Карло Коллоді
Пригоди Піноккіо
Переклад українською – Юрій Авдєєв
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Лібіко Марайя
Розділи:
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
20. Вийшовши з в'язниці, Піноккіо хоче повернутися в будинок Феї, але по дорозі зустрічається з жахливою змією, а потім потрапляє у пастку
Уявіть собі, як радів Піноккіо, опинившись на волі. Не гаючись ані хвилинки, він
вийшов з міста і попрямував дорогою, що вела до будиночка Феї.
Невдовзі перед тим пройшов великий дощ, і дорога зовсім розгрузла, вкрилася
калюжами. Піноккіо брів по коліна в багні, але не звертав на це уваги. Палко
бажаючи побачити свого батька і сестричку з блакитним волоссям, він біг
підстрибом, як собака-гончак, і забрьохався по саму шию. Біжачи, він промовляв
сам до себе:
– Скільки, напастей упало на мою голову! Так мені й треба, бо я дерев'яний
хлопчик, упертий і гарячий, все беруся робити по-своєму, не слухаюся тих, хто
хоче мені добра, любить мене і в тисячу разів розумніший за мене... Але тепер
присягаюся, що буду жити по-іншому, стану розумним і слухняним хлопцем. Я на
власній шкурі пересвідчився, що неслухняним дітям завжди перепадає на горіхи, їм
ніяк не щастить у житті. Мій батько, мабуть, жде мене? А що як він уже в Феї? Я
так давно його не бачив, що не можу дочекатися тієї миті, коли обніму й тисячу
разів поцілую... А чи пробачить мені Фея мої погані витівки? Подумати лише,
скільки уваги, ласки віддала вона мені. Таж якби не вона, мене б уже й на світі
не було! Хіба ще є на світі хлопчисько, невдячніший і безсердечніший за мене?
Раптом Піноккіо остовпів і з ляку відскочив кроків чотири назад. Що ж він
побачив?
Величезну Змію, що лежала поперек дороги. Шкіра в неї була зелена, очі – як
жарини, а з кінчика хвоста курився дим, як з комина.
Неможливо описати жах, який огорнув дерев'яного хлопчика. Він відбіг назад на
півкілометра, сів на купу каміння, щоб перечекати, поки Змія поповзе собі геть і
звільнить йому шлях.
Минула година, дві, три, а Змія все не рушала з місця. Навіть здалеку видно
було, як горять її очі і як здіймається в небо стовп диму з кінчика її хвоста.
Тоді Піноккіо, набравшись духу, підійшов до Змії на відстань кількох кроків і
промовив улесливим голосом:
– Вибачте, синьйоро Змія, чи не могли б ви відсунутися трохи набік, щоб я
пройшов?
Сказав як до отіни. Змія навіть не ворухнулася.
Піноккіо знову промовив тим самим голоском:
– Знаєте, синьйоро Змія, я йду додому, там на мене чекає тато, якого я вже
давно-давно не бачив. Дозвольте мені пройти, і я піду собі своєю дорогою.
Марно чекав він хоч якоїсь відповіді. Змія лежала непорушно, очі її
заплющилися, з хвоста перестало куріти. Аж не вірилося, що мить тому вона
здавалася живою.
– Невже здохла? – промовив Піноккіо, потираючи з радощів руки. Він зараз же
спробував переступити через Змію, щоб перейти на другу половину дороги. Та не
встиг підняти ногу, як Змія випросталася, ніби туга пружина. Піноккіо з переляку
відскочив, зачепився і впав на землю. Але так невдало, що загруз головою в
багнюку, а ноги лишилися стирчати догори.

Побачивши, що дерев'яний хлопчик стоїть на голові і дриґає в повітрі ногами,
Змія зареготала; сміялася вона так довго, що в неї у грудях лопнула жила. І цього разу вона здохла насправді.
Піноккіо кинувся бігти, щоб дістатися до будинку Феї ще завидна. Та по дорозі
йому дуже схотілося їсти, і він заскочив у чийсь садок, зірвати гроно винограду.
Краще б він ніколи цього не робив!
Тільки-но дерев'яний хлопчик потягся до ягід, як – клац! – дві гострі залізні
щелепи схопили його ногу так міцно, що в нього від болю потемніло в очах.
Нещасний хлопець спіймався у пастку, що її селяни поставили на куниць, які
занадились до їхніх курників.
Розділи:
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36