Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Ендрек та інші

Віра Бадальська

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Г.Ясинський

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20

Вистава для першокласників

Я мало не став Принцом, ще трохи – і це могло б статися!

А я вже й корону почав робити з коробки з-під цукерок, і плащ із Магдиної червоної спідниці майже пошив, і майже всю роль вивчив… і нічого, на щастя, з цього не вийшло. Мене врятувала чарівна паличка Доброї Феї.

Справа в тому, що наш другий «А» клас вирішив на початку навчального року влаштувати свято для першокласників і наприкінці свята поставити «Попелюшку».

Ах, яка чудова п'єса ця «Попелюшка»! Коли нам вчителька її прочитала, кожен хотів, щоб йому дали якусь роль. Принца мав грати або я, або Мачек, на випадок, якби хтось із нас захворів або щось із нами трапилося. І ось саме зі мною це й трапилось. І саме через чарівну паличку.

Доброю Феєю була Магда.

Це вона перетворила бідолашну Попелюшку на принцесу, коли та їхала на бал. А я – Принц – мав на цьому балу сказати так:

Радий тебе бачити, моя королівно. Ти потанцюєш зі мною, напевно?

І відразу в цю принцесу закохатися. Хоча б для вигляду. Але у мене це ніяк не виходило. Навіть для вигляду. І замість того, щоб зображати з себе закоханого, я починав сміятися. Адже це справді було смішно. Тому що перетворення Попелюшки на принцесу відбувалося так.

Спочатку на сцену виходила Вожена в старому залатаному платті, вся вимазана в сажі, і скаржилася на те, що вона брудна, що в неї немає сукні і що вона, бідолаха, не може їхати на бал. Тут з'являлася Магда. Вона вискакувала з-за завіси, піднімала чарівну паличку і неприродним Феїним голосом говорила Попелюшці:

Сукня стара для балу не годиться, На діамантову вона нехай перетвориться!

І перетворення відбувалося! Тільки не сукні, а всієї Вожени. Замість Вожени з'являлася Йолька. Все це наша вчителька придумала! Світло на хвилину згасало, Вожена швидко тікала зі сцени. А коли світло знову спалахувало, перед Феєю замість вимазаної сажею Вожени стояла Йолька в бальній сукні, яку на час вистави нам дала мама Адріана.

Ця сукня була рожевою, блискучою і надто довгою та широкою для Йольки. Йолька – дівчинка маленька і в цьому вбранні виглядала не як прекрасна принцеса, а як миша в рожевій сумці. Ну і коли я вперше Йольку в цій сукні побачив, то замість того, щоб відразу в неї закохатися, почав реготати. І потім щоразу, коли Йолька з'являлася на балу, я не міг утриматися від сміху. Сам не знаю, чому. Не міг утриматись, і все.

А мої слова, замість того, щоб звучати як треба, виглядали приблизно так:

Радий тебе бачити, хі-хі-хі, моя королівно. Ти потанцюєш, хі-хі-хі, зі мною, напевно?

І оскільки я кілька разів на репетиції не міг утриматися від цього «хі-хі», вчителька сказала, що я не можу бути Принцом, бо Йолька скаржиться, що я її смішу, і не може грати. Теж мені артистка!

Але Йолька грала головну роль – вона танцювала на балу з цим Принцом і, коли годинник бив опівночі, так гарно співала:

Дванадцять б'є годинник, Моє скінчилось свято Прощай, мій королевичу, Бо мушу я тікати…

Ось чому Йольку не можна було замінити. А оскільки на роль Принца нас було двоє – я і Мачек, – вчителька, подумавши, залишила Мачека. Щоб мене втішити, вона сказала: якщо хочеш, можеш бути конем в упряжці карети, в якій Попелюшка приїжджає на бал. І ще вона порадила, щоб я підібрав собі якогось коня в пару і щоб ми самі цю карету зробили. А ця роль, напевно, мені більше підійде. Звичайно, я одразу ж погодився. Краще бути конем, ніж якимсь дурним Принцом, який закохується в рожеву сумку з мишею всередині і навіть не може посміятися, якщо йому хочеться. Другим конем я вибрав Рибку. Рибка теж був задоволений своєю роллю. Він мав грати гостя на балу, і коли я запропонував йому роль коня, він, не роздумуючи, погодився. І навіть зрадів. Ми одразу ж почали думати, як нам зробити карету. Зрештою, ми придумали, що найбільше тут підходить дитяча коляска сестер Рибки. Ми витягли її з підвалу, стерли пилюку та прикрасили зеленню. А спиці в колесах обмотали стрічками із кольорового паперу. Карета вийшла що треба!

Для себе ми теж зробили костюми коней. Голови вирізали з картону, по дві однакові для кожного, щоб вони були з обох боків обличчя. До штанів пришили хвости з мотузок, а зверху на нас був нормальний одяг. Ми просто надягли на себе светри. Правда, у Рибки не знайшлося коричневого светра, і він натяг на себе водолазку з рожевими та блакитними смужками, але все одно він виглядав чудово. І тупав, як справжній кінь.

Ми просто не могли дочекатися нашого виступу.

І коли нарешті вистава почалася, ми стояли за завісою і чекали на свій вихід. Рибка так хвилювався, що мало не вискочив раніше, але, на щастя, вчителька в останню хвилину схопила його за ремінь і тримала доти, доки зі сцени ми не почули голос Феї:

Не плач, Попелюшко, Висуши сльози. Зараз карета Примчиться сюди!

Ось тоді вчителька випустила ремінець, і ми з гуркотом вилетіли на сцену.

Карета підскакувала, я щосили тупав ногами, а Рибка іржав, як найпородистіший арабський кінь. Вся сцена трусилася.

Ой! Як ж це було весело! Усі в залі реготали. Нам аплодували, а першокласники навіть на стільці повилазили, щоб нас краще бачити.

Йолька-Попелюшка насилу втиснулася в карету, і добре, що вона трималася за краї коляски, інакше вилетіла б з неї, бо Рибка дуже рвонув. Але, коли вона вже влаштувалася як слід, ми знову затупотіли, заіржали і – гоп-гоп! – поїхали наче на бал.

Наша вистава сподобалася всім. Першоклашки тепер увесь час зупиняють нас у коридорі та чіпляються з питаннями, коли знову в театрі буде казка про ту дівчинку, що їхала в кареті. Директорка теж нас похвалила. На лінійці вона сказала:

– Наші артисти просто молодці! Велике їм спасибі!

І всі знову почали плескати в долоні, навіть хлопці зі старших класів. Хоча вони й не бачили нашої вистави. Ми з Рибкою шкодували лише про одне – що наш виступ був таким коротким. Наступного разу ми попросимо вчительку дати коням більшу роль.

Вона вже напевно щось придумає.

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2026 Валерія Воробйова