Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Три веселі зайці

Володимир Бондаренко

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Борис Акулінічев

Розділи:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20    21    22    23

Кущ гороху

Ще навесні скопав ведмідь Свирид грядку біля барлогу і посадив горох. Виріс він, розпустився. Стручки тугі, повні. Ходить Лисиця вздовж тину, бачить горошок, а взяти не може: пильно чатує ведмідь свій город. На кожен шурхіт з барлогу висовується, голос подає:

– Хто там?

Не залізти.

"Але я не я буду, – думає Лисиця, – якщо не спробую ведмежого горошку".

Дивиться – заєць Дранько скаче стежкою. Поманила його лапою, питає:

– Хочеш горошку?

– Ще б пак! Як же можна гороху не хотіти, – підстрибнув Дранько. – Давай швидше.

– "Давай"! – передражнила Лисиця. – Його спершу здобути треба.

– У кого?

– У ведмедя Свирида.

– Е-е! – замахав Дранько лапками. – Ведмідь Свирид жартів не любить. Я вже вчений. Пожартував з нього одного разу, досить з мене. Він мене і за вуха віддер, і з барлогу викинув. Метрів п'ять на лівому боці проїхав.

– Та це ж зовсім безпечно, – помахала Лисиця хвостом. – Ти ж маленький. Сховаєшся за кущик гороху. Ведмідь Свирид пройде і не побачить тебе.

– А якщо побачить?

– Не бійся. Що це за заєць, який не може ведмедя перехитрити? Дивись йому в очі та й кажи: "Привітати тебе прийшов із днем ​​народження". Або інше щось придумай. У тебе ж розумна голова?

– Розумна, – підтвердив заєць.

– І ти не знайдеш, що ведмедеві сказати?

– Знайду.

– І ти сміливий. Не боїшся сам під ялинкою спати?

– Не боюся, – підтвердив Дранько.

– То невже ти боїшся віч-на-віч із ведмедем зустрітися?

– Не боюся.

– От і молодець. Ходімо.

Веде Лисиця зайця до ведмежого городу, радіє: здобуде Дранько горошку, і вона поласує. А якщо спіймає ведмідь зайця, то не її ж. Зайця битимуть, а її кісткам не хворіти.

Підвела Лисиця зайця до тину, шепоче:

– Лізь. Сміливим щастить.

Поліз Дранько. Тільки-но через тин перебрався, а ведмідь Свирид – ось він, йде прямо до нього. Озирнувся Дранько на Лисицю, мовляв, виручай, а вона хитро так лапами розвела: мовляв, тебе зловили, ти й викручуйся.

І зрозумів тут Дранько – на лихо його навела Лисиця. Сама не полізла, хитра. Але і він не без розуму народився. "Як ти мені, – думає, – так і я тобі".

Підвівся Дранько та й пішов ведмедю назустріч. Помахав йому лапкою: нахилися, мовляв, слухай, що скажу тобі таємно. Нахилився ведмідь Свирид. Зашепотів Дранько йому на вухо:

– Попередити тебе прийшов. Лисиця обікрасти тебе задумала. У кущах ховається, ти як підеш з городу – вона й залізе. Давно вже хоче твоїм горошком поласувати.

Подякував ведмідь зайцю. Кущик горошку зірвав йому. Побачила Лисиця зайця з горохом, кинулася до нього.

– Як тобі вдалось його здобути?

– Ведмідь дав. Підходжу я до нього і запитую: "Що краще – чесно попросити чи хитро вкрасти?" – "Попросити", – каже він. Я й попросив. Іди, і тобі дасть. Ти вірно сказала: сміливим щастить, – сказав Дранько, а сам собі додав: "Але не балує хитрих".

Побігла Лисиця до ведмедя. Бачив Дранько, як перелізла вона через тин. Чув, як сказала вона ведмедеві, коли він схопив її на грядці:

– Жах як гороху мені хочеться. Я спершу вкрасти хотіла, а потім подумала: "Ну навіщо ж повзти, живіт дряпати, та ще невідомо – чи унесу". Ти вже дай краще сам, щоб мені гріха не робити.

І ведмідь їй добряче дав: схопив за комір та й пропарив кропив'яним віником. Дивився Дранько здалеку, як лупцює ведмідь кропивою Лисицю, та примовляв:

– Так її, дядьку Свириде, так, щоб знала вона, шахрайко, як дурних на злочин підбивати.

Не скоро після цього захотілося Лисиці ще раз скуштувати ведмежого горошку.

Розділи:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20    21    22    23

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2025 Валерія Воробйова