10. Ляльки одразу впізнають свого брата Піноккіо і влаштовують йому пишну зустріч, та в найурочистіший момент з'являється хазяїн театру, і Піноккіо загрожує жахлива небезпека
Коли Піноккіо зайшов до театру, там мало не зчинилась революція. А треба
сказати, що завісу вже підняли і вистава почалася.
На сцені були Арлекін та Полішинель, і вони, як завжди, сварилися між собою,
обмінюючись погрозами, ляпасами і потиличниками.
Глядачі не спускали очей зі сцени і аж за животи бралися від сміху, бо дві
ляльки сварились майстерно, ніби справжні люди. Зненацька Арлекін затнувся,
повернувся обличчям до зали і, показавши рукою кудись у задні ряди, заголосив
трагічним голосом:
– О боги! Чи я сплю? Чи ні? Адже там унизу – Піноккіо!
– Справді, Піноккіо! – вигукнув Полішинель.
– Так, це він, – вискнула синьйора Розаура, висунувши голівку з-за лаштунків.
– Піноккіо, Піноккіо! – закричали хором усі ляльки і прожогом вибігли на сцену.
–
Піноккіо! Наш братик Піноккіо! Хай живе Піноккіо!
– Піноккіо, піднімись сюди, до мене! – кричав Арлекін. – Прийди в обійми своїх
дерев'яних братів!
Почувши таке палке запрошення, Піноккіо одним скоком подолав відстань від задніх
рядів до передніх. Ще один стрибок – і він уже на голові диригента оркестру, а
там і на сцені.
Неможливо описати всі обійми, дружні стусани й щиглі, які дісталися Піноккіо від
усіх акторів і акторок дерев'яної трупи.
Це була безумовно зворушлива картина, але глядачі хотіли дивитися далі виставу,
їм уже нетерпеливилось, і вони загукали:
– Хочемо комедії! Дайте комедію!
Та марно вони рвали горлянки: дерев'яні ляльки, замість вести спектакль,
закричали й загаласували ще дужче. Вони підхопили Піноккіо на плечі й урочисто
винесли на передню частину сцени.
Та ось де не взявся хазяїн театру, такий страшний із себе, що навіть дивитися
було страшно. У нього була чорна, як вугілля, борода, довга аж до землі; ходячи,
він наступав на неї ногами. Рота мав широкого, як піч, очі блискали, як два
червоні ліхтарі. В руках він тримав замашний нагай, сплетений із зміїних та
лисячих хвостів.
Коли несподівано з'явився хазяїн, усі поніміли, затамувавши подих. Запала така
тиша, що можна було почути, як пролетить муха. Бідні ляльки, хлопчики й
дівчатка, тремтіли, як осикові листочки.
– Ти чого прийшов до мого театру? Чинити неподобства? – запитав у Піноккіо
страшним захриплим голосом хазяїн.
– Повірте, вельмишановний пане, я нічого не винен.
– Цить! Завтра я з тобою поквитаюсь.
І справді, після вистави хазяїн пішов на кухню, де на товстому рожні смажився на
вечерю величезний баран. Та для того, щоб м'ясо добре підсмажилося, не вистачало
дров. Хазяїн покликав Арлекіна й Полішинеля і наказав їм:
– Принесіть мені отого хлопця. Я його почепив у сінях на цвяшку. Мені здається,
що він із сухенького дерева і горітиме чудово. Тоді мій баран добряче
підсмажиться.
Арлекін і Полішинель спершу завагались, але, налякані страшним поглядом хазяїна,
вийшли і незабаром повернулися, несучи попідруки Піноккіо, що звивався, як вугор
на березі, і розпачливо верещав:
– Ой татоньку мій, рятуй мене! Я не хочу помирати!
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
Посилання на
сайти з дитячими
книгами
українською
мовою
Якщо у вас є сайт,
на якому можна
скачати, або прочитати
дитячi книги
українською мовою,
напишіть мені
і я додам ваш
сайт до цього перелiку.
