Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Мураші не здаються

Ондржей Секора

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Ондржей Секора

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20    21    22   

Казка про муравлика Іграшку

"Одного разу в одному з мурашників народився муравлик Іграшка. Щойно він вистрибнув із лялечки, як його, бідолаху, вивели з мурашника і сказали: "Подивися, он там, на тому дереві є бджолиний вулик. Ми вчора біля вулика прибрали, і за це бджоли нам обіцяли дати трохи меду. Піди принеси його!"

Але муравликові Іграшці не хотілося йти по мед. Коли він був черв'ячком, він тільки те й робив, що грався, а тепер одразу працювати! Поплентався він ледве-ледве, і йому здавалося, що він ніколи не дійде до дерева. Раптом Іграшка побачив Равлика із великою хаткою на спині. Равлик зупинилася на хвилинку і закричав: "Сідайте! Вирушаю – дзень, дзень! Поїхали!" – і поповз. Потім він знову закричав: "Дзень, дзень!" – і зупинився.

– Що ти робиш, Равлику? – запитав його муравлик Іграшка.

– Я граюся в трамвай. Якщо хочеш, я підвезу тебе, – відповів Равлик. Це муравликові дуже сподобалося, він видерся на хатку Равлика, і – "Дзень, дзень, вирушаю, поїхали!" – вони поповзли. Але тут молодий муравлик побачив, що всі мурахи навколо рухаються набагато швидше, ніж Равлик, і подумав: "Отак я й до вечора до дерева не дістануся".

Він зістрибнув на землю і знову потихеньку поплентався вперед.

Раптом Іграшка побачив товстого рожевого Дощового Черв'яка. Черв'як повз по землі і гудів: "Ту-ту-у-у-у-у... ш-ш-ш... ту-ту-у!".

– Що ти робиш, Черв'яче? – запитав муравлик Іграшка.

– Я граюся в поїзд; якщо хочеш, я підвезу тебе, – відповів Дощовий Черв'як. Це муравликові дуже сподобалося, і він видерся на Дощового Черв'яка. Дощовий Черв'як був такий м'який, що Іграшка, вмостившись якнайзручніше, незабаром заснув. Прокинувся він вже під землею, навколо було темно.

– Де ми? – злякався муравлик.

– Ми в тунелі, – сказав Черв'як і загудів: – Ту-ту-у-у-у-у-у! – щоб, бува, не задавити когось у темряві.

"Отак я й до вечора до дерева не доберуся!" – злякався муравлик, вискочив із тунелю і знову потихеньку поплентався вперед.

Тут у повітрі перед ним промайнула блискуча Бабка, просвистіла – фі-і-і-і-ю! – та зникла, потім знову майнула над головою, знову просвистіла – фі-і-і-і-юю! – знову на мить зникла та раптом сіла на гладенький камінець.

– Що ти робиш, Бабко? – запитав молодий муравлик.

– Я граюся в реактивний літак. Якщо хочеш, я підвезу тебе. Тільки тримайся міцніше.

Муравлик дуже зрадів; він видерся на Бабку, вхопився за неї якнайміцніше; і Бабка – фі-і-і-і-ю! понеслася, як стріла.

Ой-Ой-ой-ой! Такої швидкості муравлик не очікував.

Руки у нього розтулилися, він беркицьнувся, полетів донизу – і шубовсть прямо у воду! Але муравлик не потонув. Йому вдалося врятуватися на маленькому листочку.

Раптом він побачив у воді Жабку, яка гралася в пароплав. "Хочеш, я підвезу тебе? – запитала Жабка. – Сідай на мене!" Муравлик видерся до неї на спину, і Жабка – раз, два – миттю підвезла його до берега. Муравлик подякував їй, вискочив на берег і пішов далі сам, оскільки дерево з бджолами було вже зовсім близько.

Бджоли зробили барильце з воску, наповнили його медом і дали те барильце муравликові.

– Як я його понесу? – зітхнув Іграшка. – Воно таке важке, а у мене болять ноги і йти мені не хочеться. Якби я у щось грався, можливо, мені було б легше йти?

Тут бджоли стали придумувати для нього гру. "А ти пограйся в поїзд! Пограйся у трамвай! Пограйся в літак!" Але Іграшка щоразу відповідав, що у все це він вже грав.

Тоді одна бджола, побачивши, як навколо бігають мурахи із важким вантажем, сказала йому: "Знаєш що, пограйся у мураху!"

"Оце діло! – подумав Іграшка. – У мураху я ще не грався!" Тут він раптом побачив, як мураш Працівник одним махом завдав на плече колоду, що була у п'ять разів більша за нього.

– Я гратимуся в Працівника! – зрадів Іграшка і завдав на плечі барило з медом.

Тут він побачив мураху Бігуна, який, незважаючи на вантаж, рухався удесятеро швидше, ніж Равлик-трамвай.

– Ура! Я буду гратися в Бігуна! – сказав Іграшка і побіг так швидко, що незабаром обігнав навіть Бігуна.

Потім він побачив, як біля мурашника без відпочинку трудиться мураш Пиріжок, і Іграшка вирішив: "Я буду гратися в мураху Пиріжка і, як він, працювати без відпочинку". Тільки-но Іграшка приніс до мурашника барило з медом, як одразу ж знову побіг до дерева, граючи по дорозі в усіх мурах одразу. Так Іграшка працював до самого вечора і приніс додому десять діжок меду. Всі вони, уявіть собі, були для черв'ячків. А як черв'ячки їли мед! Вони мало не обжерлися, а потім вирішили, що, коли стануть великими і перетворяться на мурах, вони будуть гратися в Іграшку, щоб усе вміти робити так само добре, як він".

Казка скінчилася. Коли черв'ячки лягли спати, Ферда пішов дізнатися, що робиться нагорі. По дорозі він зустрів Буркотуна.

– Фердо, піди подивися, що вони там роблять! – кликав переляканий Буркотун. – Це неймовірно! Вони справді не хочуть відпочивати! Це треба негайно припинити, адже це шкідливо для здоров'я! Фердо, адже вони надірвуться від утоми; Фердо, мурашник загине!

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20    21    22   

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова