Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Ендрек та інші

Віра Бадальська

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Г.Ясинський

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20

Наш тато любить придумувати

Мені довелося багато попрацювати перед Днем батька. У мене й досі ще болить коліно.

Чесно кажучи, коліном я нічого не робив, а те, що Магда гримнула мене дошкою, можна вважати «виробничою травмою». Ясна річ, Магда стукнула мене ненавмисне, коли ми несли ці дошки зі складу додому. А оскільки нам треба було все зробити таємно, то коли Магда мене вдарила дошкою, я не міг навіть голосно крикнути, хоча було дуже боляче.

Але все це пусте. Головне, що наш подарунок вийшов чудовим і тато по-справжньому був ним задоволений.

Спочатку ми не знали, який сюрприз приготувати татові.

Восьмого березня чи на День матері відомо, що треба робити. Принаймні у нашій сім'ї. Ми купуємо квіти, прибираємо в хаті, миємо посуд – одним словом, працюємо, як мурахи. Магда навіть власноруч пече пиріг або щось таке.

Найчастіше у неї виходить «щось таке». Не завжди можна назвати пирогом те, що Магда з гордістю ставить на стіл. І все ж таки мама з'їдає це з радістю в очах. Що б це не було – сирний пиріг, пряник чи якесь інше непропечене тісто. Чесне слово!

– Наша мама вміє приносити себе в жертву, – якось сказав тато, коли скуштував Магдиного пирога!

А в мене не вистачило сміливості навіть покуштувати.

Єві ми його теж не дали, щоб не отруїти дитину.

Все це так, але що придумати на День батька? Оце проблема! Ми обговорювали це питання навіть у класі. Вчителька сказала, що ми маємо над цим подумати і кожен може виступити з якоюсь пропозицією.

Коли черга дійшла до мене, я запропонував, щоб у цей день ми за наших тат зробили роботу, яку вони роблять, коли приходять з роботи.

Коли я це сказав, Юрек Новак та обидва Квечинські почали, перебиваючи один одного, кричати, що моя ідея нікуди не годиться. Вони не збираються дарма витрачати пів дня, бо їм довелося б сидіти перед телевізором, або лежати на дивані з газетою.

Я не дуже зрозумів, що вони мають на увазі, але почувши їхні крики, здогадався, що моя пропозиція їм не сподобалася. Тому я сів і почав думати, з яким би ще проєктом виступити.

Рибка сказав, що татові можна купити краватку чи шкарпетки.

Деякі вважали, що ця ідея не така вже й погана, хоча теж не нова. Нам із Магдою пропозиція Рибки зовсім не підходила. У нашого тата цілий ящик краваток, які ми йому вже встигли подарувати. Деякі з них і справді дуже красиві – з різнокольоровими папугами, тиграми, ковбоями та іншими подібними речами. Але тато ці краватки ніколи не носить. Він каже, що боїться їх зіпсувати – розірвати чи забруднити.

Потім настала черга Магди. Моя сестра сказала, що ані квіти, ані шоколадні цукерки татам не потрібні. Потрібно змайструвати щось самому. Щось таке, що принесе татам радість. Адже кожен батько має своє улюблене «щось», яке може його потішити.

Вчителька спитала, як Магда це розуміє. І що, наприклад, любить наш тато?

– Наш тато найбільше любить щось придумувати, – сказала Магда. – Коли він повертається з роботи, то ходить по всій квартирі і постійно щось придумує.

Наша вчителька подивилася на Магду співчутливо і похитала головою, але нічого не сказала. Зате Баська Козловська, та, яка завжди корчить із себе поважну даму, скривилася і солодким голоском почала пищати, що цю пропозицію вона в жодному разі прийняти не може, бо в їхньому домі ніхто ні про кого нічого не придумує.

Магда закліпала очима, потім подивилася на Баську, і мені здалося, що вона її зараз стукне, але ні! Вона опанувала себе і ще більш солодким голоском пояснила, що наш тато придумує, але, на жаль, не те, що Бася собі уявляє, а придумує різні вдосконалення в домі. Щоб мамі було легше господарювати.

І що у себе на роботі він має звання раціоналізатора, а Басин тато такого звання вже точно ніколи не отримає, бо Басин тато музикант і, якби він навіть сто років думав, йому все одно не вдалося б вдосконалити рояль.

І що наш тато виступав по телебаченню і запропонував свій проект чогось там, і всі йому аплодували, і вона, Магда, пишається тим, що має такого тата...

Оце й розговорилася ця Магда, не втримати!

На це Баська знову сказала, що її тато хоч і не раціоналізатор, але вміє грати Шопена, і взагалі, нехай Магда не думає, що він гірший за її тата.

Зрештою, всі дівчатка почали сваритися. Одні стали на бік Магди, а інші на бік Баськи. І всі вони тріщали, як кулемети, тому вчительці довелося їх заспокоювати. Не кулемети, звісно, ​​а наших однокласниць.

Мені пропозиція Магди сподобалася. Я тут же почав думати, що б таке вдосконалити, щоб татові стало приємно, і зробити за нього якусь роботу.

Я весь день ламав над цим голову, але ввечері вже знав, що робити. І відразу сказав про це Магді. Їй моя ідея також сподобалася. Вона навіть сказала, що ми можемо це зробити разом. Я погодився.

На другий день, після уроків, ми пішли в магазин і купили дошки. Крім того, ми купили чотири міцні болти і пляшку лаку. На це ми витратили всі заощадження і нам ще не вистачило. Тоді ми випросили у тата двадцять злотих, але так, щоб він не здогадався, навіщо вони нам потрібні.

Цілих два дні ми в поті чола працювали над цим пристроєм. А все тому, що була страшенна спека.

Зате пристрій вийшов який треба! У жодного тата в світі такого немає. Це автоматичний апарат для прасування штанів.

І такий простий в обслуговуванні! Шик, блиск, краса!

Увечері вкладаєш трохи вологі штани між двох дощок. Ці дошки з'єднуються чотирма болтами. Два болти з одного боку дошки, два з іншого. Штани лежать між дошками всю ніч, а вранці болти розгвинчуються – і готово! Штани випрасовані й виглядають так, наче їх щойно принесли з магазину. Ми це перевірили на моїх джинсах.

Щоправда, джинси ми, мабуть, надто сильно намочили і вранці вони були ще мокрі. Але ж складки тримали! Втім, джинси тут же на мені висохли, і у мене навіть нежитю не було.

Ми назвали цей пристрій самопрасувальним. Тато дуже зрадів нашому подарунку.

Він оглянув його з усіх боків і поплескав мене по плечу.

– Прекрасна ідея! – сказав він. – За це я вас запрошую на морозиво. Маму з Євою також.

Вже тиждень тато користується самопрасувальним апаратом. Увечері ми з Магдою завжди стежимо, щоб він не забув вкласти штани в апарат. А тато вкладає та зітхає. Ми здогадуємося, що, мабуть, від захоплення.

Але, на жаль, із нашим татом все не так просто. Сьогодні, коли тато вранці викручував гайки, він знову зітхнув і спитав, чи не маємо ми чогось проти того, щоб цей апарат віднести до Музею техніки.

– Навіщо? – здивувалися ми.

– Щоб й інші люди його побачили і могли використати такий незвичайний та чудовий винахід.

Нам було трохи шкода, але ми не хотіли бути егоїстами, тож погодилися. Мабуть, тато його все ж таки туди відніс, бо ввечері, коли ми повернулися зі зборів, його вже не було. Самопрасувального апарату, звісно. Тато був. Він сидів на кухні і точив ножі в м'ясорубці, бо мама вчора скаржилася, що вони затупилися.

– А де апарат? – запитав я, коли побачив, що самопрасувального апарату немає на звичайному місці – за буфетом. – Ти його відніс до музею?

– Відніс, – буркнув тато.

– І що? Вони зраділи?

– Зраділи? Ах так! Звісно… Ясна річ, зраділи.

– А ти?

– Що я?

– Ну, а ти?.. Хіба тобі не шкода, що ти його відніс? Скажи, тату, тобі не шкода?

Тато не відповів. Мабуть, сьогодні він не мав бажання розмовляти.

Я подумав, що, мабуть, він сумує через те, що відніс апарат, і я мушу його втішити. Я підійшов і поцілував тата в маківку.

– Не хвилюйся, тату, наступного року я тобі зроблю такий самий! – сказав я.

Але тато знову зітхнув. Здається навіть не зрадів. Мабуть, був дуже зайнятий цими ножами. Схоже, вони дуже затупилися.

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2026 Валерія Воробйова