Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Три веселі зайці

Володимир Бондаренко

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Борис Акулінічев

Розділи:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20    21    22    23

Що Пухнастик відкрив

Поїв Дранько горошку, водички з джерельця посьорбав, заліз під ялинку, умостився подрімати. Аж тут прибіг до нього Пухнастик, схопив за плечі, трясе, кричить:

– Відкрив!.. Відкрив!..

А більше й сказати нічого не може. Впав на траву, лапками на себе махає, рота роззявляє – серце зайшлося. Шепоче:

– Відкрив!.. Відкрив!..

Побіг Дранько до джерельця, водою друга покропив. Присів біля нього, гладить по голові, примовляє:

– Заспокойся, бо розірветься від хвилювання серце, і сказати не встигнеш, що ж ти відкрив. Заново комусь відкривати доведеться.

Подіяли ці слова на Пухнастика, вгамувався він. Віддихався, отямився, заговорив:

– Лежу я оце щойно у себе під кущем і думаю: усі нас, зайців, боягузами дражнять. А якби нас не було? Якби на землі самі  леви жили? Що тоді було б? Подумав я і відкрив.

– Що?

– А то: якби на землі були самі леви, то серед них з'явився б лев-заєць. Хтось із них та й був би найслабкішим і найбоягузливішим.

– Ну то й що?

– Як що?! – вигукнув Пухнастик. – Якщо лев може бути зайцем, то, значить, і заєць може бути левом серед… зайців, звичайно. Заєць-лев! Як звучить, га?

– Добре звучить. Є, що послухати.

– От! І, можливо, я і є цей заєць-лев.

– Чому ж ти? – підвівся Дранько. – Я теж можу ним бути.

– Ти? Де тобі. Ти хіба забув, як я тебе двічі поборов? У тебе груди вужчі за мої, і в очах немає потрібної бадьорості. Я лев.

– Груди у тебе ширші, так, – погодився Дранько, – і поборов ти мене двічі, визнаю. Зате у мене плечі крутіші і вуха коротші. І дід у мене був спритний, ніхто в нас у гаю перед ним встояти не міг. Я заєць-лев.

Засперечалися зайці. А від суперечки до бійки – один ляпас. Вдарив Дранько долонею по щоці Пухнастика, а той його – і почалося. Б'ються зайці, пух клоччям летить, кричать:

– Я лев!

– Ні, я лев!

А сова висунулася з дупла, мружиться, затуляється крилом від сонечка, ніяк розібрати не може, хто це там вовтузиться під ялинкою. Послухаєш – наче леви б'ються, а голоси – заячі.

– Вухо-хо! Хто там? – запитала сова.

Почули зайці її окрик, принишкли, адже хоч і погано бачить сова вдень, а таки бачить. Розгледить когось із них, і не зможуть вони навіть довести, хто ж із них – лев.

Покрутила сова вухатою головою – тихо довкола. Очима круглими кліпнула:

– Дивно, щойно леви десь поруч билися, і вже не чути нікого.

Ухнула та й провалилася в дупло: до вечора ще далеко і можна поспати.

Побачили зайці – зникла сова. Навшпиньки, потихеньку перебралися далі на галявину і знову встали один перед одним.

– Ну, – питає Дранько, – переконався тепер, що я заєць-лев? Он як я тебе по щоці жахнув.

– Це ти тепер переконався, що я лев, – відказує Пухнастик. – Он якого я тобі синця поставив під оком.

– Ах, так! – верескнув Дранько і стиснув кулаки.

І полетіло знов клоччя заячого хутра.

Проходив повз те місце вовк Рудозагривко. Баранинки йому захотілося, та не знав він, де пастухи сьогодні овече стадо пасуть. Вирішив у зайців спитати. Вони скрізь бігають, може, знають.

Звернув вовк зі стежки, йде до галявини, Дранько спиною до нього стояв, а Пухнастик – передом. Побачив він вовка, скрикнув якось дивно, по-козлячому – м-ме! – та й ну тікати. А Дранько аж затанцював від радості.

– Ага! – Кричить. – Тікаєш? Отож. Зрозумів, нарешті, що не ти, а я заєць-лев.

І тут чує він – щось шарудить позаду. Обертається – вовк. І вже зовсім близько. Витяглися в зайця вуха і ноги самі по собі запрацювали.

З тиждень потім ходив Дранько гаєм і дивувався:

– І як я міг за Яблуневим яром опинитися? Не розумію. І звідки в мені стільки спритності взялося? Через двометрові кущі перестрибував – ось як біг!

Розділи:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20    21    22    23

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2025 Валерія Воробйова