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова


Посилання на
сайти з дитячими
книгами
українською
мовою

Казка українською

Читанка

Читай онлайн

Книги для батьків та дітей

Бібліотека книг українською

Дерево казок

Казка українською мовою


Якщо у вас є сайт, на якому можна скачати, або прочитати дитячi книги українською мовою, напишіть мені і я додам ваш сайт до цього перелiку.

Гостьова книга Контакти


Посилання на
сайти з ілюстраціями
до дитячих книг

polny-shkaf

shaltay0boltay

Картинки и разговоры

Детская книга

Olgica

Kid-book-museum

Valerij SURKOV

Диафильмы.su






© 2015-2019 Валерія Воробйова