|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Три веселі зайці
Володимир Бондаренко
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Борис Акулінічев
Розділи: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23
Коли тобі холодно
Цілий день Дранько проспав під ялинкою, прокинувся, коли вже ніч була і переморгувалися зірки. Чує, бігає хтось по галявині й ухає:
– Ух!.. Ух!
Висунувся заєць з-під ялинки, дивиться, а це Дід Мороз. Увесь білий. На бороді бурульки дзеленчать. Тупотить посеред галявини. Рукавицями плескає, ухкає.
– Чого це в тебе, діду, вигляд який скуйовджений? – гукнув йому Дранько з-під ялинки.
Подивився Дід Мороз на зайця. На руки подув. Плечима смикнув:
– Та, бачиш, такого холоду в гай напустив – аж самому нестерпно. Змерз. Бігаю тепер, гріюся.
І знову затанцював на галявині:
– Ух!.. Ух!
А дерева всі в інеї. І місяць з туману світить холодний, наче крижаний. Покосився на нього Дід Мороз і затрусив бородою:
– Такої ночі й замерзнути недовго.
Бачить Дранько – кепські справи у Діда Мороза. Думає: "Треба йому допомогти". Підкрутив вуса, порадив:
– А ти залізь, діду, під ялинку та зарийся в сніг. Швидко зігрієшся.
– Хіба?
– Так, так. Я завжди так роблю, коли мені холодно. От і сьогодні увесь день під ялинкою в снігу проспав. Оце тільки зараз виліз.
– Ти диви, – похитав Дід Мороз білою бородою, – а я оце зранку і не присів жодного разу: все бігаю, гріюся. Такого холоду в гай напустив, аж дух виносить.
І, покректуючи, поліз під сосну.
– Спробую, може, дійсно зігріюся.
Закопався в сніг, тільки маленьку дірочку залишив, щоб легше дихалося.
– Ну як? – прокричав йому Дранько.
І відповів Дід Мороз, просипався сніжок біля його бороди:
– Нічого. Наче тепліше стало.
– От і лежи, грійся, а я побіжу, погризу осики. Порожньо в животі, аж нестерпно, – сказав Дранько та й побіг нічним гаєм.
Біля Маньяшчиного кургану покрутився. Навколо Ванькової криниці оббіг. Ліщиною поблукав. Побачив Пухнастикову хатку, завернув на вогник. Забрався на призьбу, у віконце подивився.
Пухнастик стелив на пічці ліжко, готувався до сну. І позаздрив Дранько другові:
– Мало того, що в хаті живе, та ще й на пічці спить, а я оце блукаю гаєм, мерзну.
І поринув у роздуми: може, постукати у віконце, попроситися "Пусти, Пухнастику, погрітися".
А він пустить: друзям не відмовляють. Адже якби в нього, у Дранка, була хатка і Пухнастик попросився б до нього, хіба він його не пустив би?
– Коли тобі холодно, завжди треба йти до друга, – прошепотів Дранько і підняв лапку, щоб у віконце стукнути, але не стукнув: соромно з порожніми руками йти. Треба хоч якогось гостинця роздобути. А то скаже Пухнастик: "Мало того, що собі хату не став будувати і мені не допомагав, так ще й без гостинця прийшов".
І побіг Дранько до Мар'ївки, до лісника Левка. У лісниковій повітці – кінь, біля повітки – стіг сіна, а біля ґанку – санки. Узяв їх Дранько, наклав на них сіна і повіз у гай.
Він так собі міркував:
– Лісник сіно у нас в гаю косив, отже, це сіно наше. Він із нашої березки санки зробив, значить, і санки теж наші.
Пухнастик уже спав, коли Дранько постукав до нього у віконце. Пригрівся на пічці, не одразу прокинувся. Прохрипів заспаним голосом:
– Хто там?
– Відкривай, Пухнастику. Це я, Дранько. У Мар'ївці був, гостинчика тобі привіз.
Відчинив Пухнастик двері перед другом. Зрадів йому:
– Давно тебе не бачив. Де пропадаєш?
– Та так, гаєм все бігаю. Чи можна заночувати в тебе? Пізно йти до себе.
– Авжеж! Ночуй, будь ласка.
Склали зайці сіно в сінях. Санчатами зверху притиснули та полізли на пічку. Лежали, шепотілися.
Під ранок Пухнастик каже:
– Залишайся у мене жити.
– Ну, якщо тобі так хочеться, залишусь, – сказав Дранько. – Адже я завжди роблю все, про що ти мене просиш.
І вперше за всю зиму зігрівся та заснув спокійно.
Розділи: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2025 Валерія Воробйова