|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Діти матінки-землі
Сибілла фон Олферс
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Сибілла фон Олферс
В підземному темному царстві міцно спали маленькі корінці. Спали вони довго і не бачили, як нарешті сонце розтопило сніги, не чули, як в балках і долинах заграли весняні води, не помітили, що зима вже минула...
Раптом... Що таке? – Дзень-бряк, скрип-стук... Хтось прочиняє ходи, заходить у підземні покої. Затремтіло повітря, розвіявся морок, засяяли промінчики золотими павутинками...
– Ти диви, як солодко сплять, – озивається ніжний голос.
Стріпнулися малята, протирають кулачками сонні очі, бачать – а то матінка перед ними.
Освітлюючи собі шлях свічкою, разом зі слугами-жучками мати тихенько ходить по кімнатах та говорить діткам ніжно-ніжно:
– Годі спати! Прийшла весна. Небо ясне, безтурботне. Лагідний теплий вітерець. Зеленою травичкою вкривається поле. Із бруньки пробивається ніжний листочок. Над ожившою землею з піснею в'ється жайворонок. Усе радіє, все сміється радісним сміхом. Гарно тепер у полі! Гарно тепер у лісі! Вставайте, берімося мерщій до роботи. Ось вам ножиці, голки, ось вам тканина, нитки шовкові – шийте!
Миттю малюки, немов ті блішки, – стриб на ніжки, весело плескають у долоньки, тоненькими голосами вигукують:
– Весна! Весна!
Одразу ожив підземний палац.
Мати роздала малятам тканину. Закипіла робота.
Незабудька кроїть блакитний плащик. Кульбабка шиє золотий каптанчик. Конвалія – білосніжну сукню. Маргаритка і ромашка поспішають шити сорочечки. Мак шиє яскраво-червону сукню. Дзвіночок заливається-співає:
– Дзінь, дзінь, дзінь... Дзінь, дзінь, дзінь... Подивіться, яка синь! Тра-ля-ля... Тра-ля-ля... Скоро підемо в поля... Розбіжимось по лісах, по горбах і по луках.
Слідом за ним малятка хором повторюють:
– Скоро, скоро – тра-ля-ля... – скоро підемо в поля... Розбіжимось по лісах, по горбах і по луках.
Швидко пошили малюки собі барвисте вбрання, йдуть до матінки показати роботу. Як самоцвіти сяють їхні оченята. Тримають платтячка в рученятах. Черевички блищать яскравим золотом.
Заходять до матінки у палац. Барвисте віконце весело сяє від сонця. Під вікном, за столом, сидить матінка-земля в земляному кріслі, в’яже панчішки спицями. На підлозі, біля самих ніг, мурашки намотують тоненькі нитки в клубочки.
Вона зустрічає діток усмішкою:
– Ну що, впоралися, дітки?
І малюки по одному підходять до матінки, показують свої платтячка, питають:
– Чи добре я пошив?
Мати оглянула вбрання, похвалила дітей:
– Можна сміливо в цих платтячках чарівних виходити на Божий світ. Ну, ідіть погуляйте! Передайте усім мій привіт: струмкам, лісам, ярам, метеликам, жучкам, дрібним комашкам, дзвінким пташкам, червоним зорям, чистим росам, легким хмаркам, безтурботним вітрам, небу, сонцю і зіркам!
Тільки-но жучки, мушки, мошки і комашки дізналися, що прокинулись корінці, то одразу поповзли нірками до малюків:
– А ми? Одягніть і нас!
Відповідають малюки:
– Буде! Буде!
Шумно, весело у підземній майстерні. Цілий день метушаться, працюють.
Яскраво-ясно сяє в небі сонечко. У чистому повітрі пурхають ластівки-щебетунки, ганяються одна за одною. Віє легкий вітерець. Лунає дзвінка пісня:
– Вітаю, небо голубе! Вітаю, сонце золоте!
– Дзінь, дзінь, дзінь... Тра-ля-ля... – дзвінкий голос дзвіночка гарно виділяється.
– Вітаю, поле! Вітаю, воле!
– Щастя вам! – відповідає земля ніжним гулом.
Це малюки-корінці виходять із підземних кімнаток, виносять на Божий світ барвисті квітки.
– Трам-трам... Трам-трам... – лунає по лісах, по горбах і по луках.
– До нас! До нас! – кличуть квітки кучеряві берізки, стрункі осики, сосни, пухнасті ялинки. – Ми вас від спеки літньої вітками своїми сховаємо, веселими іграми із золотими зайчиками потішимо...
– До нас! до нас! – кличуть їх пагорби з ярами.
Швидко крокують малюки та співають. За ними сонечка, комашки, жучки та павучки поспішають.
Гарно зажили малюки над землею.
Зранку ніжно цілує їхні личка рожева зоря, вдень їх лагідно гріє ясне сонце, тішать їх співом пташки, вечори прикрашають росами, ночі шепочуть чудові казки… Кожен день приносить нові розваги.
Чуйно дрімає затінений ліс.
– Подивіться! – дзвенить ніжно сріблястий дзвіночок-конвалія. – Летить метелик!.. Агов! Сідай мені на спинку під зелененький листочок: я для тебе чисту росинку зберегла.
Розсувається мішечок – піднімається з-під землі грибок з червоним капелюшком, а за ним і другий:
– Аж ось і я!
Над круглою мушлею схилилася крихітка-конвалія:
– Равлику! Равлику! Покажи мені ріжки!
Хитається равликовий будиночок. Равлик ворушить над головою парою ріжок:
– Іде коза рогатая... Забодаю-забодаю...
– А я тебе не боюся, за листочок сховаюсь! – засміялася крихітка. – Ну ж бо, шукай!.. – А потім шепнула листочку: – Сховай мене!
Ось так від зорі до зорі бешкетують малюки.
По веселому лезі тече струмок. Прибігли до струмка крихітки-незабудьки.
Плещуть струмочки:
– Здрастуйте, малята!
На стеблинці гойдаються легкі павутинки. На листках катається латаття.
– Хочете й вас покатаємо? – пропонують малюкам.
– Ми боїмося потонути.
– Давайте краще в піжмурки грати, – цвіркочуть бабки, кружляючи над ними. – Ви тікатимете, ми вас ловитимемо – по лугу від краю до краю.
Раптом жук, чорний жук, випливає, вилізає на зелений бережок:
– Можна мені біля ваших ніжок посидіти трішечки? За це я вам – жу-жу – казок багато розкажу! Про кого хочете? Про гусака?
– Розкажи! – кажуть малята.
– Гаразд. Казка про гусака. Ось і вся, друзі, казка така!
– Завжди він жартує! – шелестять очерети.
Жито доспіло, пожовкло.
Повіє вітер – і наче золоте море хвилюється нива; котить хвилі з тихим шумом – далі, далі – над межами, немов пінними гребенями сиплеться золото.
На межі квітки-малятка: мак, ромашка, волошка, дзвіночок, кмин, пупок, водять хороводи.
Пролітає повз них бджілка:
– Мені здається, що це ви на мене чекаєте?
Спускається і кружляє з дзижчанням:
– Кому ж мені з вас вклонитися?
Не знає, розгубилася: всі гарні...
Швидко пролетіло жарке літо.
Рідше світить, менше гріє, холоднішає ясне сонце. Над полями спустілими, над лісами пожовклими вервечками на південь потяглися різні птахи...
Не до ігор, не до пісень, не до жартів...
Часто-часто дощ холодний змушував малюків тремтіти. Часто, мов голодний звір, безжально схиляв їхні стебельця рвучкий вітер, наганяючи страх своїм зловісним виттям.
Засмутилися малята, сумно, переляканими очима дивляться навсібіч і шепочуть одне одному на вушко:
– Чи не пора до мами? Насуваються негоди, а там і зима незабаром...
І малюки вирушають під землю, у свої затишні кімнатки. Біжать, а на вітрі майорять їхні плащики. Ось – вхід. Біля входу матінка з ніжною усмішкою чекає на своїх діток:
– Швидше, поспішайте, любі! Я давно вже постелила постіль, мої малятка, для вас...
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2025 Валерія Воробйова