Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн




Лікар Айболить

За мотивами Г'ю Лофтінга

Корній Чуковський

Переклад українською – Наталя Забіла
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Чижиков

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20   

10. ЧОМУ ПОВТІКАЛИ ЩУРИ

Нелегко було журавлям тягти за собою важкий корабель. За кілька годин вони так стомилися, що мало не впали в море. Тоді вони підтягли корабель до берега, попрощалися з лікарем і полетіли собі на рідне болото.

Лікар довго махав їм услід хусткою.

Але тут до нього підійшла сова Бумба і сказала:

– Поглянь-но туди. Бачиш – там на палубі щури! Вони стрибають з корабля просто в море і пливуть до берега один за одним!

– От і добре! – сказав лікар. – Щури шкідливі, і я не люблю їх.

– Ні, це дуже погано! – зітхнувши, сказала Бумба. – Адже щури живуть внизу, в трюмі, і ледве тільки на дні корабля з’явиться теча, вони бачать цю течу раніш за всіх, стрибають у воду і пливуть просто до берега. Значить, наш корабель потоне. Ось послухай сам, що говорять щури.

Саме в цей час з трюма вилізли два щури, старий та молодий. І старий щур сказав молодому:

– Вчора ввечері йду я до себе в нірку, коли це бачу – в щілину так і цебенить вода. Ну, думаю, треба тікати. Завтра цей корабель потоне. Тікай і ти, поки не пізно.

Лікар Айболить

І обидва щури кинулися в воду.

– Так, так, – скрикнув лікар, – я згадав! Щури завжди тікають перед тим, як кораблеві потопати! Ми зараз же повинні тікати з корабля, інакше ми потонемо разом з ним! Звірі, за мною! Швидше! Швидше!

Він зібрав свої речі і швидко збіг на берег. Звірі поспішили за ним. Довго вони йшли піщаним берегом і дуже втомилися.

Лікар Айболить

– Сідаймо і відпочиньмо, – сказав лікар. – І поміркуймо, що нам робити.

– Невже ми тут залишимось на все своє життя? – сказав Тягништовхай і заплакав.

Рясні сльози так і котилися з усіх його чотирьох очей.

І всі звірі почали плакати разом з ним, бо їм усім кортіло повернутися додому.

Та раптом прилетіла ластівка.

– Лікарю, лікарю! – закричала вона. – Трапилось велике нещастя: твій корабель захопили пірати!

Лікар схопився на ноги.

– Що вони роблять на моєму кораблі? – спитав він.

– Вони хочуть пограбувати його, – відповіла ластівка. – Біжи швидше й прожени їх звідтіля!

– Ні, – сказав лікар з веселою усмішкою, – проганяти їх не треба. Хай собі пливуть на моєму кораблі. Далеко не запливуть, ось побачиш! Краще ходімо, і поки вони не помітили, візьмімо собі в обмін їхній корабель. Ходім і захопимо корабель піратів!

Лікар Айболить

І лікар помчався по берегу. За ним – Тягништовхай і всі інші звірі.

Ось і піратський корабель. На ньому нема жодної людини. Всі пірати – на Айболитьовому кораблі.

– Тихше, тихше, не шуміть! – сказав лікар. – Пробираймось тихесенько на піратський корабель, щоб ніхто не побачив нас!

11. БІДА ЗА БІДОЮ

Звірі тихо зійшли на корабель, тихо підвели чорні паруси і тихо попливли по хвилях. Пірати нічого не помітили.

І раптом трапилась велика біда.

Справа в тому, що свинка Хро-Хро застудилась, в неї стався нежить. У ту саму хвилину, коли лікар намагався нечутно пропливти мимо піратів, Хро-Хро голосно чхнула. І раз, і другий, і третій.

Пірати почули: хтось чхає. Вони вибігли на палубу і побачили, що лікар захопив їхній корабель.

Лікар Айболить

– Стій! Стій! – загукали вони і пустилися за ним навздогін.

Лікар розпустив паруси. От-от пірати доженуть їхній корабель. Але він мчиться вперед і вперед, і потрошку пірати починають відставати.

– Ура! Ми врятовані! – вигукнув лікар.

Але тут головний пірат Бармалей підвів свій пістолет і стрельнув. Куля влучила в груди Тягништовхаєві. Тягништовхай захитався і впав у воду.

– Лікарю, лікарю, поможіть! Я тону!

– Бідний Тягништовхай! – скрикнув лікар. – Протримайся ще трохи на воді! Зараз я тобі допоможу.

Лікар спустив паруси, зупинив корабель і кинув Тягништовхаєві мотузку.

Тягништовхай вчепився в неї зубами. Лікар витяг пораненого звіра на палубу, перев’язав йому рану і знову рушив у путь. Та було вже пізно: пірати мчались на всіх парусах.

– Нарешті ми впіймаємо тебе! – горлали вони. – І тебе, і всіх твоїх звірів! Там, на щоглі, в тебе сидить добряча качечка! Скоро ми засмажимо її. Ха-ха, це буде смачна страва. І свинку ми теж засмажимо. Ми давненько не їли свинини! Сьогодні ввечері в нас будуть свинячі котлети. Хо-хо-хо! А тебе, лікариську, ми зв’яжемо мотузками і кинемо в море – до зубатих акул!

Хро-Хро почула ці слова і заплакала.

– Бідна я, бідна! – казала вона. – Я не хочу, щоб мене засмажили і з’їли пірати!

Авва теж заплакала – їй шкода було лікаря:

– Я не хочу, щоб його проковтнули акули!

12. ЛІКАРЯ ВРЯТОВАНО!

Тільки сова Бумба не злякалася піратів. Вона спокійно сказала Авві і Хро-Хро:

– Які ж ви дурненькі! Чого ви боїтесь? Хіба ви не знаєте, що корабель, на якому женуться за нами пірати, хутко піде на дно? Пам’ятаєте, що сказав щур? Він сказав, що сьогодні корабель неодмінно потоне. В ньому велика щілина, і він повен води. А разом з кораблем потонуть і пірати. Чого ж вам боятися? Пірати потонуть, а ми зостанемось живі та здорові.

Але Хро-Хро плакала й далі.

– Доки ще там пірати потонуть, вони встигнуть засмажити і мене, й Кіку! – казала вона.

Тим часом пірати підпливали все ближче. Спереду на падубі стояв головний пірат Бармалей. Він вимахував шаблюкою і голосно гукав:

– Гей ти, мавпячий лікарю! Недовго зосталося тобі лікувати мавп – скоро ми шпурнемо тебе в море! Там тебе проковтнуть акули!

Лікар закричав йому у відповідь:

– Бережись, Бармалею, щоб тебе самого не проковтнули акули! В кораблі твоєму теча, і він незабаром піде на дно!

– Ти брешеш! – гукнув Бармалей. – Якби мій корабель тонув, з нього втекли б щури!

– Щури вже давно повтікали, і незабаром ти будеш на дні разом з усіма твоїми піратами!

Тут тільки пірати помітили, що їхній корабель поволі занурюється в воду.

Вони почали бігати по палубі, заплакали і закричали:

– Рятуйте!

Але ніхто не хотів їх рятувати.

Корабель усе глибше спускався на дно. Незабаром пірати опинилися в воді. Вони борсалися у хвилях і невгаваючи горлали:

– Рятуйте, рятуйте, ми потопаємо!

Бармалей підплив до корабля, що на ньому був лікар, і став дертися по мотузці на палубу. Але собака Авва вишкірила зуби і грізно сказала: "Ррр!.." Бармалей злякався, зойкнув з переляку і полетів сторч головою назад у море.

– Поможіть! – гукав він. – Рятуйте! Витягніть мене з води!

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20   




Пропонуємо також:


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

Гостьова книга - Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова