Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Три веселі зайці

Володимир Бондаренко

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Борис Акулінічев

Розділи:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20    21    22    23

Дранько замислюється

Була неділя. Довговушко спав у ліщині, коли прибіг до нього Дранько і штовхнув ногою:

– Бачив?

І сунув під ніс дві соковиті червоні морквини.

– Е-е, – схопився Довговушко. – Де вкрав?

– Вкрав! Пухнастик виростив... На, їж!

Жбурнув Довговушкові морквину та й пішов геть.

Всю ніч ходив він гаєм і про життя своє думав. Якось негарно воно у нього складається. У Пухнастика значно цікавіше. Він має і хату, і город.

"Хата… Це ж я придумав її побудувати. Придумати придумав, а збудувати не зміг – терпіння не вистачило. А Пухнастик за моєю порадою збудував і живе. І город я посадити запропонував, а моркву виростити терпіння не вистачило. А Пухнастик виростив і тепер цілу зиму з морквою буде. Багато чого я напридумував, а довести до кінця не зумів: терпіння не вистачило. Хотів легко жити. Тому й стріляли в мене, і собаками цькували".

Цілу ніч тільки про це й думав, а вранці знайшов Довговушка і сказав йому:

– Вирішив я піти з Горилівського гаю, де всі мене знають як неробу і нікчему. Вирішив я розпочати нове життя у Білозерському лісі. Хочеш – ходімо зі мною, не хочеш – піду сам.

– Куди я без тебе, – сказав Довговушко і помацав відстріляне вухо.

Пішли вони гаєм. Дорогою до Пухнастика завернули.

Пухнастик на ґанку сидів, моркву від бадилля чистив. Високу купу накидав.

– Бачив? – прошепотів Дранько Довговушкові.

А Пухнастику сказав:

– Може, й ти з нами підеш? Утрьох веселіше буде.

– Ні, – відмовився Пухнастик. – Навіщо я піду з рідного гаю? Мені тут добре. Хата є. Моркву виростив. На зиму з запасом вистачить, а там ще посаджу. Та й ти дарма йдеш. По-новому жити і вдома розпочати можна.

– Не скажи. Мене тут усі як невдаху знають. Почни я по-новому жити, не повірять. Прикидається, скажуть. Я краще піду. Та й ім'я у мене тут якесь несерйозне: Дранько. А на новому місці я скажу, що мене звуть Сергійко, усі й повірять. І ти, коли листа мені писатимеш, не пиши "Зайцю Драньку", а пиши так: "Білозерський ліс, зайцю Сергію".

– А дорогу в ліс знаєте?

– Хтось покаже.

– А може, залишишся? Хата в мене велика і моркви я виростив он скільки. Проживемо.

– Це що? Знову лежати в тебе на пічці та ще й їсти твою моркву? Нізащо. Я ще не весь сором втратив. Підемо ми. Не поминай лихом, пробачай, якщо колись образив.

– Що ти, що ти, – затремтів у Пухнастика голос.

Відвернувся він, вибрав дві найкращі морквини, подав:

– Візьми, дорога далека, знадобиться. Може, й не зустрінемося більше.

– Ех, Пухнастику, – кинувся Дранько до друга і міцно притиснув його до себе. – До сонця ти мене обернув, дякую тобі за це.

Обійнялися зайці. Впустили один одному на плечі кілька сльозинок. Попрощалися.

Довго стояв Пухнастик на краю гаю і дивився, як Дранько і Довговушко степ перетинають.

Ось уже до половини їх не видно.

Ось уже тільки голови лишилися.

А ось уже й зовсім зникли, і тільки далеко-далеко біля обрію погойдуються три заячі вуха – одне довге і два трохи коротші. Потім і вони зникли.

І сумно стало Пухнастику. Повернувся він до хати. Сів на ґанок, сидить, дивиться на моркву, а на душі таке, ніби втратив він щось і тепер ніколи не поверне.

До пізньої ночі сидів Пухнастик на ґанку і все думав, думав, а потім підвівся, зайшов до хати. Засвітив лампу і сів біля віконця писати листа до Білозерського лісу зайцю Сергію. Прийде Дранько, а на нього вже лист чекає.

– Може, йому з моїм листом не так сумно і самотньо буде на чужині. Мені сумно, але я вдома, у рідному гаю, а йому як: і без мене, і без гаю рідного – хоч плач.

Розділи:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20    21    22    23

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2025 Валерія Воробйова