|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Ванько Евриков зустрічає прибульців
С.Макєєв
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Є.Шабельник
Чи знаєте ви Ванька Еврикова? Ну, того, який навчився водити автомобіль раніше, ніж почав ходити? Який ще у дошкільному віці змайстрував для мами каструлю-скороварку. Який завжди щось винаходить та робить різні відкриття.
Ось одне з них. Якось після уроків діти вибігли у двір та почали гратися у сніжки.
Аж тут одна сніжка влучила Ванькові прямісінько в лоб. Ванька вразив не сам удар, а поведінка цього "літального об'єкта": по-перше, він був не холодний, а теплий...
По-друге, коли Ванько спробував схопити його, "об'єкт" із надзвичайною силою вирвався з рук та зник поміж хмар...
Ванько Евриков чимдуж чкурнув додому, до своєї "лабораторії". Ніхто з дітей не звернув уваги на дивну поведінку Еврикова – до його дивацтв усі давно звикли.
Тільки його однокласник і давній знайомий Семен Конфузов потихеньку вирушив слідом. Він давно вже хотів дізнатися про задуми Еврикова та привласнити його відкриття.
А юний винахідник вже розпочав дослідження. Він підставив руку під мікроскоп власного виробництва: на руці повинні були залишитися сліди від зіткнення із загадковим об'єктом.
Ванько навів різкість у приладі і ... на екрані з'явився якийсь волохатий мікроб. На ньому сидів вершник, дуже схожий на людину, і привітно махав Ванькові рукою.
– Еврика! – закричав у захваті Ванько.
– Добридень, землянине! – вигукнув вершник. – Тебе вітають мешканці планети Мікрос. Мене звуть Юз. Як бачиш, ми дуже маленькі, тому й імена у нас такі короткі.
Прибулець розповів Ванькові, що на планеті Мікрос здавна живуть різноманітні мікроби. Один з видів – "мікроб розумний" – навчився мислити, вивчив властивості своїх нерозумних братів і зробив їх своїми помічниками. Вони заміняють транспорт, зв'язок, роботів.
– Що ж привело вас на Землю? – запитав Ванько.
– Ми помітили, що на Землі забруднюється навколишнє середовище, і вирішили допомогти братам по розуму – людям. А ще нашим братам меншим – земним мікробам. Адже серед них чимало корисних, – пояснив Юз.
– Це чудово, що ви прилетіли! – зрадів Ванько Евриков. – Мене і моїх друзів дуже турбує забруднення повітря, річок та озер. Я вже почав проводити дослідження і готувати проект їх очищення.
– Пропоную об'єднати наші зусилля, – запропонував Юз. – У нас є мікроби – спеціалісти з чистоти: "бруднознавці", "фільтратики", вони вміють поїдати шкідливі відходи.
– Але ж вони отруяться!
– Не хвилюйся, для них плями бензину та мазуту – це ласощі.
Друзі домовилися зустрітися завтра о тієї ж години.
– Чекатиму на тебе у цій колбі, – сказав Юз, підстрожив "скакуна" та зник.
Ванько записав почуте у лабораторний журнал та пішов на вулицю.
А його заздрісник Семен Конфузов негайно вп'явся очима у записи Ванька Еврикова. Він замислив підступний план: "Якщо заволодіти розумними мікробами, можна примусити їх працювати на себе!"
"Брудознавці з'їдять усі мої двійки в щоденнику. А сам Юз сидітиме у моєму тілі та підказуватиме мені на уроці! Кращої шпаргалки і не придумаєш! Треба лише вивести Еврикова з гри!
На другий день Ванько Екриков знайшов у своїй парті записку.
Ванько лише на мить засумнівався, чи справжня вона, а потім побіг рятувати своїх нових друзів.
Тільки-но він піднявся на горище, як двері за ним замкнулися. Зовні пролунав голос Конфузова:
– Гукати на допомогу немає сенсу! Ти зробив свою справу – встановив контакт із прибульцями. Далі я все беру на себе!
Ванькові треба було терміново вибиратися з пастки. Але як? Він видерся на дах крізь горищне віконечко, подивився вниз. Прямісінько під ним, на першому поверсі, – вікно "лабораторії", де на нього чекає інопланетянин Юз.
Ванько почав спускатися ринвою.
Але незабаром у нього запаморочилося в голові. Винахідливість і тут не підвела Еврикова – він почав спускатися головою донизу. Тепер земля була ніби зверху, і в голові більше анітрохи не паморочилося.
Ось і потрібне вікно! Ванько зазирнув у прочинену кватирку. Пізно! Колба зникла!
У татовому гаражі стояв невеличкий гелікоптер, який Ванько побудував ще у дитячому садку з триколісного велосипеда та поламаного вентилятора.
За кілька хвилин Евриков уже летів над містом, виглядаючи викрадача колби.
А Семен Конфузов тихенько скрадався вулицями, притуляючись до стін будинків і переходячи відкритий простір короткими перебіжками. Щоб потрапити додому, йому треба було перейти широку вулицю.
Як завжди, не звертаючи уваги на світлофори, Семен ступив на проїжджу частину. Ось він на середині. Попереду й ззаду його об'їжджають автомобілі. Семен заметушився, стискаючи в руках колбу.
Аж тут раптом звідкись зверху спустився трос із гачком на кінці. Гачок підчепив Конфузова за комір, і порушник стрімко зник.
А в цей час у школі почали шукати зниклих учнів. Шукали по всіх заулках, у дворі...
та раптом стали свідками дивного явища: буквально з неба впав Семен Конфузов із колбою в руках.
Слідом за ним, на подив дітей, приземлився гелікоптер Ванька Еврикова.
– Зараз я все поясню, – сказав Ванько. – Прошу всіх пройти на місце злочину!
У своїй "лабораторії" він продовжив:
– Справа в тому, що нас відвідали прибульці з іншої планети... Але їх було викрадено!
Раптом сам по собі увімкнувся мікроскоп, і діти побачили на екрані інопланетянина Юза.
– Ти помиляєшся, Ванько, – сказав Юз. – Нас викрасти неможливо, адже ми пересуваємося зі швидкістю думки.
Нам вже час летіти, але ми назавжди збережемо пам'ять про дружбу з Ваньком Евриковим. Заради нас він ризикував життям! А землянам ми залишимо у подарунок багато корисних мікробів – вони вже розпочали роботу у водоймах, у лісах і в повітрі.
– Де ж ваш міжпланетний корабель? – запитав Ванько. І тут у прочинену хвіртку влетіла... сніжка! Саме та, з якої почалася ця історія.
– Планета Мікрос і є наш корабель, – сказав Юз. – Ми подорожуємо на ній так само, як ви летите у космосі на своїй планеті Земля. І вона така ж само жива, як і ваша планета. Бережіть її!
Зображення на екрані зникло. Планета Мікром вилетіла у хвіртку, Ванько Евриков лише встиг вигукнути:
– До нової зустрічі!
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова