Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Три веселі зайці

Володимир Бондаренко

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Борис Акулінічев

Розділи:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20    21    22    23

Ключик від серця

Потоваришував Дранько з Пухнастиком, і стали вони часто разом ходити. Разом на галявинах паслися, разом бігали подивитися, що на сільських городах росте, разом гаєм гуляли.

Одного разу йдуть вони просікою, дивляться – Єнот сидить під липкою і сльози по щоках лапою розмазує. Запитав у нього Пухнастик:

– Ти чого носом хлюпаєш?

– Ведмідь Важколапенко образив. Я квітку латаття з річки дістав, а він забрав, до себе потягнув.

– Ах він, лиходій! – вилаявся Пухнастик. – Що це він, сам собі латаття дістати не може? На силу сподівається? Ходімо, я тобі допоможу.

Але Єнот тільки лапами замахав:

– Який із тебе помічник… Ти маленький. Тебе щоб побачити, і то треба нахилятися. Де тобі з ведмедем боротися.

– А мене не бачити треба, а чути. Ходімо.

– Ні. Я вже з вовком ходив. А ведмідь на нього так гаркнув, що вовк тільки хвоста підібгав.

– Ах він горлодер! На рик сподівається. Я йому покажу. Ходімо, у мене ключик від серця є.

– Воно в нього ведмеже.

– У мене й від ведмежого є. Ходімо.

– Ні, не піду, – відмовився Єнот і в кущі сховався: сплутаєшся з цими зайцями, біди потім не оберешся. – Я краще іншу квітку дістану.

– Навіщо іншу? Свою зараз від ведмедя отримаєш. Чекай нас тут. Ходімо, Дранько, треба допомогти Єнотові. І взагалі слабшим слід допомагати.

Неподалік від барлогу Пухнастик сказав другові:

– Сховайся, я сам із ним поговорю.

І крикнув:

– Гей, чи вдома господар?

– Чого тобі? – висунув ведмідь Важколапенко голову з вікна.

– Кажуть, ти Єнота образив. Він латаття собі з річки дістав, а ти забрав. Чи правду кажуть?

– А тобі яке діло? Ішов, сопів, от і йди, далі сопи.

– Мені наче й ніякого діла, тільки от тебе шкода. Він, Єнот, каже: "Піду зараз гаєм і всім розповім, що в мене ведмідь Важколапенко латаття відібрав". А я йому кажу: стій, стривай. Навіщо ж ти його так ганьбитимеш? Адже йому потім ніде з'явитись не можна буде. Тільки-но побачить хто, одразу скаже: "Ось він, ведмідь, який латаття у Єнота забрав".

Замислився ведмідь Важколапенко. А що? І справді соромно буде гаєм ходити. Сміятимуться: на латаття позарився. Подивився спідлоба на зайця, запитує:

– Невже хоче таке розповідати?

– Ну!.. Я спочатку не повірив, а потім бачу – такий розповість. От, думаю, біда яка. Треба, думаю, рятувати ведмедя Важколапенка. Невже він настільки споганився, що на чуже почав зазіхати? Стій, кажу, стривай, Єноте. Тут щось не так, треба розібратися. А він як почав кричати: "Та він завжди такий – на чуже ласий".

Зіщулився ведмідь, знизав плечима.

– Бач, спритний який обзиватися.

– От і я йому кажу: "Стривай, Єноте, не поспішай. Не міг тебе ведмідь Важколапенко всерйоз образити. Нащо йому твоє латаття, щоб він через нього ганьбився... Він, мабуть, просто пожартував".

Зрадів ведмідь заячій підказці, ухопився за неї.

– Авжеж, я пожартував, а він уже й одразу – по гаю піду... От, який… жартів не розуміє.

– От і я йому кажу: "Стривай, Єноте, порядного ведмедя ганьбити. От я до нього побіжу, дізнаюся, якщо він не жартує, тоді йди гаєм, говори всім, як він тебе образив, нехай усі знають".

– Ні, ні, я пожартував.

– Ну от і добре. Давай тоді латаття, я йому віднесу.

Почухав ведмідь потилицю: не хотілося віддавати латаття Єноту – хіба він для того його брав, щоб віддавати? Але й кривдником прославитися не хотілося. Віддав.

Побачив Єнот – несуть зайці латаття. Здивувався:

– Як він його віддав?

– Та я ж тобі сказав, – усміхнувся Пухнастик, – що в мене є ключик від серця. Словом звуть його, ключик мій. До кожного серця його підібрати можна. Сказав тобі його, а ти й замислився. І пом'якшило твоє серце, відімкнулося... Бери, їж своє латаття. Та надалі будь уважніший, не потрапляй з лататтям ведмедям на очі.

Дорогою до Бобрової запруди повзла черепаха Кірі-Бум. Запитала:

– Про який це ви ключик тут балакаєте?

Розповів їй Єнот. І наступної середи розповіла черепаха Кірі-Бум біля сосни з кривим сучком про зайця Пухнастика, який зумів відімкнути жорстоке серце ведмедя Важколапенка і допомогти Єноту. Слухав її Дранько та аж світився від гордості: от якогось друга він собі знайшов! Про нього навіть казки розповідають.

Розділи:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20    21    22    23

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2025 Валерія Воробйова