![]() |
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
Усі категорії |
Карло Коллоді
Переклад українською – Юрій Авдєєв
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Лібіко Марайя
Розділи: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36
Так-от, діти: коли нещасного безневинного Джеппетто тягли до в'язниці, шибеник Піноккіо, звільнившись із пазурів карабінера, подався навпростець через поле додому. Він з розгону, мов цапок або заєць, за яким женуться мисливці, перестрибував через кручі, живоплоти і рови з водою.
Діставшись до будинку старого майстра, – двері були незамкнені, – Піноккіо увійшов у майстерню. Зачинив двері на засув, з розмаху сів на підлогу і голосно з полегшенням зітхнув.
Та розкошував він так недовго, бо раптом почув дивні звуки:
– Цвір-цвір-цвір.
– Хто мене кличе? – аж кинувся з переляку Піноккіо.
– Це я.
Піноккіо оглянувся і побачив великого цвіркуна, який поволі повз угору по стіні.
– Скажи мені, Цвіркуне, хто ти тут такий?
– Я Цвіркун-балакун, а мешкаю в цім будинку вже понад сто років.
– Тепер це моя кімната, – заявив дерев'яний хлопчик, – і якщо ти хочеш зробити мені приємність, негайно забирайся собі геть не оглядаючись.
– Я не піду звідси доти, поки не скажу тобі великої правди, – відповів Цвіркун.
– Кажи, тільки швидше!
– Горе тим дітям, що бунтуються проти батьків і здуру тікають з дому. Тяжко їм доведеться в житті, і рано чи пізно вони пожалкують про це.
– Цвірчи, Цвіркуне, якщо це тобі до вподоби, а я знаю напевне, що завтра вдосвіта втечу звідси. Бо коли я тут залишусь, то буде мені так само, як і всім іншим дітям: пошлють до школи, і хочеш чи не хочеш, а муситимеш учитися. Мені ж, правду кажучи, аж ніяк не хочеться вчитися, я б залюбки ганявся за метеликами, лазив на дерева й видирав пташині гнізда.
– Бідолашний дурнику! Хіба ти не знаєш, що так ти скоро станеш справжнім ослом і всі з тебе кепкуватимуть і знущатимуться?
– Цить, клятий Цвіркунище! – закричав Піноккіо.
Але терплячий і розсудливий Цвіркун не образився і спокійно вів далі:
– А як не хочеш ходити до школи, то чому б тобі не навчитися якогось ремесла? Чесно заробляти на шматок хліба?
– Хочеш знати чому? – відповів Піноккіо, йому вже уривався терпець. – З усіх ремесел, які є на світі, мене цікавить тільки одне.
– Що ж це за ремесло?
– Їсти, пити, спати, розважатись із ранку до вечора, блукати собі де схочу.
– Май на увазі, – так само спокійно промовив Цвіркун, – що всі, хто присвятив себе такому ремеслу, здебільшого кінчають життя в лікарні або у в'язниці.
– Стережися, клятий Цвіркунище... бо лихо тобі буде, як розгніваюсь!
– Бідний Піноккіо, мені щиро жаль тебе.
– Чому це тобі жаль мене?
– Бо ти дерев'яний, але куди гірше те, що й голова в тебе дерев'яна.
По цих словах розлючений Піноккіо скочив на ноги, схопив з верстака дерев'яний молоток і пошпурив його в Цвіркуна-балакуна.
Може, він і не думав влучати в Цвіркуна, та, мов на лихо, молоток попав просто в голову. Нещасний Цвіркун ледве встиг крикнути «цвір! цвір!» і завмер на стіні.
Розділи: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2025 Валерія Воробйова