|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Януш Пшимановський
Витівки Йонатана Коота
Переклад з польської – Юрій Попсуєнко
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В'ячеслав Ширяєв
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24
Оповідь екзотична
Через годину після заходу сонця ожив нічний бриз, який віяв з берега до річки, ворухнув листя клена, схоже на розчепірені, з гострими пазурцями котячі лапи, потім тополине, що скидалося на маленькі сердечка, а на березі причесав віття, яке звисало до землі, наче зелені коси. Шум вітру розбудив дерева, а дерева розбудили Повзика, що дрімав, сидячи на горобині, яка росла на березі затоки.
– Оце б щось с-с-спожити, – свиснув він у темряву.
– Не завадило б, – у тон йому озвався Овальний, прокинувшись на воді.
– Під капелюхом ховався, маскуватись допомагав, тікав, палубу видряпував, риб у чисту воду випускав – а в дзьобі й рісочки не було.
– Прикро мені, що це через мене, але так уже водиться: чим більша пригода, тим менше їжі.
– Ні щоб прямо сказати: не суши лоба, коли маєш дзьоба! А цей вредний Вусач спершу випитав, хто що любить, роздражнив апетит, а сам шасть у кущі! А ти сиди тут…
Повзик так розізлився, що аж задихнувся і урвав на півфразі.
– Інакше й бути не могло, – під плюскіт хвильок лагідно мовив Овальний. – Якби спочатку шаснув у кущі, то потім…
– Потім, перед тим! Яке це має значення? Я голодний!
– То потім, – терпляче повторив Овальний, – він не зміг би довідатись від нас, хто що любить.
– Хіба що з-за кущів, – пролунав оксамитовий баритон, і з-поміж дерев вийшов Коот, несучи на спині якусь велику річ.
Ніхто йому не відповів, бо той, що сидів на горобині, був розлючений, а той, що лежав у воді, присоромлений.
Йонатан скинув торбу, випростав лапи й заходився тут-таки над водою біля горобини складати різне паліччя. А що і Крилатий, і Овальний мовчали, то він упівголоса підспівував собі під вусом:
|
Лісом-бором іде кіт, |
– Нехай собі кіт іде з підтягнутим животом, як має охоту, – сам до себе тихенько цвірінькнув Ерик, – а з мене досить голодних пригод, на світанку дам звідси дьору.
|
Хліба, солі не шкодуйте, |
Спів Коота зачепив Повзика за живе. «Як уже хтось і має співати, то тільки птахи», – подумав він і зухвало засвистів:
|
Ой дана, моя дана, |
Внизу блиснула іскорка, яка за мить переросла в пломінчик, а пломінчик уже перетворився на полум’я, точніше, на два полум’я, бо плесо затоки віддзеркалювало вогнище, що його розпалив на березі Коот із сухих гілочок.
|
Ліпше вдома горох їсти, |
Йонатан, мугикаючи приспів цієї дуже давньої воєнної пісеньки, розстеляв на траві лляну скатертину і розставляв на ній банки, склянки і бляшанки, розгортав пакунки.
Всі неабияк здивувалися.
– Що це? – не витримав Повзик, коли затихли останні слова пісеньки.
– Їжа.
– Крадена?
– «Позичена» – це звучить не так грубо, – сказав Овальний, який підплив до берега і аж на три чверті висунувся на вологу від роси траву.
– Та звідки! – розсміявся Коот. – Я працюю на півставки в «Гіперсамі» – старшим мишоловом. Сказав директрисі, що влаштовую вечерю для двох приятелів, тому прошу видати аванс.
– Чи не хочете ви сказати, що в «Гіперсамі» є якісь смачні комахи на зразок павучків-косариків? – пожвавішав Крилатий, сідаючи на скатертину.
– Але ж ви їсте горішки, тож я взяв трохи ліщинових, трохи волоських і баночку французьких слимаків на пробу.
– Пі-пі, – зрадів Повзик.
– Гм, гм, – гмукнув Овальний.
– А для вас салат, капусту, цвітну капусту, на жаль, не морську, але дуже смачну, крім того, на десерт…
– Ще й десерт? – здивувався так званий злочинець.
– Єдиний продукт з океанських дарів, який ми маємо, а саме – агар-агар.
– Агар-агар?! Навіть не знаю, як висловити вам свою вдячність!..
– Як не знаєте, то й не висловлюйте, – перебив птах. – Давайте їсти.
– Хвилинку терпіння, – попросив господар учти, показуючи пляшку з темно-зеленого скла. – Чи нема часом у кого-небудь відкривачки?
– Є дзьоб, – сказав Повзик і так рубонув, що накривка тільки свиснула в повітрі.
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова