Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Три веселі зайці

Володимир Бондаренко

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Борис Акулінічев

Розділи:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20    21    22    23

Посіяли зайці моркву

Бурхлива цього року весна була. Не встиг ведмідь Свирид із себе стару шерсть зчесати, як сніг ярами в річку поповз, з-під торішнього опалого листя проліски пробилися. Тепло стало.

Пішов Дранько від Пухнастика.

– Тепер я і під ялинкою не замерзну. Дякую тобі, виручив ти мене з біди. Таку холодну зиму допоміг пережити.

– На тому й життя стоїть, щоб допомагати один одному.

– Не думав я про це раніше, а тепер усім, хто потрапив у біду, допомагатиму.

– Гадаєш, це так легко?

– Але я все одно буду. Присягаюся, – сказав Дранько і додав: – Заходь до мене. Завжди радий тебе бачити.

– Зайду, – пообіцяв Пухнастик і через три дні відвідав друга.

Дранько спав. Всю ніч він слухав на ставку і жаб, тільки заснув у себе під ялинкою, а Пухнастик – штурх його під бік.

– Вставай. Хіба можна зараз спати? Ти подивися, що робиться в полях. Всі сіють. Трактори деренчать. Ходімо дивитися.

Півдня бігали зайці полями, дивилися, як селяни хліб сіють. Після обіду до села завернули. Сховалися за городом бабусі Стефанії. Припали до тину, дивляться, як бабуся моркву садить.

День був сонячний. Півні співали. Святково, весело:

– Кірі-ку-ку!

Тільки Дранькові було не до півнів. Протягло його вночі на ставку, заслаб він, чхає. Затулився Дранько лапками, зморщився і апчхи! – на весь город. Та ще й так гучно, з присвистом.

Здригнулася бабуся Стефанія. Роздивилася з-під долоні довкола. Нема нікого. Тільки за тином ніби шепочеться хтось. І ніби дивляться на неї крізь тин чотири жовтих ока і не кліпають.

Заворушилось у бабусі Стефанії сиве волосся на голові. А два ока за тином заплющилися – і апчхи! – чхнули на весь город. Навіть торішній полин захитався.

– Матінко! Чорти!

Випустила бабуся Стефанія мішечок з морквяним насінням та подріботіла стежкою до хати:

– Миколко!.. Миколко!..

А Пухнастик стрибнув через тин, схопив мішечок – і в гай. Сіли зайці на ґанку Пухнастикової хати, зазирнули у мішечок. Насіння лапками перебирають.

– Ого, скільки! – ляскає вухами Дранько. – От якби з кожної насінини моркву виростити. Років на три їсти вистачить.

І запропонував другові:

– Давай, Пухнастику, посіємо це насіння. Будемо все літо зі свіжою морквою. І на зиму запасемо.

Обійняв Пухнастик друга. Притиснув до грудей. По спині плескає.

– Ну, і голова в тебе! Що придумав! Я вже хотів його викинути. Думаю, навіщо воно нам? Але ж як це гарно – мати город свій. Не треба буде по чужих лазити.

Розпушили зайці землю в палісаднику. Посіяли моркву.

А поки сіяли, так і день скінчився. Зорі на небо висипали. Ніч настала. На ставку жаби заскрекотіли. Але не пішов Дранько цієї ночі їхні пісні слухати. Сів у палісаднику і почав чекати: ось-ось насіння проросте, розпуститься бадилля, і з'являться в землі червоні морквини.

Проте вже й за північ перевалило. Туман пішов по гаю. Тіні почали танути, а моркви все нема та нема.

Стривожився Дранько. Забіг у хату, розштовхав Пухнастика на печі.

– Вставай. Нема моркви.

– Як нема? Чому нема? – схопився Пухнастик.

А Дранько навіть відвернувся:

– Не зійшла. Насіння мабуть зіпсоване було.

– Ото вже і не зійшла! – зареготав Пухнастик. – Диваку! За нею ще доглядати треба. Восени морква буде.

– Восени? – У Дранька аж очі звузилися і рот розкрився. – Ото..., я думав, зараз, одразу. Тільки ніч дарма просидів.

– Еге, одразу. Який ти швидкий! Потупаєш, поки моркву виростиш.

– Ні, нехай інші тупають. Не для того життя дано, щоб на городі стирчати. Я і без моркви обійдуся, – сказав Дранько і рішуче попрямував до себе під ялинку.

З того дня Дранько та Пухнастик рідко стали бачитися. Пухнастик все біля своєї хати крутиться, моркву доглядає. А Дранько вдень спить, а ночами до світанку на ставку пропадає, жаб слухає.

Розділи:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20    21    22    23

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2025 Валерія Воробйова