Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Молочний зуб дракона Тишка

Алла Потапова

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Владислав Ширяєв

Розділи:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20    21   

Випробування

– Мабуть, нам краще вийти на подвір'я, – запропонував Дра. Ніхто не став сперечатися.

І ось усі вони розташувалися біля фонтану. Дра підвів голову і став пильно вдивлятися в небо. За ним підвели голови й інші.

– Що ти там бачиш? – урвався терпець у Тишка.

– Хмари, – була відповідь. – І я хочу, щоб он ту гарненьку біленьку хмарку Славко опустив на верхівку ось цього дуба.

– Я заперечую, – заявив вітер.

– Що? – не зрозумів Дра.

– Заперечую я. Мені більше подобається берізка. – І вітер обризкав листя молодого деревця водою з фонтану.

– Ну нехай буде берізка, – нетерпляче поморщився Дра. – Немає різниці.

– Дякую вам, – церемонно вклонився вітер, і тієї ж миті Славко злетів угору, розкинувши руки і розмахуючи ногами, як ніби він плив по річці. Злетів він, звичайно не сам, його підняв у повітря вітер, але видовище було чудове. Хмарка, на яку вказав Дра, захиталася і наче знехотя відокремилася від інших.

Коли Славко знову стояв на землі, вона білою пухнастою шапкою присіла на верхівку берези.

– Оце так-так! – багатозначно сказав Дра. – А якщо я попрошу тебе пройти по воді фонтану, та так, щоб ти ніг не замочив?

Славко не встиг нічого відповісти, як паркан стрибком опинився біля водойми і Славкові залишалося тільки ступити на його скрипучі дощечки і пройти до середини фонтану й назад.

– А вогонь пускати з рота ти, звичайно, теж вмієш? – вже з усмішкою запитав Дра, сідаючи на мармурову лаву.

– Вміє, – відповів за нього Тишко, став поруч і випустив довгий струмінь полум'я.

Оксана заплескала в долоні. Дракониха поправила своє чудове намисто і поблажливо всміхнулася.

– Ну, а сам-то, особисто сам, ти щось можеш? – дракон вже давно не сердився ні на кого з них.

– Можу, – відповів Славко. – Завжди і всюди боротися за справедливість. Адже я – людина, хоч поки ще й маленька.

– Людина-дитина, – сказав Тишко.

– Знаєте що, залишайтеся у нас жити. Усі. Ви мені, чесне слово, дуже подобаєтеся, – запропонував зовсім по-домашньому тато-дракон.

– Подобаєтеся – це коли не хочеться розлучатися? – незвично серйозно перепитав вітер. Він підкинув білу хмарку високо в небо, і вона попливла, рожевіючи у променях сонця. – Дуже шкода, – продовжував вітер, – але мені пора повертатися. Я і так запропастився. Адже нас сорок братів – вітрів. Вони вже, напевно, всі гори та моря обшукали.

І щоб зробити приємне грізному драконові Дра, додав:

– Ви мені теж дуже сподобалися.

– Вибачте будь ласка, – сказав, трохи затинаючись від збентеження, паркан, – але я б залишився. Мені так подобається ваш сад, ліс, фонтан. Я б міг усе це огороджувати. Якщо треба, звичайно!

– Та я просто мріяла про те, щоб хто-небудь погодився обгородити он ту галявинку, – вигукнула дракониха. – Я тебе пофарбую найкращими фарбами та лаками!

«Уявляю собі!» – подумав Тишко, але вголос, звичайно, нічого не сказав.

– Тільки мені потрібна хвіртка, – поспішно додав паркан, – святкова, ажурна і без замка. Для краси.

– Звичайно, і хвіртка, – закивала дракониха.

І її можна зрозуміти. Дра часто відлітає у справах, Тишко скоро підросте і теж буде кудись літати, не дуже весело їй самій у своєму замку. А так у неї буде паркан. Вона стане його перефарбовувати в різні кольори тричі на тиждень, будуть вони базікати про дрібниці, згадувати їхні пригоди.

– Ах, який чудовий нам зустрівся дракон! – вигукнув блакитний вітер і вдарив об землю своїм непоказним капелюхом.

Він зробив це просто так. Абсолютно незрозуміло, чому він не зробив цього зі своїм капелюхом раніше.

Але тут раптом перед здивованими очима всіх з'явилася скринька, клацнула кришкою, і вискочили з неї два добрі молодці.

– Чого накажеш, господарю! – сказали вони хором, як завжди говорять добрі молодці, які тільки так і з'являються у казках.

Розділи:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20    21   

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова