|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Лікар Айболить
За мотивами Г'ю Лофтінга
Корній Чуковський
Переклад українською – Наталя Забіла
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Чижиков
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
Частина друга. Пента і морські пірати
1. ПЕЧЕРА
Лікар Айболить любив ходити на прогулянку.
Щовечора після роботи він брав зонтик і йшов із своїми звірами кудись у ліс або в поле.
Поруч із ним ішов Тягништовхай, попереду бігла качка Кіка, позаду – собака Авва та свинка Хро-Хро, а на плечі в лікаря сиділа стара сова Бумба.
Заходили вони дуже далеко, і коли лікар Айболить стомлювався, він сідав верхи на Тягништовхая, і той весело мчав його по горах та луках.
Одного разу під час прогулянки вони побачили на березі моря печеру. Вони схотіли ввійти, але печера була замкнута. На дверях висів великий замок.
– Як ви гадаєте, – сказала Авва, – що заховано в цій печері?
– Мабуть, там медяники, – сказав Тягништовхай, який понад усе на світі любив солодкі медові пряники.
– Ні, – сказала Кіка. – Там цукерки та горіхи.
– Ні, – сказала Хро-Хро. – Там яблука, жолуді, буряки, морква...
– Треба знайти ключ, – сказав лікар. – Підіть пошукайте ключ.
Звірі розбіглись і стали шукати ключ. Вони нишпорили під кожним кущем, під кожним каменем, але ключа не знайшли ніде.
Тоді вони знову скупчилися біля замкнутих дверей і почали зазирати в щілинку. Але в печері було темно, і вони нічого не побачили. Раптом сова Бумба сказала:
– Тихше, тихше! Мені здається, що в печері є щось живе. Там або людина, або тварина!
Всі почали прислухатись, але нічого не почули.
Лікар Айболить сказав сові:
– Мені здається, ти помилилась. Я нічого не чую.
– Ще б пак! – сказала сова. – Ти й не можеш чути. У вас у всіх вуха гірші за мої. Тсс! Тсс! Чуєте? Чуєте?
– Ні, – сказали звірі. – Ми не чуємо нічого.
– А я чую, – сказала сова.
– Що ж ти чуєш? – спитав лікар Айболить.
– Я чую: якась людина сунула руку собі в кишеню.
– Ото диво! – сказав лікар. – Я й не знав, що в тебе такий надзвичайний слух. Прислухайся знов і скажи, що ти чуєш?
– Я чую, як у цієї людини котиться по щоці сльоза.
– Сльоза! – скрикнув лікар. – Сльоза! Невже там, за дверима, хтось плаче?! Треба допомогти цій людині. Напевно, в неї велике горе. Я не люблю, коли плачуть. Дайте мені сокиру. Я розіб’ю ці двері.
2. ПЕНТА
Тягништовхай збігав додому і приніс лікареві гостру сокиру. Лікар розмахнувся і з усієї сили вдарив по замкнутих дверях. Раз! Раз! Двері розлетілися на тріски, і лікар увійшов до печери.
Печера темна, холодна, вогка. І який у ній неприємний, поганий запах!.. Лікар запалив сірник. Ах, як тут незатишно і брудно! Ні стола, ні лави, ані стільця! На долівці купа гнилої соломи, а на соломі сидить маленький хлопчик і плаче.
Побачивши лікаря і всіх його звірів, хлопчик злякався і заплакав ще дужче. Та коли він помітив, яке добре у лікаря обличчя, він перестав плакати і сказав:
– Значить, ви не пірат?
– Ні-ні, я не пірат! – сказав лікар і засміявся. –Я лікар Айболить, а не пірат. Хіба я схожий на пірата?
– Ні! – сказав хлопчик. – Хоч ви і з сокирою, але я вас не боюсь. Добридень! Мене звуть Пента. Чи не знаєте ви, де мій батько?
– Не знаю, – відповів лікар. – Де ж твій батько міг подітися? Хто ж він такий? Розкажи!
– Мій батько рибалка, – сказав Пента. – Вчора ми вийшли в море ловити рибу. Я та він, удвох у рибальському човні. Раптом на наш човен напали морські розбійники і захопили нас у полон. Вони хотіли, щоб батько став піратом, щоб він разом з ними розбійничав, щоб він грабував і топив кораблі. Але батько не схотів стати піратом. "Я чесний рибалка, – сказав він, – і не хочу розбійничати!" Тоді пірати страшенно розсердились, схопили його і повели невідомо куди, а мене замкнули в цій печері. З тих пір я не бачив батька. Де він? Що вони зробили з ним? Мабуть, вони кинули його в море і він потонув!
Хлопчик знову заплакав.
– Не плач! – сказав лікар. – Сльозами горю не зарадиш! Поміркуймо краще, як нам врятувати твого батька від розбійників. Скажи мені, який він з себе?
– У нього руде волосся і руда борода, дуже довга.
Лікар Айболить підкликав до себе качку Кіку сказав їй на вухо:
– Чари-бари чава-чам!
– Чука-чук! – відповіла Кіка.
Почувши цю розмову, хлопчик сказав:
– Як ви смішно говорите! Я не розумію жодного слова!
– Я розмовляю з своїми звірами по-звіриному. Я знаю звірину мову, – сказав лікар Айболить.
– Що ж ви сказали вашій качці?
– Я сказав їй, щоб вона покликала дельфінів.
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова