Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською
  Головна    Про сайт


Януш Пшимановський

Витівки Йонатана Коота

Переклад з польської – Юрій Попсуєнко
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В'ячеслав Ширяєв

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20    21    22    23    24   

Оповідь екзотична

Витівки Йонатана Коота

Через годину після заходу сонця ожив нічний бриз, який віяв з берега до річки, ворухнув листя клена, схоже на розчепірені, з гострими пазурцями котячі лапи, потім тополине, що скидалося на маленькі сердечка, а на березі причесав віття, яке звисало до землі, наче зелені коси. Шум вітру розбудив дерева, а дерева розбудили Повзика, що дрімав, сидячи на горобині, яка росла на березі затоки.

– Оце б щось с-с-спожити, – свиснув він у темряву.

– Не завадило б, – у тон йому озвався Овальний, прокинувшись на воді.

– Під капелюхом ховався, маскуватись допомагав, тікав, палубу видряпував, риб у чисту воду випускав – а в дзьобі й рісочки не було.

– Прикро мені, що це через мене, але так уже водиться: чим більша пригода, тим менше їжі.

– Ні щоб прямо сказати: не суши лоба, коли маєш дзьоба! А цей вредний Вусач спершу випитав, хто що любить, роздражнив апетит, а сам шасть у кущі! А ти сиди тут…

Повзик так розізлився, що аж задихнувся і урвав на півфразі.

– Інакше й бути не могло, – під плюскіт хвильок лагідно мовив Овальний. – Якби спочатку шаснув у кущі, то потім…

– Потім, перед тим! Яке це має значення? Я голодний!

– То потім, – терпляче повторив Овальний, – він не зміг би довідатись від нас, хто що любить.

– Хіба що з-за кущів, – пролунав оксамитовий баритон, і з-поміж дерев вийшов Коот, несучи на спині якусь велику річ.

Ніхто йому не відповів, бо той, що сидів на горобині, був розлючений, а той, що лежав у воді, присоромлений.

Йонатан скинув торбу, випростав лапи й заходився тут-таки над водою біля горобини складати різне паліччя. А що і Крилатий, і Овальний мовчали, то він упівголоса підспівував собі під вусом:

Лісом-бором іде кіт,
Голод підтягнув живіт.

– Нехай собі кіт іде з підтягнутим животом, як має охоту, – сам до себе тихенько цвірінькнув Ерик, – а з мене досить голодних пригод, на світанку дам звідси дьору.

Хліба, солі не шкодуйте,
Мандрівника почастуйте.
Хоч нещасний вигляд має,
Господарів не минає.

Спів Коота зачепив Повзика за живе. «Як уже хтось і має співати, то тільки птахи», – подумав він і зухвало засвистів:

Ой дана, моя дана,
Перебуду лиш до рана.

Внизу блиснула іскорка, яка за мить переросла в пломінчик, а пломінчик уже перетворився на полум’я, точніше, на два полум’я, бо плесо затоки віддзеркалювало вогнище, що його розпалив на березі Коот із сухих гілочок.

Ліпше вдома горох їсти,
Ніж на війні рибу в тісті.
Ліпше вдома капустина,
Ніж на війні буженина.

Йонатан, мугикаючи приспів цієї дуже давньої воєнної пісеньки, розстеляв на траві лляну скатертину і розставляв на ній банки, склянки і бляшанки, розгортав пакунки.

Всі неабияк здивувалися.

– Що це? – не витримав Повзик, коли затихли останні слова пісеньки.

– Їжа.

– Крадена?

– «Позичена» – це звучить не так грубо, – сказав Овальний, який підплив до берега і аж на три чверті висунувся на вологу від роси траву.

– Та звідки! – розсміявся Коот. – Я працюю на півставки в «Гіперсамі» – старшим мишоловом. Сказав директрисі, що влаштовую вечерю для двох приятелів, тому прошу видати аванс.

– Чи не хочете ви сказати, що в «Гіперсамі» є якісь смачні комахи на зразок павучків-косариків? – пожвавішав Крилатий, сідаючи на скатертину.

– Але ж ви їсте горішки, тож я взяв трохи ліщинових, трохи волоських і баночку французьких слимаків на пробу.

– Пі-пі, – зрадів Повзик.

– Гм, гм, – гмукнув Овальний.

– А для вас салат, капусту, цвітну капусту, на жаль, не морську, але дуже смачну, крім того, на десерт…

– Ще й десерт? – здивувався так званий злочинець.

– Єдиний продукт з океанських дарів, який ми маємо, а саме – агар-агар.

– Агар-агар?! Навіть не знаю, як висловити вам свою вдячність!..

– Як не знаєте, то й не висловлюйте, – перебив птах. – Давайте їсти.

– Хвилинку терпіння, – попросив господар учти, показуючи пляшку з темно-зеленого скла. – Чи нема часом у кого-небудь відкривачки?

– Є дзьоб, – сказав Повзик і так рубонув, що накривка тільки свиснула в повітрі.

Витівки Йонатана Коота

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20    21    22    23    24   



Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн


Усі категорії


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова





Гостьова книга Контакти   На головну сторінку

© 2015-2020 Валерія Воробйова