Як Андрійко став умійком

Про Андрійка-неумійка

Це Андрійко-
Неумійко.
Ну й хлопчина! Ну й мастак!
В школі, вдома,
Скрізь, у всьому,
Завжди в нього все не так.

Починає,
Поспішає,
А виходить на одне:
Наш Андрійко-
Неумійко
Що не візьме – те не втне.

Він проснувся,
Потягнувся:
– Де штани? Сорочка де? –
І ще зрана
Біля крана
Невдоволено гуде:

– Мило впало!
Десь пропало... –
Зняв його із підошов,
Довго милом
Руки милив,
Не обмив – за стіл пішов.

Як взувався,
Нагинався, –
Нив: – Бабусе, поможи!
Із шнурками
Горе прямо:
Ти мені їх зав'яжи!..

В зошит білий
Ляпка сіла.
Що робить йому тепер?
Став завзято
Витирати, –
Дірку в зошиті протер.

Він картинку
Із «Барвінка»
Для газети вирізав.
– Ой, загине
Скатертина! –
Братик плачучи сказав.

Став кімнати
Підмітати, –
Та ще дужче насмітив.
Взявся, діти,
Посуд мити –
Чашку з блюдечком розбив.

Десь поділись,
Загубились
Ґудзики на комірці:
Став ладнати,
Пришивати –
Зшив з сорочкою штанці!

От Андрійко-
Неумійко
Клеїть змія-летунця.
Клеїть змія
Не уміє, –
Сам прилип він до стільця.

У Андрійка-
Неумійка
Молоток є і гвіздки.
Він до діла
Взявся сміло:
Бац!.. На пальцях – синяки!

Став збивати,
Майструвати
Він конуру для Рябка.
У Андрійка-
Неумійка
Вийшла хатка для шпака.

Ось Андрійко-
Неумійко
Змайстрував собі стільця.
Хвалить тато:
– Майструвати
Ти, Андрійку, молодця!

Стільчик вдався, –
Та... зламався!
І Андрійко каже всім:
– Це від того,
Що на нього
Мабуть, хтось учора сів!..

Став санчата
Фарбувати, –
Фарбу й щіточку приніс:
Сині в нього
Руки й ноги,
Навіть вуха, навіть ніс.

Вудку взяв він,
Розмотав він...
Комарі гудуть: – Зу-зу!
Наш Андрійко-
Неумійко
На гачок спіймав... козу!

Ось Андрійко-
Неумійко
Юшку з риби став варить:
Вкинув зілля,
Рибку з сіллю, –
А води... забув налить.

На ялицю
Шпаківницю
Він повісити поліз.
Та злякався
І зірвався
На ялиці сам повис.

Взяв лопату
І копати
Він круг яблуньки почав.
– Ой, Андрійку-
Неумійко,
Ти ж коріння порубав!

І дівчата,
І хлоп'ята
По гриби пішли у ліс.
Наш Андрійко-
Неумійко
Заблудив між трьох беріз.