Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Мураші не здаються

Ондржей Секора

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Ондржей Секора

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20    21    22   

Перший бій

Тепер у мурашнику почалося справжнє мурашине життя.

За кілька днів жук Дроворуб, проходячи повз мурашник, ледве впізнав його.

Тут, ніби швидкий струмок, група веселих мурах-робітників тягла велику колоду. А там Ферда вів кухаря по продукти. Друзі йшли в ногу й співали. З мурашника вибігло кілька нянечок. Вони аж помирали від сміху.

– Хі-хі-хі-хі! І-ги-ги-ги! Ми маму умиваємо, а їй лоскотно. І-ги-ги-ги! – і вони побігли знову збирати крапельки роси та клаптики моху, щоб як слід протерти і вимити маму. Нічого, вона звикне. Тепер уже все робитимуть тільки нянечки: вони кожного дня прибиратимуть у мурашнику, годуватимуть маму, митимуть її, дбатимуть про неї, робитимуть все, що роблять нянечки у будь-якому мурашнику.

Раптом пролунала така грізна команда: "З дороги, з дороги!" – що Дроворуб аж відскочив. З нових воріт мурашника швидко прокрокувала озброєна варта, а під її охороною квапливо йшли нянечки з лялечками на руках. Вони несли лялечок на сонечко грітися. Тепер їх охоронятиме варта.

Раптом з мурашника пролунали ще якісь звуки.

Хтось бурчав, буркотів, стогнав, нарікав, скаржився: "Тільки й чуєш: "З дороги, з дороги!" Увесь час працюй, за всіма тільки й прибирай! Ну, хіба можна усе це витримати?".

Що таке? У мурашнику хтось бурчить? Ну звичайно, це Буркун і Буркотун. Вони якраз виносять оберемки лушпиння, що залишилося від лялечок: цієї ночі вилупилося багато нових мурах.

"Буркуни сердяться, а їм слід було б радіти, адже у них вже стільки мурах, – здивувався Дроворуб. – А я своїх жучків-дроворубів повинен чекати три роки. Ну, досить дивитися, піду-но краще послухаю, чи добре їдять мої черв'ячки". І жук попрямував до пенька, але тут його зупинила товста рожева Жижала.

– Гей ти, вусатий! – закричала вона зі своєї нірки. – Чуєш? Біжи швидше, до нянечок! Там Отрокари. Ну, біжи ж, не стій! – І вона зникла в землі, так і не сказавши, куди бігти.

"Ой-ой-ой! Яке нещастя, яке лихо! Де ж шукати нянечок?"

Але тут Дроворуб почув крик: "Допоможіть, допоможіть!" – До нього підбігла перелякана нянечка. – "Отрокари забирають у нас лялечок. Допоможіть!"

Тепер вже Дроворуб не зволікав. Він кинувся прямо туди, звідки лунали крики, і потрапив у самісіньку гущу бою. Нечисленна варта мужньо билася з Отрокарами.

Мурахи билися відважно: не лякаючись ран, вони хапали рабовласників-Отрокарів, качалися з ними по землі, нещадно били ворогів.

Навіть нянечки не здавалися. Вони з усіх сил притискали до себе лялечок і час від часу теж завдавали ударів по розбійниках.

Однак лиходії вже відібрали у них кілька лялечок і збиралися втекти з ними.

– Яке неподобство! – закричав Дроворуб, грізно замахав вусами і, як розлючений велетень, кинувся в бій.

Грабіжники страшенно перелякалися, вони покидали лялечок на землю і миттю зникли у щілинах, під камінням, у траві.

Бій було закінчено. Про переслідування ворога ніхто і не подумав. Усі заходилися збирати найдорогоцінніше – покинутих лялечок. Жодну не можна загубити.

Слід було надати допомогу пораненим. Отрокари серйозно покусали кількох мурах. Які всі були вдячні Дроворубу за допомогу!

– Але ви, мурахи, не сподівайтеся, що вам і надалі так легко вдасться здобути перемогу! – застерігав Ферда. – Ми маємо підготуватися, та ще й так, щоб у майбутньому ми самі змогли себе захистити. Ану, мурахи, пострибаємо! Щоранку ми робитимемо гімнастику, щоб стати сильними, щоб у нас були міцні м'язи!

І вони почали займатися гімнастикою. Буркун і Буркотун, звичайно, як завжди, бурчали – гімнастика, мовляв, не для них, а для солдатів. У них, мовляв, вже болить ось тут – під коліном і ось тут – шия, і вони, мовляв, вже не можуть навіть нагнутися.

– Мурахи? Ви чуєте? – сказав Ферда. – У Буркуна і Буркотуна болить ось тут і тут! – засміявся він. – А якщо нас здолають вороги, то в нас усіх болітиме і тут, і тут, і тут. Ми всі повинні бути сильними! І солдати, і робітники, і Буркун, і Буркотун. А вам двом має бути соромно! Подивіться, навіть нянечки хочуть з нами займатися!

Дійсно, на майданчик прийшли нянечки і разом з усіма почали робити вправи, щоб і їм стати сильними, щоб і їм нікого не боятися.

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20    21    22   

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова