Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн





Замаскована лисиця

Емільян Станев

Замаскована лисиця

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Лазаркевич

Одного разу ведмідь, осел, вовк, свиня, заєць та лисиця задумали замаскуватися. Вирішили вбратися людьми. Саме людьми, а не тваринами. Так, їм здавалося, буде краще та веселіше. Вирішили та вбралися.

Замаскована лисиця

Ведмідь – ченцем.

Осел – білобородим мудрецем.

Вовк – нареченим.

Свиня – нареченою.

Заєць – мисливцем.

Лисиця – куркою.

"Стривайте, стривайте!" – скаже хтось із читачів. Тварини вбралися людьми, так? Чому ж тоді лисиця вбралася куркою? Хіба курка людина?

Дійсно, як же ми забули, що курка не людина! Але нічого. Якщо ми вже сказали, що лисиця вбралася куркою, то так тому й бути. Залишимо її в курячій подобі та подивимося, що з того вийде. Від цього ніхто нічого не втратить – ні ви, ні я, ні казка, яку ми вам розповімо.

Отже, зібралися замасковані тварини в лісі та почали розважатися. Але перед цим усі вони заприсяглися не робити один одному ніякого зла.

Ведмідь сидів на великому пні та читав Євангеліє.

Замаскована лисиця

Осел ревів на повну силу і запевняв, що він наймудріший у світі.

– Я зробив велике відкриття, – пихато заявляв він. – Я відкрив, що коріння всіх дерев заховано в землі. Немає дерев із корінням у повітрі. Хто не вірить, хай перевірить!

Вовк та свиня, узявшись під руки, поважно прогулювалися. Вовк був у білих рукавичках, а свиня в лакованих черевичках, вже трохи забруднених, адже свиня, хоч вона й наречена, все одно залишається свинею.

– Кохаєш мене? – запитувала свиня.

– Ох, жити без тебе не можу! – відповідав вовк, і з його пащі текла слина.

Заєць, присівши за деревом, намагався влучити з рушниці у буковий листок. Він випустив уже сотню патронів, а листок, ще й досі неушкоджений, висів на гілці.

– Ото вже стрілець! – насміхалася з зайця жаба, а той просто знемагав від досади і виправдовувався:

– Бути мисливцем, жабо, то нелегка справа. Візьмемо, наприклад, інших мисливців – справжніх людей. Вони тисячі разів стріляли в мене і жодного разу не влучили. Хоча, коли я біжу, то петляю, а листок висить на гілці та не ворушиться. Але хтозна, можливо, він зачарований, тож куля його й не бере.

Замаскована лисиця

А в цей час лисиця розгрібала лапами листя і, як справжня курка, кудкудакала:

– Куд-куд-куд-куди! Чи немає десь тут поблизу півника?

Замаскована лисиця

Так розважалися наші друзі і все йшло як по маслу. Ніхто нікого не зачіпав і не робив нікому зла. Але через деякий час ведмідь відчув голод та, покинувши Євангеліє, почав зиркати налитими кров'ю очима.

Побачивши зайця, він підвівся на задні лапи і попрямував до нього.

– Що ти робиш? – запитав ведмідь.

– Стріляю, – відповів заєць.

– У кого стріляєш?

– Он у той буковий листок!

– Якщо ти зараз не влучиш у нього, то я тебе з'їм!

Заєць затремтів, знову зарядив рушницю та поцілив у листок. Продовжуючи тремтіти від страху, він вистрілив, і куля влучила у листок.

– Молодець! – вигукнув ведмідь. – Дай-но я тебе поцілую в нагороду! – І сказавши це, ведмідь обійняв зайця та почав його цілувати, а потім запхав його в пащу, тільки кісточки захрумтіли. Залишилися від зайчика лише рушниця та мисливська торба.

Замаскована лисиця

Побачив вовк, що ведмідь з'їв зайця, і теж відчув голод. Та не абиякий, а, як то кажуть, справжній вовчий голод. Заходився він шепотіти щось свині на вухо, почав, ніби лоскочучи, легенько покусувати її, а потім узяв та й вп'явся їй у шию.

– Ой-ой-ой! Боляче, вовче! – заверещала свиня, намагаючись вирватися.

Замаскована лисиця

Ніхто не встиг й отямитися, як наречений проковтнув свою наречену разом із лакованими черевичками.

Осел, як і всякий мудрець, був занурений у свої думки і не звертав ніякої уваги на те, що відбувається довкола. Він продовжував ходити взад-вперед, розмахувати хвостом та бурмотіти собі під ніс:

– Немає такого дерева, щоб росло корінням у повітрі. Коріння всіх дерев заховано у землі.

Замаскована лисиця

Але ж ось підійшла і його черга. Ведмідь і вовк наблизилися до нього – страшні, визвірені. Подивишся на них – волосся стане дибки. Для таких ненаситних звірів і заєць, і свиня – дрібнота. Їм треба з'їсти осла, щоб наїстися як слід.

– О білобородий мудрецю, – виступаючи вперед і облизуючись, промовив ведмідь. – Ми з вовком хочемо покатати тебе на спині, але не знаємо, кому починати. Тому ось що ми придумали. Ти ляжеш на землю, а ми ляжемо позаду тебе. Той, кого ти першого вдариш хвостом, перший і покатає тебе на спині. Чи згоден ти надати нам такої честі?

Замаскована лисиця

Осел одразу здогадався про підступний задум хижаків, але, удавши дурника, відповів:

– Я згоден та дякую вам за увагу. Тільки чи не краще буде, якщо я махну хвостом не лежачи, а стоячи?

Вовк підморгнув ведмедеві та сказав:

– Гаразд, хай буде по-твоєму!

І голодні хижаки встали за ослом.

– Починай! – Сказав ведмідь і, розкривши пащу, приготувався кинутися на довговухого.

Тоді осел так буцнув обох, що вони тричі перекинулися і більше вже не ворушилися.

Замаскована лисиця

Отже, давайте подивимося, хто залишився живим. Спочатку було шість тварин. І всі шестеро були замасковані.

Але ведмідь з'їв зайця, вовк проковтнув свиню, а осел покінчив із ведмедем та вовком. Залишилося двоє. Осел та лисиця.

Розправившись із хижаками осел пішов у ліс і знову поринув у роздуми про коріння та дерева.

А лисиця сказала собі:

– Пора вже звідси йти, хтозна, що тут може зі мною статися. Дуже дивний став цей світ. Усі торочать про дружбу, а самі пожирають одне одного. Піду я в якийсь курник, відпочину та й побалакаю з моїми сестричками-курочками.

І, більше не роздумуючи, лисиця вийшла на дорогу та попрямувала до найближчого села.

А дорогою тим часом йшов перехожий. То був циган Шакір. Він ходив у місто, щоб заробити грошей на хліб, бо вдома на нього чекали п'ятеро голодних циганят і дружина. Але Шакір нічого не заробив і повертався додому з порожніми руками.

Побачивши перехожого, лисиця сказала собі:

– Навіщо мені йти пішки, нехай краще ця людина віднесе мене до села.

І, сказавши це, лисиця вийшла на середину дороги, розпушила пір'я та почала кудкудакати:

– Ко-ко-ко!

Підійшов до неї Шакір і очам своїм не повірив. Серце в нього радісно затьохкало. Він у житті не бачив такої великої курки.

Замаскована лисиця

– Як же мені пощастило! – вигукнув він. – Ех, віднесу курочку додому, зварить дружина курячої юшки, і мої циганята наб'ють животики!

Схопив Шакір курку, сунув її в торбу та закинув за спину.

Замаскована лисиця

Іде Шакір у село і ніг під собою не відчуває від радості, здається йому, що він летить.

– Стривай-но, – замислився через деякий час циган. – З'їмо сьогодні курку. А що завтра буде? Циганята не стануть їсти чорного хліба, а знову захочуть курки. Де я візьму її? Не кожного дня можна зловити на дорозі курку. Краще продам її, а на виручені гроші куплю борошна, віднесу його дружині, і вона напече хліба. Нічого не вдієш, мабуть, іншим людям судилося з'їсти цю курку.

Замаскована лисиця

Прийшов Шакір у село і попрямував до хати найбагатшого селянина. Постукав у двері. Селянин вийшов. Шакір дістав з торби лисицю та й говорить:

– Хазяїне, чи не купиш курку?

– Ого, яка велика! – здивувався селянин. – Де ти її взяв, Шакіре?

– Був я в гостях у міського голови, і він мені подарував її. Не проста це курка, хазяїне. Несе яйця, завбільшки з гарбуз!

Замаскована лисиця

– Скільки ти за неї просиш?

– Дай п'ять відер борошна, і справа з кінцем!

– Це багато. Більше двох із половиною відер не дам.

– Дай хоч три!

– Ні, два з половиною!

– Гаразд, давай борошно.

Дав селянин Шакіру два з половиною відра борошна та взяв лисицю. Потім відніс її до курника і залишив там.

"Подивимося завтра, яке яйце знесе ця курка, – подумав він. – Якщо воно й справді буде завбільшки з гарбуз, то я дам Шакіру ще пів відра борошна."

А в курнику було двадцять курочок. І були вони дурненькі, як усі кури, тому жодна з них і не здогадалася, що в курник пустили лисицю.

Походила лисиця по курнику та й говорить солодким голоском:

– Ах, сестриці, ах, любі мої! Які часи настали! Чого тільки я не надивилася! Бачила я, як один чернець з'їв мисливця, а наречений проковтнув наречену!

– Ай-ай-ай! Якими поганими стали люди! – вигукнули хором кури.

– Так, поганими, дуже поганими, – підтвердила лисиця. – Тільки ми, тварини, живемо поки що у мирі та злагоді. Ось, наприклад, недавно я зустріла лисицю, і вона нічого мені не зробила. Привіталася зі мною та й пішла своєю дорогою.

– Не може такого бути! – здивувалися кури.

– Щоб мені провалитися, якщо я брешу! – заявила лисиця.

Замаскована лисиця

Але вона, звичайно, не провалилася, хоч і брехала. А ввечері, коли всі кури заснули, вона умостилася поряд із ними та удала, що спить.

Вранці селянин пішов у курник подивитися, яке яйце знесла нова курка. Зазирнув у курник і остовпів. Усіх курей  було з'їдено, а від нової навіть сліду не лишилося.

Тут селянин і зрозумів, що сталося. Почухав потилицю та пішов лаяти Шакіра, який, сам того не знаючи, продав йому лисицю замість курки.

Замаскована лисиця

Автор: Станев Е.; ілюстратор: Лазаркевич В.




Пропонуємо також:


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

Гостьова книга - Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2025 Валерія Воробйова