Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Молочний зуб дракона Тишка

Алла Потапова

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Владислав Ширяєв

Розділи:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20    21   

Королівська рада

Поки Оксану з Тишком вели до темної комори, король уважно вислухав своїх радників.

Після того як королівство стало сірим, наче мишача шкурка, головними серед жителів королівства стали залізні нети. Вони могли схопити і заховати під замок будь-кого. Їх не можна було ані умовити, ані розжалобити. Тому люди ховалися по домівках, намагаючись зайвий раз не потрапляти на очі солдатам короля. А ті, що перейшли на бік короля, називали себе не людьми, а нетами, щоб догодити Нетушу. Але все одно всі знали, що вони просто підлабузники! А ще їм усім давали прізвиська.

Так було і з королівськими радниками. Одного з них називали Довгий, другого – Коротун. Кожному з них хотілося бути першим радником, щоб отримувати від короля більше милостей, а від решти – побільше почестей.

Тому вони й радили навперебій, іноді навіть зовсім протилежне.

– Їх треба назавжди посадити до в'язниці, про що ви вірно зволили розпорядитися, – шепотів на вухо королю Довгий. Коротун злився, що не встиг сказати цих слів раніше, кусав губи, аж мучився, придумуючи, що б таке вигадати.

– Ах, ваша величність! – вигукнув він нарешті. – Який сенс садити цих чужинців до в'язниці! Яка від цього користь!

– Що ж ти пропонуєш? – повернувся до нього король.

Довгий навіть закашлявся з досади – вліз все ж таки цей Коротун!

– Я пропоную вимагати у данів викуп! – Дуже задоволений своєю мудрою пропозицією, Коротун широко посміхнувся.

– Вимагати, щоб вони віддали нам інших зловмисників, і ми їх всіх разом посадимо до в'язниці! – поспіхом вставив слово Довгий, злякавшись, що може втратити увагу короля.

– Зовсім не про це йдеться мова, – відмахнувся другий радник. – Накажіть мені говорити, ваша величність!

Король підняв руку. Правильніше було б стукнути кулаком по столу та гримнути на Довгого. Але у короля і рука була слабка, і стола під рукою не було. Та й радники і так одразу замовкли, бо опустити руку король міг по-різному. Покаже на двері – отже забирайтеся геть. А змахне різко – прибіжить кат та й відітне голову, наче її і не було.

– Кажи! – наказав король, втупившись важким поглядом у Коротуна.

– В лісі у данів є джерело чудової олії для факелів. Навіщо їм джерело? У них у кожному будинку світить перо жар-птиці.

– Що? – здивовано запитав король.

– Вони дурні, ваша величність, і не розуміють, як чудово користуватися смолоскипами, – поспішно пояснив радник, – нехай вони дадуть нам стільки олії, скільки ми захочемо. Тоді ми віддамо їм дівчинку і...

– Дворняку, – вставив Довгий.

– І дворняку, – погодився Коротун. Король замислився, схиливши голову.

– Пообіцяємо, що віддамо, – глухо сказав він за кілька хвилин, і очі його загорілися недобрим вогнем.

– А коли дани нам повірять, ми нападемо на них, – подав голос старий радник, який досі стояв мовчки у кутку. Його боялися навіть нети, бо він очолював найлютіші справи короля і не знав ані доброти, ані милосердя. Його звали Нет Похмурий.

– Добре! – похвалив Нетуш. – Треба кінчати з данами! Треба приспати їхню пильність та самим готуватися до війни. Скрізь має бути порожньо й сіро, як у моєму королівстві! Ми привозимо олію для факелів здалеку. Джерело данів повинно належати мені!

Бліде обличчя короля стало ще блідішим. Палаючі факели відкидали тіні від його розчахнутого плаща то на одній, то на іншій стіні, оскільки король стрімко ходив по своєму кабінету.

– Ми підемо далі! – вигукнув він. – Ще далі підуть нети! Ми будемо боротися до перемоги!

– Великий король, навіть у вашому королівстві є такі, хто вважають, що єдине, за що варто боротися, – це справедливість, – зауважив Нет Похмурий. Тільки він міг дозволити собі таку вільність.

– А це вже ваша справа, – різко обернувся до нього король, – переконати всіх, що війна, яку ми починаємо, найсправедливіша з усіх воєн!

– Я зрозумів вас, ваша величність, – схилив шишкувату голову Нет Похмурий.

Король зупинився посеред кабінету і сказав слова, що означали наказ:

– На світанку вивести війська до кордону. Ти, Нете Похмурий, веди з данами переговори про викуп. Та так, щоб тобі повірили! Заговори їх і – вперед! І перемога! Знищити всі квіти, дерева, траву, саме слово «зелений» заборонити!

Голос Нетуша Першого зірвався, поли плаща розлетілися, і тіні металися по стінах, наче великий хижий птах, що не міг знайти собі місця.

– Так і буде, ваша величність, – сказав Нет Похмурий таким моторошним голосом, що Довгий і Коротун здригнулися.

– А тепер усім спати, – стомлено закінчив король. – Заберіть світло!

І палац володаря сірого королівства занурився у пітьму.

Розділи:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20    21   

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова