Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Мураші не здаються

Ондржей Секора

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Ондржей Секора

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20    21    22   

Чим усе це скінчилося і що сказав Працівник

"Дуже цікаво, чим усе це скінчиться?" – подумав Сміливець, вийшовши на другий день разом із товаришами охороняти мурашник.

"Дуже цікаво, чим усе це скінчиться?" – подумав Ферда, вирушаючи до Павука по мотузки.

А закінчилося це погано. Вже на зворотному шляху Ферда зрозумів: щось трапилося. Назустріч йому біг Буркун – на шиї у нього висіла чи то рама від вікна, чи то двері – та жалібно голосив: "А я ж казав, я ж казав!".

Трохи далі лежав Буркотун із гулею на лобі та стогнав: "Я теж говорив, я теж говорив!".

Мурашник обвалився. Завалився цілий поверх, і мурахи, помічники Пиріжка, насилу вибиралися з-під уламків.

– Нас засипало, – стогнали вони. – Допоможіть витягти Пиріжка! Ми провалилися в пастку, яку він влаштував, а каміння, приготоване для ворогів, посипалося на нас. Пиріжок ще там.

На щастя, у Ферди були з собою мотузки. Їх спустили вниз до Пиріжка і – раз-два! раз-два! – спільними зусиллями витягли його.

Ледве живий Пиріжок сів на землю і ніяк не міг зрозуміти, що сталося.

– Ми все так добре зробили! Чому ж наша будівля обрушилася на нас? – простогнав він.

– Ми ж так старалися! – скаржилися його помічники. – І як це могло статися!

Ферда уважно оглянув руїни.

– Послухай, Пиріжку, адже ви заздалегідь не розподілили роботу між собою? Ви ж працювали без плану?

– Як це так? – захищалися товариші Пиріжка. – Кожен із нас гарно зробив свою роботу!

– Ото ж бо! – підловив їх Ферда на слові. – Кожен із вас робив своє! Кожен із вас добре зробив тільки свою роботу, а всі разом ви наробили купу дурниць. Хіба ви заздалегідь домовилися про те, як ви будете допомагати один одному? Хіба ви розподілили між собою роботу так, щоб кожному з вас було легше і щоб кожен робив усе сам? Кожен із вас робив що хотів; тому в усіх разом нічого не вийшло!

Пиріжок почухав потилицю, потім потер забиту спину, ще раз почухав потилицю, ще раз потер спину і, нарешті, сказав: "Ти маєш рацію, Фердо. Добре, що ти нас насварив. Ми сьогодні ж усе як слід обміркуємо".

Дійсно, того ж вечора він розповів Ферді, як вони будуватимуть, де кожен мураха стоятиме і що робитиме. Він навіть приготував креслення майбутнього будівництва. Потім Пиріжок прошепотів Ферді на вухо: "Сміливець теж буде працювати разом із нами!" – та пішов.

Засинаючи, Ферда радів: "Так, Пиріжкові дійсно пощастило. Зі Сміливцем справа у них піде на лад! З такими працівниками Пиріжок може нічого не боятися!".

Раптом Ферду розбудив сильний, м'язистий мураха, який дуже рідко виходив із підвалів мурашника. Заклавши руки за спину, він із викликом подивився на Ферду.

– Мені здається, Фердо, що ти зовсім забув про нас, тих, хто працює внизу, – почав він різко. – Але я, мураха Працівник, скажу тобі ось що: ми дуже хочемо змагатися з будівельниками Пиріжка. Приходьте через два тижні та подивіться, хто працює краще: будівельники на землі, або ми, шахтарі, під землею. Почнемо із завтрашнього дня. Чуєш? Побачимо, хто краще й швидше працює! А Пиріжкові передай: якщо хоче виграти, то нехай покличе принаймні ще п'ятдесят Сміливців!

І, засміявшись, силач пішов.

І... почалося!

Оце справи! Ми змагаємося! Як це у нас вийде? Пиріжок, дізнавшись про новину, спочатку злякався.

– Як? Працівник хоче змагатися? – захвилювався він. – От халепа! Ну, тепер ми повинні стежити за кожним нашим кроком! Тепер навіть соломинку не можна покласти абияк, ані хвилинки не можна витрачати дарма, бо нас обженуть!

Але незабаром Пиріжкові все стало ясно. "Тим краще! Тепер ми будемо працювати ще швидше! Будівельники, до роботи! Ми повинні обігнати шахтарів. Ми будемо працювати ще краще. Ми повинні виграти. Подивимося, хто переможе!".

І... почалося! Незабаром увесь мурашник шумів, гудів, як велика фабрика. З усіх боків до нього поспішали ланцюжки мурах із будівельними матеріалами, скрізь копали, носили, будували; кожному хотілося показати, що він вміє працювати. Пиріжок встигав усюди; його бачили скрізь. Він літав, як вітер, і працював за десятьох. Працівника ніхто не бачив; він навіть не показувався з-під землі.

"Кому ж мені допомогти?" – замислився Ферда. Не встиг він вирішити, як до нього прибігли нянечки.

– А ми, Фердо? Ми теж хочемо змагатися. Нам хочеться виростити таких сильних мурашок, яких до цих пір ні в кого не було.

– Ви хочете змагатися? – посміхнувся Ферда. – Я вам допоможу. Почнемо з черв'ячків. Адже і робота найменших теж є дуже важливою справою.

Як усе добре складалося!

– Ну що, малеча? – суворо запитав він черв'ячків. – Ви гадаєте, що ви лежатимете тут і нічого не робитимете? Що? Авжеж, ні! Відтепер тут буде новий порядок. Усім встати, як слід протерти очі і – нумо грати!

– І-і-і-і-і-і! – запищали черв'ячки від радості.

Ферда приніс вниз жменьку круглих насінин, і черв'ячки з радістю кинулися до них. Великими насінинами вони грали в кеглі, маленькі катали по підлозі. А потім Ферда приніс їм камінці-кубики, і черв'ячки почали з них будувати вежі, огорожі, мости, ворота. З яким задоволенням вони гралися!

– Бух! – кричали черв'ячки, коли кубики падали, та приймалися будувати спочатку.

Потім Ферда приніс мотузку, і черв'ячки почали випробувати свої сили – хто кого перетягне. Він учив черв'ячків перекидатися, стрибати й грати в м'яча. Правда, замість м'яча у них була крихітна брусничка.

Найменших черв'ячків, які ще зовсім нічого не вміли робити, Ферда навчив грати в "козу, козу рогату" і "лади-лади-ладусі".

Треба грати з ними кожного дня, – пошепки говорив Ферда нянечкам. – Кожного дня вони повинні гратися, і ви побачите, які з них виростуть веселі та сильні мурахи!

Як весело було у черв'ячків! Який у них був апетит! Як добре вони їли просту, здорову їжу! А покінчивши з їжею, вони одразу ж просили, щоб Ферда їм про щось розповів.

– Ах, що мені з вами робити? Тепер ще вам розповідай! – Ферда удавав, ніби  сердиться. – Ну гаразд, може, щось придумаю. Про що ж вам розповісти? Еге, придумав! Ну, слухайте!

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20    21    22   

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова