Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Молочний зуб дракона Тишка

Алла Потапова

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Владислав Ширяєв

Розділи:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20    21   

Напередодні вирішального дня

У королівстві Нетуша вночі темно і безлюдно. Немає кущів, де міг би причаїтися довговухий зайчик, немає трави, де міг би пошарудіти їжак, немає квітки, де могла б влаштуватися бджола. Спить король, сплять його вірні солдати. Нетінка згорнулася калачиком і теж спить. Завтра їй слід вирушати у далеке село, до тітки, дочка короля заснула, так і не вирішивши, добре це чи погано. Заснула Оксана, притулившись до колючої голові Тишка, а Тишко, щоб не подряпати дівчинку, дрімав упівока. Але під ранок і він міцно заснув. Тільки величезний старий баобаб не спить. Його важкі гілки розучилися хитатися, давно не дає він плодів і взагалі часом забуває баобаб, що він – дерево. Багато-багато років тому, коли вперше його кора тріснула в одному місці, потім тріщина стала поглиблюватися, він ще не знав, до чого це призведе. Тріщина перетворилася на дупло, дупло ставало все глибшим, йшло у самісіньку серцевину баобаба, а звідти – до коріння. І настав день, коли вперше до дупла заскочив собака і ніяк не міг звідти вибратися. Його витягли за три дні, тому що він дуже гавкав, гукав по-собачому «допоможіть!» і не почути його було неможливо.

А потім туди опустили на мотузяній драбині злочинця, давали йому трохи їжі й води, і він вийшов з дупла вже сивим старцем. Так і став баобаб в'язницею. Баобаб не спав, але темними ночами до нього приходили спогади. Про те, як він був зовсім маленьким деревцем і навколо нього завжди грали малюки, на гілках сиділи птахи, а жінки збирали з його гілок смачні плоди. Вчені стверджують, що баобаби живуть п'ять тисяч років. Цей баобаб вже дуже старий, може, йому й було майже стільки. Уявляєте, скільки всього можна побачити і запам'ятати за п'ять тисяч років! Тільки згадуй! Старе дерево навіть по-своєму любило своїх бранців, звикало до їхніх голосів і звичок. Йому було шкода, коли вони покидали його: дехто вмирав, інших відвозили кудись, але ніколи ніхто не повертався до баобаба, і тому йому було трохи сумно.

Він чув, як нети розмовляли про дівчинку і зелене чудовисько, яким не минути в'язниці, і цієї ночі думав про них: які вони і чи надовго до нього. Про чудовисько він нічого не міг придумати, а про дівчинку – міг. Він знав що дівчинка – це маленька людина, якій ще рости й рости. Отже, вона може жити у нього в дуплі і старому баобабові буде не так нудно...

На світанку двері до комори прочинилися, увійшов заспаний нет і сказав:

– Приготуйтеся. Ти, дівчинко, поправ свого банта і усміхайся. І ти, схожий на дворняку, постарайся виглядати приємнішим. Король удостоїть вас великої милості – він сам буде присутній при вашому ув'язненні.

– І йому не соромно! – крикнула нетові Оксана. Хіба можна маленьких ув'язнивати... ув'язнувати... ув'язневати...

– Засовувати у дупло! – підказав Тишко.

– Так, засовувати! У темне дупло! Баобаба! – вигукнула Оксана, наступаючи на товстого нета. – Та ще й буде присутній! Та ще й король!

– Але це ж велика честь для вас! – пробурмотів нет і зник за дверима.

– Дивно, – зітхнула Оксана. – Ніколи не гадала, що таке може бути насправді! Треба ж додуматися – ні з того ні з сього – у в'язницю!

Оксана погладила дракончика і сказала:

– Ну, що ж, давай вмиватися, зачісуватися. Мене мама вчила. Що б там не трапилося, слід завжди бути охайною.

– Мені причісувати нема чого, – Тишко трусонув зеленими колючками. – А вмиватися я люблю. – І він почав себе вилизувати довгим шорстким язиком.

А в цей час уздовж срібної межі, що розділяє дві країни, шикувалися мовчазні нети.

Розділи:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20    21   

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова