Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Мураші не здаються

Ондржей Секора

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Ондржей Секора

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20    21    22   

Не базікайте про все, що вам відомо

– Під зламаною ялинкою! – злякався Ферда. – Адже це там, куди виходить таємний... ой, ш-ш! Мене ніхто не чув? – і він побіг туди. Якщо біля зламаної ялинки щось трапилося, – це дійсно дуже серйозно.

Стара товста Жижала чекала на Ферду біля зламаної ялинки. Вона була така схвильована, що цього разу навіть не сховалася під землю.

"Шкода, що тебе тут не було, Фердо. А то б ти послухав двох милих мурашок! Я не знаю цих буркотунів, але вони стояли ось тут, зовсім близько, і лаяли все, що тільки у вас робиться. Раптом, ніби випадково, біля них виявилося двоє синіх жуків і одразу до них – що та як, та чому вони бурчать. Ну, тут вже ці два буркуни почали скаржитися! У них, мовляв, у мурашнику роблять дурниці, вони ж бо зовсім змучилися, і що – хіба це чувано – ось тут, у землі, виритий таємний хід прямо до лялечок, щоб у разі будь-якої біди можна було їх врятувати.

"Ось тут, – показали ці дурні мурахи, – ось тут починається хід. Скільки ми над ним працювали, скільки ми копали, – у нас і тут, і ось тут від роботи болить! – скаржилися вони. – А тепер ми ще повинні його охороняти! Ну, скажіть нам, – звернулися вони до синіх жуків, – хіба комусь спаде на думку вкрасти у нас лялечок через таємний хід?"

Тут сині жуки розреготалися: "Хе-хе-хе, ну як ви могли подумати про таке? Хе-хе-хе! Ідіть і полежіть у моху, а ми за вас трохи початуємо!" Тільки-но буркуни пішли, як сині жуки страшенно зраділи: "Оце добре, а ми гадали, що мурашник у них неприступний, а виявляється, з цього ходу ми без бою потрапимо прямо до лялечок. Ми сьогодні ж на них нападемо, сьогодні ж відберемо у них всіх лялечок!" Тут вони відкинули сині крила, які заважали їм, і я одразу побачила, що це були вони. Ти чуєш? Це були Отрокари! Вони побігли додому".

Жалюгідні буркуни! Працівник усе так добре придумав. Якби вороги увірвалися до мурашника, лялечок можна було б врятувати через таємний хід. Тепер усе пропало. Буркуни виказали таємницю Отрокарам!

Яке нещастя! Ферда навіть як слід не подякував Жижалі і побіг до мурашника.

Тепер йому довелося все розповісти про таємний хід. Лялечки і яєчка у великій небезпеці. Всі, хто може, повинні допомогти.

– Отрокари хочуть відібрати в нас лялечок? – запитав Сміливець. – Ми підстережемо їх і вступимо з ними в бій!

Бігун, Стрибунець, Нога і Наздоганяй – усі вони добре бігають – одразу ж кинулися бігти вперед, щоб першими напасти на мурашник Отрокарів.

– Ні, мурахи, так не можна, – зупинив їх Ферда. – Треба знову перехитрити їх. Ми повинні якомога швидше прорити новий таємний хід. Не можна, щоб таємний хід йшов від зламаної ялинки углиб мурашника до лялечок. Ми повинні його вивести на поверхню в іншому місці. Вороги кинуться по таємному ходу, але замість мурашника вони опиняться десь посеред трави або каміння, причому новий хід треба зробити раніше, ніж нападуть вороги.

Якщо мурахи добре працювали раніше, коли змагалися шахтарі та будівельники, то тепер вони творили просто дива. Працювали всі, навіть нянечки. Так, нянечки не дарма розвивали свої м'язи!

Навіть деякі найсильніші мурахи тепер не могли встигнути за ними, – так швидко і невтомно вони працювали.

Але що це? Хіба це можливо? Хто бігає швидше за всіх? Хто тягає найважчі камінці? Хто дробить щосили грудки землі, намагаючись якомога швидше прорити новий коридор?

Буркун і Буркотун! Еге, вони від когось дізналися, яка біда загрожує мурашнику, і хочуть тепер виправити свою помилку.

Ніхто з ними не розмовляє, ніхто їм навіть не дорікає. Нехай вони самі зрозуміють, які вони були дурні, коли безперестанку бурчали.

Про славну битву біля Білого Каменя

Нарешті був відданий наказ: "Усі по місцях!" Колишній таємний хід до мурашника був замурований, а новий хід вже був готовий і виходив на поверхню землі біля Білого Каменя.

У цей час передові пости повідомили, що показалося військо Отрокарів. Розбійники наближалися. Попереду поспішали дозорці, а за ними тяглося грізне військо ворогів.

Воно на всіх наганяло страх.

Нянечки кинулися до мурашника і допомогли забарикадувати всі входи. Буркун, Буркотун і Бігун знову стали на варту під зламаною ялинкою біля таємного ходу. І ось Отрокари підійшли; ось вони вже відшукали вхід і безшумно довгою чорною змією прослизнули до нього.

Квапливо вони пробиралися вперед, думаючи лише про легку здобич, яка зараз потрапить у їхні розбійницькі лапи.

Коли всі Отрокари зникли під землею, коли, нарешті, зник останній із них, Бігун, Буркун і Буркотун вискочили із засідки і замурували вхід камінням і смолою.

А потім вони щодуху побігли до великого Білого Каменю, де тепер був новий вихід, і сховалися там під листям.

Було дуже тихо, але ж ось почулися кроки перших солдатів-Отрокарів. Вони довго бігли по коридору і, напевно, вже кровожерливо передчували, як ось-ось вони увірвуться в підземелля до лялечок. А замість цього Отрокари зараз опиняться нагорі і навіть не встигнуть зрозуміти, де вони опинилися.

Бігун, Буркун і Буркотун підвели голови. Тієї ж миті з трави і листя визирнули Працівник і Пиріжок, а за ними – Сміливець, Бігун, Ферда і хоробра варта – усі найсильніші мурахи. В руках у кожного була велика дубина або якась інша зброя.

І от із отвору показалися перші Отрокари.

– На ворога! – тихо скомандував Ферда. – Хапайте їх по одному!

Такого бою Отрокари ще ніколи не бачили.

Зазвичай ці грабіжники нападали на нещасних миролюбних мурах одразу з усіх боків і перемагали їх завдяки великій кількості і страшної сили свого війська. А тепер вони проштовхувалися по вузькому темному ходу і по одному вибігали нагору.

Ніхто з них не встигав навіть збагнути, де він, як – бац! – отримував по голові. Вибігав наступний – Бац! – і йому діставалося. Вибігав третій – бац! – удари так і сипалися. Озброєні мурахи щосили били Отрокарів; вороги падали як підкошені. Жоден із них не міг відступити, оскільки ззаду напирали нові Отрокари. Вони думали, що передні вже у лялечок, і переможно кричали "Ура!" Але тут – бац-бац! – і по них гуляв кийок, та так, що тільки курява здіймалася.

Незабаром на землі лежала велика купа ворогів, а нові Отрокари усе прибували й прибували.

– Я більше не можу! – жалібно простогнав Бігун. – Я помру від сміху! – і він схопився за живіт, дивлячись на те, як падають Отрокари. Але тут якийсь Отрокар, із тих, що лежав на купі побитих, вкусив його за ногу. – Ай! – закричав Бігун, потираючи забите місце. Недовго думаючи, він розмахнувся і зі злістю стукнув Отрокара, і розбійник вже більше не поворухнувся.

– Ну, тепер-то я знову можу! – заявив Бігун і знову взявся за ворогів.

– Ось вам, нероби! – кричали Буркун і Буркотун. – Ми не будемо більше дурнями. Ось вам, вбивці! Тепер ми знаємо, кому нам вірити, а кому ні. Тільки спробуйте прийти до нас ще раз, – і били ворога майже з такою ж силою, як і Працівник.

У Працівника, звичайно, була найважча дубина, і він увесь час вибирав найсильніших ворогів. Пиріжок, стоячи над входом, допомагав йому, підштовхуючи до нього Отрокарів, під самісіньку дубину.

Ферда стежив за тим, щоб жоден із Отрокарів, які вибігли з ходу, не встиг збагнути, у чому справа. Адже такі сильні вони були. Тільки-но комусь із них вдавалося озирнутися, нашим мурашкам доводилося непереливки. З таким Отрокаром було дуже важко впоратися.

Утім, мало кому з Отрокарів вдалося втекти. Майже ніхто з них не врятувався. Розбійницький похід не вдався. Він закінчився повною поразкою Отрокарів.

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20    21    22   

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова