Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Ендрек та інші

Віра Бадальська

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Г.Ясинський

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20

Ми виграємо битву

Сніг у горах був чудовий, але й у нас його в місті насипало просто жах скільки!

Ми вчора збудували в центрі нашого двору, біля того місця, де влітку стоїть пісочниця, замок зі снігу. Коли ми його зводили, було дуже весело. Кожен із нас міг придумати все, що йому спадало на думку, а решта мали з ним погодитися і допомагати йому в роботі.

Рибка придумав, що біля замку повинні бути вежі, і ми будували вежі. Високі, з вузькими вікнами з фотоплівки, яку він приніс із дому.

Я придумав рів і стіни – і ми зводили величезні стіни. А рів ми вирішили викопати наприкінці.

Потім Місек згадав, що кожен замок повинен мати підйомний міст, і ми відразу почали шукати підходящу дошку. Пізніше за всіх прийшов Вальдек. Коли він дізнався, у що ми граємо, він тут же скочив у центр замку, став на його подвір'ї і сказав:

– А я придумав, хто буде власником цього замку! Заявляю, що з цього моменту я ваш король і починаю своє правління. Ви повинні мене слухатися, бо за непослух я саджатиму в підземелля. А ось мій прапор.

Він встромив у вежу палицю, повісив на неї свій блакитний картатий шарф і справді почав хазяйнувати як у себе вдома.

Спочатку ми думали, що буде весело. До того ж нам довелося погодитися з пропозицією Вальдека, якщо вже така була угода.

Але дуже скоро нам це набридло, бо Вальдек, як завжди, почав клеїти дурня. Замість того, щоб закінчити будівництво замку, нам довелося служити нашому володарю. Мені було доручено зробити для нього зброю, я почав стругати палицю, хоча у мене мерзли руки. Місек пішов полювати на ведмедя, його треба було приготувати для бенкету. А Рибці, якого він призначив своїм зброєносцем, Вальдек наказав осідлати коня, і тому довелося бігти по мітлу до двірника. Але двірник йому мітли не дав, і за це володар замку посадив Рибку у підземелля, тобто у пісочницю.

Тільки Рибка не збирався довго сидіти в тому підземеллі і сказав, що в нього вже одне місце примерзло до снігу і він не хоче через дурнуваті жарти Вальдека захворіти саме напередодні контрольної роботи з математики!

– Сидітимеш, і все тут! – розлютився Вальдек. – Я тут господар, і я тобі наказую!

– Наказувати ти можеш, але тільки собі, – сказав Рибка на це. Він виліз із підземелля і хотів був іти додому, коли у двір вийшли хлопці з будинку навпроти. Їх було п'ятеро, причому двоє із нашого класу.

Їхній прихід нас зовсім не втішив. Вони товаришують із Вальдеком і без кінця стирчать на нашому дворі. Через них у нас самі неприємності. Нашкодять та й тікають до себе, а нам доводиться відповідати за їхні витівки. Найбільше в таких випадках гнівається двірник і погрожує поскаржитися нашим батькам.

Так от, щойно ці хлопці увійшли у двір, як тут же побачили наш замок.

– Дивіться! Яка у них фортеця, – сказав один.

– То, може, пограємо у фійну? – сказав другий, у якого, мабуть, був нежить, бо він гугнявив і весь час тримав у руках носову хустку.

Третій взагалі нічого не сказав, а просто зліпив велику сніжку, замахнувся і – бах! – від однієї нашої вежі лишилася тільки купа снігу.

– Стривай, тепер я!

– Бач, який влучний… – загорлав перший, відштовхнув того, що мав нежить, і теж замахнувся. Другий снаряд звалив шматок стіни.

Ну, тут почалося! Тепер вони по черзі кидалися сніжками.

– Котіться звідси! – крикнув Місек, схопив грудку снігу і кинув у них. Не знаю, чи завжди він так влучно кидає, але цього разу він влучив прямо в носа хлопцеві з нежитем. Той почав чхати як скажений, а від цього чхання так розлютився, що став кидати в нас сніжку за сніжкою.

Тоді до нього приєдналися і два хлопчики з нашого класу – Юрек та Марек – і теж у нас!

Коли Вальдек побачив, що перевага на їхньому боці – адже їх було більше, – одразу вискочив із замку і, покинувши свій гарнізон, перейшов на бік ворога. Це нас дуже розсердило!

І дуже добре! Злість додала нам сил. Тільки снігу виявилося замало, бо ми майже весь використали для будівництва замку і довкола була гола земля.

– Давайте розберемо замок! – крикнув я, і, хоч мені було його шкода, я перший зняв шматок даху з другої, вцілілої вежі. Сніг на даху був утрамбований, і з нього вийшла чудова сніжка. Тверда, як камінь. Я вліпив її у спину Юрека так, що аж хлюпнуло. Місек повторив за мною. А Рибка робив сніжки.

Ось тут і почалося справжнє бомбардування!

Першим здався хлопець із нежитем. Йому було важче за інших, бо він кидав лише однією рукою, а другою без кінця витирав носа. Але коли Рибка влучним ударом збив у нього з голови шапку, чихун не витримав. Він заволав: «Здаюся!» – і втік з поля бою.

Вальдек, коли побачив, як обертаються події, припинив кидатись сніжками. Він зрозумів, що перемога схиляється на наш бік і покинув ворожі ряди. Він хотів знову перебігти до замку, але не міг, бо наші сніжки летіли одна за одною.

– Перестаньте стріляти! Я повертаюсь до вас! – крикнув він.

– Поцілуй собаку в ніс! – відповів йому на це Рибка.

– Нам не потрібні зрадники! – крикнув Місек і обрушив на Вальдека величезну снігову брилу. Вальдек образився і хотів повернутися, але його наздогнала сніжка з боку наших ворогів.

– Ви що? Припиніть! Здуріли, чи що? – кричав він і затулявся руками. Вальдеку справді було важко зійти з місця, його били сніжками з обох боків. Отримав по заслугах!

Нарешті агресори відмовилися від боротьби і, побачивши двірника, що йде в наш бік, ганебно втекли.

А ми стояли на руїнах нашого замку як переможці. Тільки Вальдека не було з нами. Він пішов. Можливо, він образився. А може, йому було соромно? Так чи інакше, але ми за ним не шкодували.

Завтра ми збудуємо новий замок. І вже без власника, звісно.

Нам і без нього добре.

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2026 Валерія Воробйова