Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Три веселі зайці

Володимир Бондаренко

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Борис Акулінічев

Розділи:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20    21    22    23

Вовча порада лисиці

Тихо в лисячій нори. Підкралися зайці ближче, зазирнули всередину – чорно. Прислухалися, принюхалися – нема Лисиці. Розпрямили плечі, випросталися.

Запропонував Пухнастик:

– Давай, доки немає Лисиці, подивимось, як вона живе. Ніколи ще не був у лисячій норі.

– А як схопить? – спохмурнів Дранько. – Став скоріше капкана, та й ходімо геть.

– Не схопить. Ми капканом прикриємось.

Не хотів Дранько боягузом перед Пухнастиком показатися, погодився. Спустилися зайці в лисячу нору, прикрилися капканом. Полізе Лисиця, а капкан – клац! – та й спіймає її.

Побродили зайці по лисячій норі, всю її оглянули. Нічого цікавого не знайшли. Тільки й відмінність - Лисицею тхне. Полізли назовні. Дивляться, а Лисиця йде стежкою та куркою помахує. Побачила їх, поспішила:

– Ви тут звідки?

– П-провідати тебе прийшли, – збрехав Пухнастик.

А Дранько додав:

– Провідати та побалакати з тобою.

– Тоді я вас з'їм.

Дранько за друга сховався, а Пухнастик присунувся до краю нори, налякав Лисицю:

– А ми тебе у капкан спіймаємо.

Відсахнулася Лисиця від нори. Гарненькі зайці. Від'їлися за літо, жирні, але ж нащо ризикувати через них життям? Та й взагалі, навіщо поспішати? Захочуть їсти – самі вилізуть.

Сіла Лисиця біля нори, сидить, курку їсть, на зайців поглядає. Наважився Дранько. Заговорив до неї:

– Ми б до тебе не прийшли, якби ти Пухнастика не зачіпала. І хата в нього своя, а спокою немає. Ну, чого ти до нього причепилася? Не хоче він тебе в гостях у себе бачити, а ти напрошуєшся.

Мовчить Лисиця, гризе собі курку. Сіпнув Дранько вухами, знову заговорив:

– Якщо пообіцяєш, що не будеш більше в гості напрошуватись до нього, то і ми тебе не турбуватимемо. Підемо, та й по всьому. А як ні, то ще три капкани принесемо і все одно тебе виловимо.

Покінчила Лисиця з куркою, обсмоктала кісточки, закинула в кущі. Витерла об живіт долоні та й сидить мовчить, дивиться на зайців.

Знову звернувся до неї Дранько:

– Ми тобі зла не хотіли заподіяти. Як ми думали? Спіймаємо тебе для безпеки в капкан, поговоримо з тобою, візьмемо з тебе слово честі, що ти не приставатимеш до Пухнастика, та й відпустимо. Що тут поганого?

Дранько запитав, а Лисиця й вухом не повела, мовчить. Той ще щось хотів, бува, сказати, але Пухнастик зупинив його:

– Облиш, вона твоїх речей не розуміє. На силу сподівається та на хитрість. Що ж, побачимо, хто кого перехитрить. Нас таки двоє, а вона – одна.

І причаїлися зайці. Сидить Лисиця, чекає, коли вони полізуть із нори. А день довгий видався. Тягнувся, тягнувся, ось вже й вечір.

Зорі на небо висипали – сидить Лисиця. Опівночі туман по гаю поповз – сидить.

А зайці притулилися один до одного. Голови похилили, сплять. Солоденько так похропують:

– Хр-рр.

Злипаються й у Лисиці очі, але вона кріпиться, не спить. На сході вже зоря зашарілася. Далеко десь у селі півень заспівав. Схилила Лисиця голову на груди, прошепотіла:

– Ще трохи посиджу.

Очі заплющила – може, із заплющеними очима не так сильно спати хотітиметься.

Зітхнула.

І здається Лисиці, ніби підійшов до неї вовк Рудозагривко та й запитує:

– Чого ти, Лиско, сидиш?

– Та от, – відповідає Лисиця, – зайців у норі прихопила, а взяти не можу – капканом прикрилися.

– А ти тицьни йому всередину в ґудзика паличкою, він і клацне. Ведмідь Свирид завжди так робить, коли чужий капкан у гаю знаходить.

– І правда, – вигукнула Лисиця. – І як я раніше не додумалася?

Зойкнула і отямилася.

Дивиться – капкан зрушений. Нора порожня. І хтось хутко тікає крізь хащі.

Розділи:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20    21    22    23

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2025 Валерія Воробйова