|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Ванько Евриков та розум з пробірки
Сергій Макєєв
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – О.Семенов
Цього хлопчика звуть Ванько Евриков. Його наукові відкриття наробили багато галасу, через що деякі журналісти називали Ванька вундеркіндом. Але це неправда! Адже Ванько – звичайний хлопчина. Він любить гратися, вміє дружити, йому подобаються казки, і, можливо, саме віра у чари допомагає йому творити дива наяву.
Якось Ванькові подарували "Набір юного хіміка". Хлопчик знайшов у коробці колби, пробірки і пакетики з реактивами. Хімію він іще не вивчав, тому нічого не завадило йому робити великі відкриття. Наприклад, створити штучну живу істоту.
Він зібрав усі речовини, з яких складається людина, у велику колбу і вирішив усе це перемішати. Науковою мовою це називається синтез. В результаті мала б народитися "людина розумна".
Перший результат просто приголомшив юного дослідника: з горличка колби, в диму та полум'ї, виповзав невеличкий динозавр.
– Киш! Киш! – закричав на нього Ванько та заштовхав чудовисько назад у колбу. Експеримент довелося повторити.
Але й він завершився невдало: з колби виліз троглодит найлютішого вигляду. Ванько миттєво припинив експеримент, і незваний гість випав у осад.
"Мабуть, суміш замішана надто густо", – здогадався Евриков. І під'єднав до колби балончик із газом. І от суміш завирувала у третій раз, і назовні вилетіла хмарка, схожа на повітряну кульку.
– Добридень, татусю! – заволала вона.
– Еврика! – вигукнув Ванько Евриков. – Газоподібна жива істота – це щось новеньке!
Ванько пояснив новонародженому, що ніякий він йому не "татусь", а, скоріше, приятель, чи старший товариш. І тут же придумав своєму створінню ім'я – Газик.
Ванько і Газик вийшли прогулятися по парку. Газик розважався як дитина: ганяв з величезною швидкістю, міняв колір і запах, піднімав усякі важкі речі. Ванько зрозумів, що цей "розум з пробірки" має властивості усіх газів.
Відтоді Газик скрізь невидимо супроводжував Ванька, і, якщо було треба, приходив на допомогу. Саме такий випадок трапився вже наступного дня: біля школи на Ванька чекав його давній заздрісник Семен Конфузов.
– Гей, ботаніку! Чого не вітаєшся? – почав задиратися Семен. – От як зараз зроблю тобі боляче...
Як відомо, зухвалість у науці подібна відвазі у бою, тож Ванько сміливо зробив крок назустріч своєму кривдникові.
Але не встигли суперники почати бійку, як між них сунувся невидимий Газик. І за мить густа хмара туману огорнула забіяку. Він розмахував кулаками, і навіть у когось влучив...
Туман розвіявся так само раптово, як і з'явився. Семен із подивом побачив перед собою здоровенного чергового старшокласника, що притуляв долоню до свого підбитого ока.
Наступного ранку друзі зіткнулися із складнішим випробуванням. По радіо оголосили, що з міського зоопарку втік тигр. Неприборканий хижак запросто розгулював вулицями. Заняття у школах скасували. Життя в місті завмерло.
І тільки Ванько Евриков безстрашно вийшов на вулицю у супроводженні вірного Газика.
– Я відчуваю у собі ще одну рідкісну властивість: нюх, як у собаки! – вигукнув Газик. І негайно узяв слід.
Друзі знайшли хижака у парку, у кіоску "Морозиво". Тигр доїдав третю коробку ескімо. Ванько з Газиком порадилися і придумали хитромудрий план перехоплення.
Цього разу Газик перетворився на "веселющий газ" і просочився у напівпрочинені двері. Тигр вдихнув і почав хихотіти.
Потім зареготав. Потім почав гикати, остаточно знесиливши від сміху. Тоді Ванько узяв його за вухо та відвів назад до зоопарку.
І знову всі газети розповідали про Ванька Еврикова.
А Семен Конфузов зовсім закинув навчання – він ламав голову, як би помститися юному винахідникові. І таки придумав.
Наближався чемпіонат школи з футболу. І Семен, капітан команди свого класу, викреслив Ванька Еврикова з переліку гравців. Але під час одного з тренувань Ванько все ж таки прийшов на поле з новеньким м'ячем у руках.
– Тут надто темно, – бубонів Газик усередині м'яча. – Можу сплутати свої ворота з воротами противника!
– Не хвилюйся, я тебе направлятиму, – заспокоїв його Ванько. А капітан Конфузов, що стояв на воротах, глумливо зауважив:
– О! Наш геній у трусиках прийшов!
Ванько спокійно поставив м'яч на одинадцятиметровій позначці, розбігся і... Слід віддати належне майстерності Семена Конфузова – капітана команди – він спіймав м'яча.
Але тут сталося неймовірне: м'яч і не думав зупинятися, він порвав сітку воріт і миттєво уніс капітана за обрій. Усі так і застигли з роззявленими ротами.
І невідомо, скільки б ще тривало заціпеніння, але тут у небі з'явився зниклий Семен. Він сидів верхи на м'ячі, як Мюнхаузен на ядрі, і мчав із протилежного боку – прямісінько у свої ворота з подраною сіткою.
Приземлення, на щастя, було м'яким – його підхопив на руки Ванько Евриков.
– Здається, я облетів навколо світу! – прошепотів Конфузов. Ясна річ, йому ніхто не повірив. Окрім Ванька та Газика.
Після тренуваннь хлопці вирішили усі разом піти до парку. Ванько випустив Газика з м'яча та відправив додому. Але хіба може всидіти у чотирьох стінах таке рухливе дитя?
У парку була парашутна вишка. Семен Конфузов вже оговтався після своєї надзвичайної подорожі і знову почав задирати Ванька:
– А слабо тобі стрибнути з вишки?
Не кажучи ані слова, Ванько поліз на вишку. Пристебнув лямки парашута, глибоко вдихнув і... стрибнув!
Але полетів на вниз, а вгору, під самісінькі хмари. Ванько задер голову – так і є: під шатром парашута пурхав Газик, дуже задоволений своєю витівкою.
Очевидці потім підтверджували, що чули в небі два хлоп'ячі голоси, що відчайдушно сперечалися. Це винахідник проганяв додому свій винахід.
Нарешті Газик опустив парашут. Ванько летів тепер не з невеличкої вишки, а зі страшенної висоти! Точність приземлення була дивовижною: Семен Конфузов ледве встиг відскочити вбік.
З того часу навіть Семен Конфузов не наважується задирати Ванька. А однокласники звуть його "чемпіоном". І це, повірте, йому дуже приємно!
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова