Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн
  Головна    Про сайт    Помещик.com   


Карло Коллоді

Пригоди Піноккіо

Переклад українською – Юрій Авдєєв
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Лібіко Марайя

Розділи:   1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36 

23. Піноккіо оплакує смерть прекрасної Дівчинки з блакитним волоссям, потім зустрічає голуба, летить на ньому на берег моря, де кидається у воду рятувати свого батька Джеппетто

Звільнений від принизливого й жорсткого нашийника, Піноккіо чкурнув через поля й луги і ні на мить ніде не зупинявся. Так він дістався до великого шляху, що вів до будиночка Феї.

Вийшовши на шлях, дерев'яний хлопчик подивився вниз на рівнину, що розкинулася перед ним. За рівниною виразно виднівся ліс, де він так нещасливо стрівся з Котом і Лисицею. Побачив над деревами верхівку Великого дуба, на якому теліпався колись, підвішений за горло. Та хоч як придивлявся, не міг знайти маленького будиночка, де жила Прекрасна Дівчинка з блакитним волоссям.

І тоді його охопило тяжке передчуття. Він щодуху кинувся бігти вниз і за кілька хвилин опинився на луці, де колись стояв білий будиночок. Але будиночка тут уже не було. Замість нього він побачив мармурову плиту, на якій були викарбувані сумні слова:

Тут поховано Дівчинку з блакитним волоссям, яка померла від страждань, що їх завдав їй братик Піноккіо, назавжди покинувши її.

Можете собі уявити, що відчув Піноккіо, коли насилу, по складах, прочитав цей напис. Він кинувся на землю, тисячу разів цілував холодний мармур плити і зайшовся розпачливим риданням. Він проплакав цілу ніч, плакав, коли настав день, хоча в нього вже не було більше сліз. Його ридання і зойки були такі жалібні й гучні, що луна з усіх горбів повторювала їх:

Пригоди Піноккіо

– О моя маленька Феє, навіщо ти померла? Чому не я помер замість тебе, я – такий поганий, замість тебе – такої доброї? Де ж нині мій бідний татусь? О моя маленька Феє, скажи мені, де знайти його? Я залишуся з ним і не покину його вже ніколи, ніколи, ніколи! О моя маленька Феє, скажи мені, що це неправда, ніби ти померла! Якщо ти справді любиш мене, любиш свого братика, оживи, повернись живою, як колись! Хіба тобі не боляче бачити мене самотнього, покинутого усіма? Якщо прийдуть розбійники, вони повісять мене на гілці дерева, і тоді я помру назавжди. Що я робитиму сам на цьому світі? Тепер, коли я втратив тебе і свого татуся, хто мене нагодує? Де я ночуватиму? Хто мені пошиє нову курточку? Ой, було б краще, в тисячу разів краще, якби і я помер! Так, я хочу померти! А-а-а...

У розпачі Піноккіо спробував рвати на собі волосся, але воно було дерев'яне, тож він ніяк не міг запустити в нього пальці.

В цей час у повітрі з'явився великий Голуб. Він завмер на місці з розкинутими крилами і гукнув з висоти:

– Скажи мені, хлопчику, що ти робиш там унизу?

– Хіба не бачиш? Плачу! – відповів Піноккіо, задерши голову вгору і втираючи рукавом очі.

– Скажи мені, – вів далі Голуб, – чи не знаєш ти часом серед твоїх товаришів дерев'яного хлопчика на ім'я Піноккіо?

– Піноккіо? Ти сказав Піноккіо? – повторив дерев'яний хлопчик і вмить скочив на ноги. – Піноккіо – це я.

Голуб, почувши таку відповідь, спустився вниз і сів на землю. Він був більший за індика.

– Значить, ти знаєш і Джеппетто? – спитав він.

– Ще б пак! Та це ж мій бідолашний татусь! Він, мабуть, казав тобі про мене? Ти проведеш мене до нього? Він живий? Скажи мені, змилуйся: він живий?

– Я залишив його три дні тому на березі моря.

– Що він робив?

– Майстрував собі маленького човника, щоб переплисти океан. Бідолаха вже понад чотири місяці блукає по світу, шукаючи тебе. Тепер він збирається у далекі країни Нового Світу, бо думає, що ти там.

– А далеко звідси до моря? – стривожено спитав Піноккіо.

– Понад тисячу кілометрів.

– Тисячу кілометрів? Ох, мій Голубе, якби мені твої крила!

– Якщо хочеш, я віднесу тебе туди.

– Як?

– Верхи на моїй спині. Ти дуже важкий?

– Важкий? Зовсім ні! Я легенький, як папірчик.

Не довго думаючи, Піноккіо скочив верхи на спину Голуба, як на коня – одна нога туди, друга сюди, – і вигукнув радісно:

– Но, конику, я поспішаю!

Пригоди Піноккіо

Голуб знявся в повітря і за кілька хвилин був уже так високо, що майже торкався хмар. Дерев'яному хлопчикові дуже закортіло подивитися вниз із такої висоти. Глянув і перелякався, в голові йому запаморочилося, і, щоб не впасти, він міцно-міцно обхопив руками шию свого крилатого коня.

Летіли цілий день. Надвечір Голуб сказав:

– Я дуже хочу пити.

– А я – їсти, – промовив Піноккіо.

– Зупинимося на кілька хвилин у цьому голубнику, а потім полетимо далі, щоб завтра на світанку бути біля моря.

Вони забралися в покинутий голубник, де знайшли тільки мисочку з водою і кошичок з пшоном. Дерев'яний хлопчик змалку терпіти не міг пшона. Він завжди казав, що від пшона його нудить, болить у животі. Та цього вечора він напхався так, що мало не луснув, потім повернувся до Голуба й сказав:

– Ніколи не думав, що пшоно може бути таке смачне.

– От бачиш, мій хлопчику, – відповів Голуб, – що коли справді хочеться їсти, то й пшоно – ласощі. Голодний ніколи не вередує.

Відпочивши трохи, вони знов рушили в дорогу і наступного ранку були на березі моря.

Голуб спустив Піноккіо на землю і, не слухаючи слів подяки, знявся вгору й зник.

На березі було повно людей, які дивилися на море, щось кричали й розмахували руками.

– Що сталося? – спитав Піноккіо у якоїсь бабусі.

– Один бідний батько, загубивши сина, вирушив у маленькому човнику за море шукати його там. А море сьогодні бурхливе, і човник ось-ось потоне.

Пригоди Піноккіо

– Де човник?

– Он там, – бабуся показала рукою на маленький човник, який з такої відстані здавався горіховою шкаралупкою. В ньому сиділа людина – маленька-маленька. Піноккіо, придивившись, пронизливо гукнув:

– Це мій батько! Це мій батько!

Тим часом човник, який бурхливі хвилі кидали вгору-вниз, то з'являвся, то зникав з очей. Піноккіо видерся на високу скелю, гукав звідти свого батька, махав руками, носовою хусточкою і навіть ковпачком.

Схоже було, що Джеппетто, хоча й заплив дуже далеко від берега, впізнав хлопчика, бо й собі зняв шапку і помахав нею, ніби вітаючи сина. Він знаками дав зрозуміти, що охоче повернувся б до берега, але море таке бурхливе, що він не має сили скерувати човен до берега.

Зненацька набігла величезна хвиля, і човник зник. Усі чекали, що він ось-ось випливе знов, але його не було.

– Бідолаха! – промовили рибалки, які зібралися на березі, потім промимрили молитву і почали розходитися.

Раптом почувся розпачливий зойк. Усі озирнулися назад і побачили хлопчика, який кинувся зі скелі в море, вигукнувши:

– Я врятую свого татуся!

Піноккіо був дерев'яний, тому не потонув, а поплив як риба. Він то зникав під водою, то знову з'являлася його рука або нога. Течія підхопила його і швидко понесла у відкрите море. Потроху він зовсім зник з очей.

– Бідний хлопчик! – сказали рибалки і з молитвами розійшлися по домівках.

Розділи:   1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36 




На цьому сайті можна читати книжки для дітей, скачувати їх у форматі .doc, слухати аудіоказки та дивитися відеоказки.


Сторінки в соц.мережах.
Підписуйтесь, щоб відстежувати нові надходження

Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Група Вконтакті Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн



У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова


Посилання на
сайти з дитячими
книгами
українською
мовою

Казка українською

Читанка

Читай онлайн

Книги для батьків та дітей

Бібліотека книг українською

Дерево казок

Казка українською мовою


Якщо у вас є сайт, на якому можна скачати, або прочитати дитячi книги українською мовою, напишіть мені і я додам ваш сайт до цього перелiку.

Гостьова книга Контакти


Посилання на
сайти з ілюстраціями
до дитячих книг

polny-shkaf

shaltay0boltay

Картинки и разговоры

Детская книга

Olgica

Kid-book-museum

Valerij SURKOV

Диафильмы.su






© 2015-2019 Валерія Воробйова