Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською
  Головна    Про сайт


Молочний зуб дракона Тишка

Алла Потапова

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Владислав Ширяєв

Розділи:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20    21   

Обман

Паркан без цвяхів складався тепер із окремих дощечок. Славко перев'язав його своїм поясом із морською пряжкою та Оксаниною стрічкою. Вийшов великий пакунок. Поклажу тягнув на собі Тишко.

Йти по кам'янистій стежці було важко, ноги ковзали й чіплялися за камінці. Оксана тяглася позаду всіх, вид у неї був сумний і втомлений.

Тільки блакитний вітер вже встиг відпочити. Він торкнувся щоки дівчинки і прошелестів їй на вухо:

– А мій чарівний капелюх ти не загубила?

– Та забери його, будь ласка! – розлютилася Оксана. – Носимо його, оберігаємо, а він, може, зовсім і не чарівний!

– Може, – незворушно погодився вітер. – Але я до нього звик.

І він обережно взяв пошарпану панамку.

– Їсти хочеться, – поскаржилася Оксана. – Там, у коморі, одне тістечко залишилося. Я Тишкові пропонувала, він відмовився, так воно й лежить там у кутку, на столику.

– Спустимося в долину, можливо, там нас нагодують, – Славко сказав це впевненим голосом, щоб підбадьорити всіх.

– А може, і самих з'їдять, – зауважив вітер.

– Тебе-то, вітрюгане, не з'їдять! У тебе й їсти нема чого, хіба що твого знаменитого капелюха, – пробурчав Тишко.

– А тобі неодмінно потрібна компанія, зелена відбивна? – вітер кинув у дракончика жменю камінців.

– Припиніть негайно! – гримнув на них Славко. – Знайшли час!

Мандрівники вийшли до незвичайного одноповерхового будинку, схожого на кам'яний барак без вікон. Навкруги нього йшов сірий мур, у якому начебто не було входу.

– Як ти гадаєш, що це таке? – мимоволі приглушивши голос, запитала Оксана Славка. Вона з цікавістю оглядала будівлю.

– Підійдемо ближче – дізнаємося, – коротко відповів хлопчик.

Несподівано пролунав шум, наче величезною теркою провели по каменю. Мур здригнувся і роз'їхався в різні боки, відкриваючи прохід. Звідти, прямо на мандрівників, вийшли...

Знаєте, діти, мені дуже шкода, але наші друзі потрапили до тієї самої шахти, де видобували сіру фарбу. Тому і вийшли їм назустріч, гуркочучи замками, два нети.

Чесно кажучи, я ніяк не думала, що вони сюди потраплять.

По карті виходило, що за цією горою має бути держава коників-скрипалів. Там усі грають на скрипках. Хоче мама посварити сина – грає сердито. Побився син у дворі – скрипка прямо ридає у нього в руках, а він тільки сльози їй витирає. Час обідати – обідній марш. Пора спати – колискова. Воно, може, трохи й незвично – з ранку до ночі музика. Але ж цілком безпечно!

Несподівана зустріч із нетами, від яких мандрівники тільки-но втекли з великими труднощами, не віщувала нічого доброго.

Правда, ці нети були не такі войовничі, як ті, що зібралися воювати з данами. Вони лише охороняли шахту, де видобували сіру фарбу, і передавали її посланцям короля Нетуша Першого.

У них було тільки одне-єдине завдання: щоб шахта завжди працювала справно і фарби видобувалося стільки, скільки треба королю.

Побачивши таку дивну процесію, нети зупинилися і насторожено загородили вхід.

– Здрастуйте, – чемно почав Славко. – Ми прямуємо до замку дракона, нічого проти вас не замишляємо, але нам треба трохи цвяхів.

Обидва нети служили тут вже давно і чекали на зміну. Так було заведено: відпрацював, наприклад, півроку – і присилають іншого, щоб він тебе змінив. Але зараз наступники чомусь затримувалися.

Нети нічого не знали про бій, вони тут були зовсім самі й сердилися, що їм доводиться так довго стирчати в такому глухому місці.

– Мабуть, ми їх заарештуємо, – задумливо сказав один з них, невисокий, з добре начищеними замками. Він в усьому любив порядок і одразу згадав інструкції. Заарештовувати всіх невідомих, хто наблизиться до шахти.

– А я гадаю, що їх краще відпустити, – заперечив інший і часто-часто закліпав червоними очима.

Нет Акуратний був начальником охорони, а Нет Моргун – його підлеглим. Але Нет Моргун вважав такий розподіл обов'язків несправедливим, оскільки прибув сюди на два дні раніше і тому вважав, що роботу знає краще. І тому завжди заперечував. Така вже у нього була вдача.

– Я наказую заарештувати прибульців! – неголосно але суворо сказав Нет Акуратний. Йому не сподобалося, що підлеглий заперечує йому в присутності сторонніх, хоча прибульці навряд чи могли розібрати їхню квапливу розмову. Акуратний сам показав приклад, розстібаючи свої начищені замки.

Але нетів було тільки двоє, і заарештувати одразу трьох – хлопчика, дівчинку та ще й дракона – не так-то просто. Начальник охорони це зрозумів і сказав найсолодшим голосом, на який тільки був здатний:

– Звісно, ми дамо вам цвяхів. Про що й казати! Я особисто проводжу цього великого зеленого по цвяхи. А ти відведи цих двох у будинок для гостей. Нехай поки відпочивають. Бачиш, які у нас почесні гості! – і Нет Акуратний багатозначно підняв вказівний палець.

– Ми хочемо бути разом! – запротестував Славко.

– Звичайно! – швидко погодився начальник охорони. – Я дам цвяхи цьому гарному, чудовому...

– Його звати Тишко, – підказала Оксана. Їй дуже хотілося дістатися до ліжка або хоча б до стільця, щоб відпочити.

– Цьому чудовому Тишкові, – підхопив начальник охорони. – Я дам йому прекрасних цвяхів!

– Ідіть, я вас наздожену, – кивнув Тишко. Що врешті-решт може зробити один нет, навіть начальник охорони, молодому драконові?

І Тишко пішов із Нетом Акуратним, а діти – з Нетом Моргуном.

– Ти скоріше нас доганяй, – гукнула про всяк випадок Оксана.

А блакитний вітер нікуди не пішов, вірніше, не полетів. Він не рушив з місця, вмостившись на теплому жовтому камінці. Вирішив подивитися, що з цього всього вийде.

А вийшло ось що.

Розважаючи Тишка розмовами про гарну погоду, про цвяхи, що бувають прямі й криві, великі й маленькі, з голівками й без голівок, Нет Акуратний завів дракончика у невеличкий загін, обгороджений густим колючим дротом.

– О-он у тому кутку цвяхи, – сказав нет і, зачинивши колючі дверцята, додав:

– Посидь-но тут, зелене чудовисько, – злорадно сказав нет, – поки я придумаю, що з тобою робити!

Тишко рвонувся до дроту, але він був товстий і колючий – не порвеш, огорожа висока – не перескочиш.

Так Тишко опинився в полоні.

Нет Акуратний не слухав лайки дракончика на свою адресу. Він поспішав подивитися, як там інші непрохані гості.

Нет Моргун мав за інструкцією відвести чужинців до комори і замкнути на замок. Саме це мав на увазі його начальник, коли наказав провести їх у будинок для гостей.

Але ви пам'ятаєте, що цей нет не любив підкорятися і тому зробив вигляд, що не зрозумів таємного сенсу наказу. Всупереч Нетові Акуратному він повів гостей прямісінько на шахту.

Тут було багато різних шестерень, дивних ручок і важелів. Спеціальні позначки вказували, скільки відер фарби витягнуто з глибини, скільки фарби накопичилося і коли її слід відправляти на склад.

Але один блискучий чорний важіль був прикритий скляною кришкою. З цікавістю розглядали діти систему керування шахтою і слухали пояснення Нета Моргуна. Зараз він здавався собі найголовнішим і тому пишався неймовірно.

– А що робить цей чорний важіль під склом? – запитав Славко, коли вони все оглянули.

– О, це особливий важіль. Його слід натиснути, якщо... – але Моргун не встиг відкрити секрет особливого важеля.

– То он як ти виконуєш мій наказ! – закричав начальник охорони, побачивши, чим займається його підлеглий. – Я повідомлю королю, нехай він відправить тебе до в'язниці баобаба!

Це була серйозна загроза, і Нет Моргун трохи злякався. Звичайно, не слід було йому приводити сюди цих незнайомців, за таке порушення можуть суворо покарати, але він нічого не міг вдіяти зі своїм непокірним характером! Розуміючи, що у своєму непослуху зайшов надто далеко, Нет Моргун мовчки схопив Славка і потягнув його до виходу. Нет Акуратний зробив те ж саме з Оксаною, і вже за кілька хвилин вони опинилися в коморі, замкнені ззовні.

Оксана так втомилася, що у неї не було сил навіть висловити своє обурення. Підтягнувши коліна до підборіддя, підклавши долоньку під щоку, вона одразу ж заснула, знайшовши в коморі оберемок сіна. Славко опустився поруч із нею, але спати не міг. Треба було придумати, як позбутися нової напасті.

Розділи:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20    21   



Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн


Усі категорії


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова








Гостьова книга Контакти   На головну сторінку

Підтримайте наш сайт. Картка Приватбанку 4149499149111393

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2021 Валерія Воробйова