|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Три веселі зайці
Володимир Бондаренко
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Борис Акулінічев
Розділи: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23
Щасливий друг
Зоря ще тільки спалахнула край неба, коли Дранько прибіг до друга і штовхнув його в плече:
– Піднімайся, Пухнастику.
Легенько штовхнув, а Пухнастик аж підстрибнув. Кинувся було тікати, та Дранько зупинив його:
– Куди ти? Це я. Мене можеш не боятися.
– Ти? – здивувався Пухнастик. – Чого ти вештаєшся? Сам не спиш і мені не даєш.
– Не спиться. Бо ніч, а раптом хтось підкрадеться і образить. Слухай, давай з тобою хату побудуємо. В хаті спокійніше буде. Замкнемося з вечора на засувку та й спатимемо до ранку. І ніхто до нас не ввійде, ніхто нас не чіпатиме. Та й літо закінчується, час про зиму подумати.
Ох, як почув Пухнастик про хату, аж підстрибнув. У долоні заплескав.
– Хату? – кричить.
– Хатинку, – каже Дранько.
– Збудуємо? – кричить Пухнастик.
– Побудуємо, – відповідає йому Дранько.
– Ой, який ти молодець, Дранько, до чого додумався!
Обійняв Пухнастик друга, притиснув до гострих грудей, потискав, відсторонив. В очі подивився, по плечу поплескав.
– Хату? – кричить.
– Хатинку, – відповідає Дранько.
– Збудуємо? – кричить Пухнастик.
– Побудуємо, – відповідає Дранько.
– Із віконцями?
– З віконцями.
– Ох, яка ж у тебе світла голова, Дранько! Що придумав!
Притиснув Пухнастик друга до гостреньких грудей, потискав його, по плечу поплескав. І каже раптом:
– Послухай, а навіщо нам одна хата на двох, штовхатися? Давай дві хати побудуємо: ти собі, я собі. Адже кожен може мати власний дім. Он у ведмедів – у кожного свій барліг, а ми що – гірше за них, чи що?
Тепер уже Дранько кинувся обіймати друга.
– Власну? – кричить.
– Свою, – відповідає йому Пухнастик.
– Кожному?
– Окрему, – відповідає Пухнастик.
– Негайно?
– Сьогодні ж!
– Пішли тоді в ліс.
І пішли зайці колоддя збирати. Час був ранній, але їм так не терпілося якнайшвидше почати будувати собі хатки, що вони навіть не стали чекати, коли зійде сонечко.
Іде Дранько гаєм, дивиться – колода лежить. Подивився на неї та пішов далі.
– Одна, – каже, – було б дві, тоді інша справа. А через одну й нахилятися не варто.
Пухнастик слідом за ним ішов. Побачив колоду, підібрав її.
– Одна,– каже,– вже є. Ще одне знайду – буде дві. Так колоду до колоди і наберу скільки треба.
Відніс колоду до горіхового кущика, біля якого вирішив хату собі будувати, повернувся до хащі. Іде, гукає:
– Агов! Що там в тебе, Дранько? Знайшов щось?
– Ні, – відповідає Дранько і теж питає: – А ти?
– Я вже знайшов, вже почав закладати.
"Ти диви, як моєму другові щастить", – подумав Дранько і став пильніше дивитись на всі боки.
Іде, дивиться – дощечка лежить на просіці. Дід Матвій їхав на пасіку та й впустив. Пройшов повз неї Дранько.
– Було б їх дві, а через одну не варто й нахилятися, спину гнути.
А Пухнастик іде слідом, дивиться – дощечка лежить. Підібрав її.
– Одна, – каже, – є. Ще одну знайду – дві буде. Так дощечку до дощечки і наберу, скільки треба.
Відніс її до горіхового кущика, повернувся, гукає:
– Агов! Де ти, Дранько? Знайшов щось?
– Ні поки що, – відгукується Дранько. І теж питає: – А ти?
– Я знову знайшов.
"Диви, який мій друг щасливий", – подумав Дранько та пройшов повз ще однієї колоди, а Пухнастик ішов за ним, підібрав.
Так колоду до колоди, дощечка до дощечки і назбирав Пухнастик скільки треба було і збудував собі хатку. З двома ґаночками, з палісадником. Глянув якось Дранько, а вже в друга з димаря димок піднімається.
Говорить:
– Еге! Я ще й колоди не встиг зібрати, а він уже у своїй хаті пічку топить. Що ж, кому як пощастить.
І пішов у глиб гаю, може, там щось ще знайде, може, хоч цього дня йому пощастить.
Розділи: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2025 Валерія Воробйова