Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Ендрек та інші

Віра Бадальська

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Г.Ясинський

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20

Ми їдемо в гори

Усе вирішено: на зимові канікули ми їдемо в гори! Цікаво тільки, чи справді там буде так добре, як каже тато.

Тато приготував нам лижі, а від тітки Марисі ми на Різдво отримали у подарунок товсті вовняні светри з кольоровою облямівкою. Ці светри тітка зв'язала з овечої шерсті – вони пухнасті та легенькі.

Ми були майже готові до від'їзду. Залишалося тільки запакувати рюкзаки, і можна їхати.

Але виявилося, що пакування не така проста справа, як це може здатися. Я думав, що зроблю все сам, а мені в цьому допомагала вся наша сім'я.

Все почалося з переліку речей.

На зборах вожатий нам сказав, що кожен із нас обов'язково має скласти перелік речей, які ми візьмемо із собою, щоб потім не було ніяких проблем. І цей перелік треба добре сховати і постаратися, щоб на туристичній базі він не загубився.

Мене це дуже здивувало.

Я вдома сказав, що головне, на мою думку, не губити речі, а не якийсь там перелік, і що я зовсім не збираюся його складати. Та й взагалі я обійдуся без нього. А Магда, якщо хоче, нехай собі складає сама.

Тут усі мої родичі почали пояснювати, навіщо потрібний такий перелік.

Тато:

– Перелік речей потрібен для підтримки порядку.

Я не дуже зрозумів, що таке «для підтримки порядку», але промовчав, щоб Магда не подумала, що я такий дурний.

Мама сказала:

– Мати перелік дуже корисно, бо ти знаєш, що ти маєш, що ти загубив або забув взяти, коли повертатимешся.

Теж мені втіха! Загубив то й загубив, і ніякий перелік не допоможе. Тільки самому буде неприємно.

Зрештою в розмову влізла Магда і сказала, що я і з переліком, і без переліку і так половину своїх речей десь посію.

Подивіться на неї – яка розумна знайшлася!

Але все ж таки мені довелося поступитися.

Хочеш не хочеш, але треба братися до цього переліку. Мені здавалося, що я від цього посивію. Спочатку я по черзі виписав у стовпчик те, що хотів із собою взяти. Потім почав виймати з шафи та складати на дивані ті речі, що були в переліку. Їх виявилося дуже багато. Я подумав, що мені й половини не засунути в рюкзак, і почав уже хвилюватися, що робити! До кімнати зайшла Магда. Вона подивилася на цю гору речей і заходилася кричати:

– Ендреку! Ти що, з даху впав? Може, ти взагалі з дому йдеш? Дуже схоже. Навіщо тобі ці тенісні туфлі? Навіщо тобі плавки? Поміркуй сам! Ти що, в ополонці збираєшся купатися?

Я їй сказав, щоб вона не лізла до моїх справ. Тенісні туфлі та плавки записані у переліку, і я маю упакувати їх в рюкзак.

– Сподіваюся, це тобі зрозуміло? – спитав я і гордо подивився на неї.

Тільки Магда на мою думку взагалі не звернула на це уваги. Вона, як завжди, постукала по лобі та вийшла з кімнати.

Я почав витягувати з купи те, що мені здавалося непотрібним, відкладаючи все це вбік і викреслюючи з переліку. Половину речей відклав. А решту засунув у рюкзак. Але тут я згадав, що треба взяти кілька книг. На турбазі може бути всяке – весело чи нудно, але навіть якщо буде чим зайнятися – все одно непогано б щось почитати.

Ось чому я взяв із полиці ті книги, які люблю найбільше. І взяв я трохи – всього вісім. Але тато, який якраз увійшов до кімнати, глянув на них і захоплено похитав головою.

– Бачу, Ендреку, що ти найближчим часом збираєшся стати великим ученим. Вітаю. Тільки скажи мені, хто все це за тобою носитиме?

Я підняв рюкзак і подумав, що тато, схоже, має рацію. Тяжкий він був, як віз свинцю. Не тато, звісно, ​​а рюкзак. Я відклав чотири книги, а чотири вирішив все-таки взяти з собою, але вони чомусь не влізали – рюкзак і так був набитий доверху. Ну, і знову довелося деякі речі виймати.

Потім прийшла мама і принесла пиріг із яблуками, кекс із глазур'ю, півкіло ірисок та коробку мармеладу. Коли я побачив стільки солодощів, то тут же вивалив усе з рюкзака, солодощі сховав на дно, щоб знову мені хтось не сказав, ніби в мене якихось речей забагато!

Решту я запхав назад – скільки влізло. Зверху я ще поклав шашки, гру в блішки, ножиці, складаний ніж та блокнот, бо збирався писати роман про життя туристів.

Коли я насилу затягнув ремінці та застебнув рюкзак, то раптом згадав, що забув викреслити зі списку викинуті мною речі. Я хотів записати їх по пам'яті, але врешті-решт у мене в голові так все перемішалося, що я вже й не знав, які речі лежать у рюкзаку, а які ні. Тільки про солодощі я не забув.

А тут ще прийшла мама, щоб перевірити, як у мене йдуть справи з пакуванням, і розсердилася через те, що я поклав кекс та пиріг у самий низ, під книги та черевики.

– Як же ти в дорозі до них доберешся? Якщо тобі захочеться їсти, то доведеться весь рюкзак перетрушувати. От я це собі уявляю! Негайно все переклади! А кекс, мабуть, уже пропав. І навіщо я так старалася, тісто ставила, пекла! Тепер ти коржик їстимеш, а не кекс! Ну, що стоїш! Відстібайте ремінці!

Я думав, що здурію від усього цього, але нічого, якось витримав. Мабуть, я вже звик запаковувати та розпаковувати. Треба ще раз? Будь ласка, чом би й ні?

І знову я вивалив усе на диван. З кексом нічого не сталося, хоча виглядав він тепер як круглий коржик. Але пахло від нього так само чудово, тож мене його вигляд анітрохи не засмутив. Мені навіть здалося, що він тепер займає менше місця.

Потім мама запитала, чи маю я перелік. Я сказав, що маю, але він нікуди не годиться, бо у ньому записано одне, а в рюкзаку зовсім інше.

Мама покликала Магду і попросила її допомогти мені розкласти в рюкзаку все до пуття. Ну, може, не так сказала, але щось на кшталт цього.

Магда запакувала свої речі ще вранці і погодилася мені допомогти, але за умови, що я не сперечатимуся з нею, тому що вона через мене і так половину нервів зіпсувала.

Я хотів сказати, що цієї другої половини їй вистачить до кінця життя, але стримався. Зітхнув тільки і знову стиснув зуби.

І ось я почав збирати рюкзак – вже невідомо вкотре. Тільки зараз Магда казала, що я маю в нього класти і кожну річ одразу ж записувати. На дно я поклав черевики та книги – найважче. Потім одяг та білизну, а на самий верх ті речі, які можуть знадобитися в дорозі, – насамперед солодощі.

Перелік вийшов дуже великий. Майже весь аркуш Магда списала згори до низу. Взагалі-то треба сказати, що вона все ж таки гарне дівчисько, тому що ні слова не сказала, хоча, складаючи цей перелік, вона повністю списала свою улюблену зелену ручку. Так, сестра є сестра!

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2026 Валерія Воробйова