Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Мураші не здаються

Ондржей Секора

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Ондржей Секора

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20    21    22   

Про те, що було видно з вікна

В лісі коїлося щось неймовірне. Усі, в кого були ноги чи крила, мерщій ховалися від дощу. Якісь жучки й комашки забралися під листя або в тріщини кори. Інші поховалися в землю – прослизнули в якусь дірку і одразу ж зачинили за собою вхід камінцем.

Великий зелений жук Дроворуб теж захотів якомога швидше кудись сховатися. Але як йому спало на думку з такими великими вусами залізти в маленьку дірочку? Ну і, ясна річ, – не помістився! Добре, що хоч спинку сховав, а голова, вуса так і залишилися мокнути під дощем.

Злощасні вуса! У цій метушні об них спіткнувся й впав прямісінько у багнюку товстий злий метелик, увесь напудрений, причепурений, у мереживному вбранні із воланами.

Як він розсердився! "Це ж треба статися такому зі мною! У мене таке гарне плаття! Ах-ах-ах-ах-ах! Так як я тепер його почищу? Як я його відпрасую? Що, як на ньому полиняють чудові фарби, ох-ох-ох-ох-ох! Ох, я нещасний, ах, я бідолашний!"

Він аж трусився від люті як раптом, побачивши маленького жучка, що сховався над ним у листі, він накинулася на нього: "Ти чого на мене дивишся? Ану, забирайся звідси!" І метелик почав люто трусити гілки, намагаючись скинути вниз ні в чому не винного жучка. Але жучок міцно тримався, а з гілля так і полилася на злого метелика вода, прямісінько йому на вусики, за комір, рукави – та й вимочила усього до нитки.

Тут метелик голосно запищав, схопився і з криком побіг далі. Куди, – цього вже не було видно з вікна.

Де не взялися, раптом з'явилися два маленьких незнайомих мурашки. Наскрізь промоклі, вони тягли здохлу муху і хотіли якомога швидше потрапити до свого мурашника, але не дійшли згоди, в якій бік краще йти.

Один тягнув муху сюди, другий туди, потім раптом обидва одночасно смикнули і – раз! – кожен відірвав у неї по нозі; муха впала на землю. Тут її, не кваплячись, підхопив якийсь величезний мураха – маленьких мурашок він навіть не помітив – і поніс муху до свого мурашника.

– Це вам, мурахи, за те, що ви сварилися! – сказала їм мама з віконця. – У вас могла бути муха, а тепер немає нічого! – І прошепотіла: – Наші мурашки повинні бути кращими. Вони ніколи не сваритимуться.

– Вони не повинні сваритися, – спокійно сказав Ферда. – Інакше і у них все відберуть.

Потім він поклав яєчка в тепле, сухе місце, обернув їх мохом і ліг біля них. Йому стало тепло, і він заснув; незабаром заснула і мурашина мама.

Зустріч із ворогом

На другий день ще до схід сонця Ферда встиг багато чого зробити. Тепер він стояв перед хаткою, підстрибував і, струшував росу з листя, вмивався: тер шию, голову, скрізь, скрізь, поки весь не заблищав.

– Ну, а зараз я випробую свій винахід! – засміявся він і витягнув з-за хатки санчата, зроблені з глиці.

Коли Ферда їх повіз, усі з подивом зупинялися. Санчата! Як вони котяться, як добре ковзають по траві, по глиці, по піску! Що це на них? Ну й дива! Ферда везе на прогулянку мурашині яєчка! Їх вже вісім. Вже вісім яєчок!

Здійнялася справжня метушня. Це ж диво! Дехто з подивом чухав потилицю, інші були навіть трохи налякані, а якийсь коник, який у в цей час жував зелений листочок, так розреготався, що вдавився, і двом жукам-могильщикам довго довелося стукати його по спині, щоб бідолаха не задихнувся.

За санчатами бігли маленькі жучки і зовсім крихітні мурашки, що живуть під землею. Малюки пострибали на санчата: їм так хотілося покататися; а ті, кому це не вдалося, бігли поруч і кричали: "Покатай! Покатай!".

Ферда тішився з цих веселощів. Він знайшов гарне місце і кожного дня почав  возити туди яєчка і як слід прогрівати їх на сонечку.

Одного разу перед ним, як з-під землі, з'явився чужий мураш. Він був дуже дивний, – Ферда такого ще ніколи не бачив. Вусики у мураша завивались, ніби у нього була хімічна завивка, і він їх ще увесь час підкручував. Мураш був напарфумлений; він ламався, кривився і помахував тростиною.

– О-о-о! – побачивши санчата, він скорчив таку гримасу, показуючи своє захоплення, що стало видно його здоровенні зуби. – Дєйсно. – (Ферда ніяк не міг зрозуміти, чому він каже "дєйсно" замість "дійсно"), – дєйсно чудовий, дивовижний візочок, е-хе-хе-хе! Невже ви самі це придумали?

Ферді дуже не сподобався вичепурений, напахчений мураш, і він почав уважно стежити за франтом.

– Нє, дєйсно, – продовжував кривлятися нахабний мураш, – хі-хі-хі-хі, я нєчого подібного ще... я б сказав... – але, не договоривши, він почав жадібно перебирати яєчка, що грілися на сонечку. Раптом він схопив одне з них і хотів втекти.

Проте Ферда уважно стежив за незнайомцем; цап-дряп, – схопив він грабіжника і так міцно його стис, що франт заверещав від болю, випустив яєчко і з жахом кинувся бігти.

– Ах, ти, неробо! – пролунав за Фердою схвильований голос. – Ви тільки подивіться на нього! Втік! – з обуренням вигукнула товста рожева Жижала – дощовий черв'як, – висунувши голову із землі. – Він знову хотів вкрасти яєчко! Гидкий трутень, Отрокар-рабовласник. – Жижалу аж трусило від гніву. – Він знову хотів виростити собі раба! Ти, Фердо, стеж за ним! Я тут багато чого бачила! Я б тобі могла багато чого розповісти!

Але більше вона нічого не сказала. Не встиг Ферда отямитися, як Жижала зникла в землі.

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20    21    22   

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова