|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Лікар Айболить
За мотивами Г'ю Лофтінга
Корній Чуковський
Переклад українською – Наталя Забіла
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Чижиков
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
10. ЧОМУ ПОВТІКАЛИ ЩУРИ
Нелегко було журавлям тягти за собою важкий корабель. За кілька годин вони так стомилися, що мало не впали в море. Тоді вони підтягли корабель до берега, попрощалися з лікарем і полетіли собі на рідне болото.
Лікар довго махав їм услід хусткою.
Але тут до нього підійшла сова Бумба і сказала:
– Поглянь-но туди. Бачиш – там на палубі щури! Вони стрибають з корабля просто в море і пливуть до берега один за одним!
– От і добре! – сказав лікар. – Щури шкідливі, і я не люблю їх.
– Ні, це дуже погано! – зітхнувши, сказала Бумба. – Адже щури живуть внизу, в трюмі, і ледве тільки на дні корабля з’явиться теча, вони бачать цю течу раніш за всіх, стрибають у воду і пливуть просто до берега. Значить, наш корабель потоне. Ось послухай сам, що говорять щури.
Саме в цей час з трюма вилізли два щури, старий та молодий. І старий щур сказав молодому:
– Вчора ввечері йду я до себе в нірку, коли це бачу – в щілину так і цебенить вода. Ну, думаю, треба тікати. Завтра цей корабель потоне. Тікай і ти, поки не пізно.
І обидва щури кинулися в воду.
– Так, так, – скрикнув лікар, – я згадав! Щури завжди тікають перед тим, як кораблеві потопати! Ми зараз же повинні тікати з корабля, інакше ми потонемо разом з ним! Звірі, за мною! Швидше! Швидше!
Він зібрав свої речі і швидко збіг на берег. Звірі поспішили за ним. Довго вони йшли піщаним берегом і дуже втомилися.
– Сідаймо і відпочиньмо, – сказав лікар. – І поміркуймо, що нам робити.
– Невже ми тут залишимось на все своє життя? – сказав Тягништовхай і заплакав.
Рясні сльози так і котилися з усіх його чотирьох очей.
І всі звірі почали плакати разом з ним, бо їм усім кортіло повернутися додому.
Та раптом прилетіла ластівка.
– Лікарю, лікарю! – закричала вона. – Трапилось велике нещастя: твій корабель захопили пірати!
Лікар схопився на ноги.
– Що вони роблять на моєму кораблі? – спитав він.
– Вони хочуть пограбувати його, – відповіла ластівка. – Біжи швидше й прожени їх звідтіля!
– Ні, – сказав лікар з веселою усмішкою, – проганяти їх не треба. Хай собі пливуть на моєму кораблі. Далеко не запливуть, ось побачиш! Краще ходімо, і поки вони не помітили, візьмімо собі в обмін їхній корабель. Ходім і захопимо корабель піратів!
І лікар помчався по берегу. За ним – Тягништовхай і всі інші звірі.
Ось і піратський корабель. На ньому нема жодної людини. Всі пірати – на Айболитьовому кораблі.
– Тихше, тихше, не шуміть! – сказав лікар. – Пробираймось тихесенько на піратський корабель, щоб ніхто не побачив нас!
11. БІДА ЗА БІДОЮ
Звірі тихо зійшли на корабель, тихо підвели чорні паруси і тихо попливли по хвилях. Пірати нічого не помітили.
І раптом трапилась велика біда.
Справа в тому, що свинка Хро-Хро застудилась, в неї стався нежить. У ту саму хвилину, коли лікар намагався нечутно пропливти мимо піратів, Хро-Хро голосно чхнула. І раз, і другий, і третій.
Пірати почули: хтось чхає. Вони вибігли на палубу і побачили, що лікар захопив їхній корабель.
– Стій! Стій! – загукали вони і пустилися за ним навздогін.
Лікар розпустив паруси. От-от пірати доженуть їхній корабель. Але він мчиться вперед і вперед, і потрошку пірати починають відставати.
– Ура! Ми врятовані! – вигукнув лікар.
Але тут головний пірат Бармалей підвів свій пістолет і стрельнув. Куля влучила в груди Тягништовхаєві. Тягништовхай захитався і впав у воду.
– Лікарю, лікарю, поможіть! Я тону!
– Бідний Тягништовхай! – скрикнув лікар. – Протримайся ще трохи на воді! Зараз я тобі допоможу.
Лікар спустив паруси, зупинив корабель і кинув Тягништовхаєві мотузку.
Тягништовхай вчепився в неї зубами. Лікар витяг пораненого звіра на палубу, перев’язав йому рану і знову рушив у путь. Та було вже пізно: пірати мчались на всіх парусах.
– Нарешті ми впіймаємо тебе! – горлали вони. – І тебе, і всіх твоїх звірів! Там, на щоглі, в тебе сидить добряча качечка! Скоро ми засмажимо її. Ха-ха, це буде смачна страва. І свинку ми теж засмажимо. Ми давненько не їли свинини! Сьогодні ввечері в нас будуть свинячі котлети. Хо-хо-хо! А тебе, лікариську, ми зв’яжемо мотузками і кинемо в море – до зубатих акул!
Хро-Хро почула ці слова і заплакала.
– Бідна я, бідна! – казала вона. – Я не хочу, щоб мене засмажили і з’їли пірати!
Авва теж заплакала – їй шкода було лікаря:
– Я не хочу, щоб його проковтнули акули!
12. ЛІКАРЯ ВРЯТОВАНО!
Тільки сова Бумба не злякалася піратів. Вона спокійно сказала Авві і Хро-Хро:
– Які ж ви дурненькі! Чого ви боїтесь? Хіба ви не знаєте, що корабель, на якому женуться за нами пірати, хутко піде на дно? Пам’ятаєте, що сказав щур? Він сказав, що сьогодні корабель неодмінно потоне. В ньому велика щілина, і він повен води. А разом з кораблем потонуть і пірати. Чого ж вам боятися? Пірати потонуть, а ми зостанемось живі та здорові.
Але Хро-Хро плакала й далі.
– Доки ще там пірати потонуть, вони встигнуть засмажити і мене, й Кіку! – казала вона.
Тим часом пірати підпливали все ближче. Спереду на падубі стояв головний пірат Бармалей. Він вимахував шаблюкою і голосно гукав:
– Гей ти, мавпячий лікарю! Недовго зосталося тобі лікувати мавп – скоро ми шпурнемо тебе в море! Там тебе проковтнуть акули!
Лікар закричав йому у відповідь:
– Бережись, Бармалею, щоб тебе самого не проковтнули акули! В кораблі твоєму теча, і він незабаром піде на дно!
– Ти брешеш! – гукнув Бармалей. – Якби мій корабель тонув, з нього втекли б щури!
– Щури вже давно повтікали, і незабаром ти будеш на дні разом з усіма твоїми піратами!
Тут тільки пірати помітили, що їхній корабель поволі занурюється в воду.
Вони почали бігати по палубі, заплакали і закричали:
– Рятуйте!
Але ніхто не хотів їх рятувати.
Корабель усе глибше спускався на дно. Незабаром пірати опинилися в воді. Вони борсалися у хвилях і невгаваючи горлали:
– Рятуйте, рятуйте, ми потопаємо!
Бармалей підплив до корабля, що на ньому був лікар, і став дертися по мотузці на палубу. Але собака Авва вишкірила зуби і грізно сказала: "Ррр!.." Бармалей злякався, зойкнув з переляку і полетів сторч головою назад у море.
– Поможіть! – гукав він. – Рятуйте! Витягніть мене з води!
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова