Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Ендрек та інші

Віра Бадальська

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Г.Ясинський

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20

День, повний несподіванок

Коли ми сьогодні повернулися зі школи, то одразу ж побігли до кухні подивитися, що там у нас на обід, бо на сходах пахло чимось смачним.

Але виявилось, що це не в нас. У нас на кухні взагалі не було обіду, а була тільки тітка Юстинка. Вона стояла за столом і різала хліб. Ми помітили, що у неї страшенно схвильований вигляд, бо руки в неї тремтіли, коли вона намазувала масло на хліб.

– А де мама? – запитали ми.

– Мама в лікарні. Я тільки-но звідти повернулася і не встигла приготувати обід. Вам доведеться трохи зачекати. Тепер я зроблю бутерброди. Мийте руки та сідайте за стіл.

А нам одразу розхотілося їсти. Бутерброди перестали нас цікавити, хоча ми їх дуже любимо, а особливо ті, які вміє робити тітка – з рибкою та огірком.

Ми сіли за стіл та сиділи мовчки. Тітка поставила перед нами чашки з чаєм, а сама взяла кошик і пішла в магазин. А ми продовжували сидіти, нічого не говорячи. Нам не хотілося ні їсти, ні пити. Бутерброди лежали неторкані, чай остигав у чашках.

Ми хвилювалися за маму.

Магда сперлася ліктем об стіл і дивилася на мамин фартух, що висів на ручці, – схоже, що вона ось-ось розплачеться. І тут задзвонив телефон.

То був тато.

– Ну, дітки! Все вже добре! Скажіть тітці Юстинці, що вони обоє почуваються чудово. Увечері я вам розповім, що і як, а зараз дуже поспішаю... Я дзвоню з автомата, тут велика черга. Цілую вас – бувайте!

І тато повісив трубку.

А Магда продовжувала стояти, як стовп, притиснувши до вуха слухавку.

– Ну чого ти чекаєш? Тато вже відійшов від телефону. Що він сказав? – сердився я.

– Що він сказав? Як дізнаєшся, так одразу сядеш! – похитала головою Магда і сама сіла на стілець. – Він сказав, що маємо дві сестри!

– Які дві сестри?

– Звичайні. Близнючки! Сьогодні народились.

– Мама народила близнючок? Не може того бути! І тато тобі це сказав?

– Так. І ще, щоб я сказала тітці, що обидві почуваються чудово.

– Ну, нашій мамі щастить! – крикнув я. – Ми близнюки, тепер знову близнюки – тут посивіти можна! До того ж дві дівчинки!

Слухай, Магдо, а де ми візьмемо для них другі сорочечки, і другі пелюшки, і другий візок... і взагалі все друге?

– О, нічого страшного. Все, що мама приготувала для однієї дитини, можна розділити на дві частини, і кожній сестрі буде по половинці. Розумієш?

– Візочка теж? – запитав я, а Магда сказала, щоб я припинив глузувати. Нині не час для жартів. Ми повинні придумати ім'я для другої сестри, і зробити це треба негайно, бо треба записати в документах прізвище та ім'я кожного такого малюка.

Вона має рацію. Для однієї дитини ім'я вже є. Про всяк випадок і для хлопчика, і для дівчинки. Якби народився хлопчик, його ім'я було б Рафал, а якщо дівчинка – Єва. А зараз треба знайти ще одне жіноче ім'я і до того ж якнайшвидше!

Ми почали згадувати всі дівчачі імена, але жодне з них нам не подобалося. Я порадив взяти календар з іменами та вибрати ім'я звідти. Там повно імен і не тільки таких, які зустрічаються на кожному кроці, як Анок, Малгосек, Маріол. Але є й незвичайні, такі як Аполонія, Теодозія, Євфемія.

На це Магда сказала, що мені треба лікуватися і що, коли заведу власну доньку, я можу її назвати навіть Папетерією чи Полопіриною, а вона для своїх сестер повинна знайти пристойні імена, щоб потім за них не соромитися.

Я не дуже зрозумів, які «пристойні» імена Магда має на увазі, але приніс календар і ми почали обирати.

Ми по черзі читали всі імена, які там були. Підряд. Найкращі Магда записувала на аркуші паперу, щоб їх не забути.

Коли ми дійшли до середини, у нас були вже Кароліни, Ізабелли, Сусанни, Катажини… І чим більше цих імен, тим важче нам було вибрати щось слушне. Ми почали сваритись, бо Магді подобалися одні, а мені інші.

Зрештою ми знайшли такий вихід: нехай вирішить доля – тобто треба відкрити календар у будь-якому місці і навмання тицьнути пальцем і більше нічого не міняти! В яке ім'я влучимо, таке і буде, та й по всьому!

Магда розкрила календар, я заплющив очі і тицьнув пальцем у першу сторінку. Вийшло четвертого грудня – Бальбіна та Пауліна. От і добре! В обох іменини в той самий день, і хоча імена нам не дуже подобалися, зате не буде проблем з іменинами. Все в один день!

Коли тітка Юстинка повернулася з магазину, ми одразу їй повідомили, що дзвонив тато і сказав, що у нас дві сестрички – Пауліна та Бальбіна, що обидві почуваються чудово.

Тітка одразу як оніміла. Вона стояла і дивилася на нас, ніби не розуміла, про що ми говоримо.

– Тітонько, ти чуєш? У нас близнючки! – крикнув я тітці у вухо.

Вона махнула на мене рукою і звернулася до Магди:

– Що це за історія? Ви що, жартувати надумали? Я тут ходжу, нервуюся, а у вас тільки дурниці в голові!

– Але, тітонько, які дурниці – це ж правда. Тато дзвонив і наказав тобі передати…

– Що близнючки?

– Ну так! Дівчата! Пауліна та Бальбіна…

Тітка поставила кошик із продуктами на стіл, сама сіла і почала похитувати головою.

– А ви мене не дурите? – запитала вона ще раз, щоб переконатися, що ми її не розігруємо. Ми покрутили головами, що ні. Вона уважно подивилася нам у вічі, але, мабуть, не знайшла в них нічого підозрілого і нарешті повірила.

– Хіба я не казала? Я весь час повторюю: у цьому домі завжди все не як у людей! І тепер знову! Хто б повірив. Близнючки! – зітхнула вона.

Не схоже, щоб її втішила ця новина.

Ми почали готувати уроки, але сьогодні у нас чомусь нічого не виходило. Ми з нетерпінням чекали на тата.

І коли, нарешті, пролунав знайомий тріск ключа в замку, ми вискочили в передпокій та кинулися на тата, мало не поваливши його на підлогу.

Ми стягли з нього пальто і, я з одного боку, Магда з іншого, вчепилися за його руки.

– Заспокойтесь! Ви мене на шматки розірвете! – прохав тато. – Що вам треба? Я зараз все розповім!

– Ти знаєш, ми вже маємо імена! Сказати які?

– Ну?

– Пауліна та Бальбіна! – Закричали ми як по команді.

– Ви хочете, щоб вона мала подвійне ім'я?

– Ні! Ми хочемо, щоб одну звали Пауліна, а другу Бальбіна!

– Вибачте… яку другу? – спитав тато, сідаючи за стіл.

– Другу сестричку. Адже їх дві…

– Дві? – здивувався тато. – Я нічого про це не знаю. Чому дві? Звідки вони взялися?

– Як це звідки! Народилися. Ти сам про це сказав.

– Я сказав? – ще більше здивувався тато, а тітка Юстинка почала якось недовірливо дивитись на нас.

– Звісно, ​​сказав! По телефону. Я ж добре чула. «Обидві чудово почуваються».

Тато подивився на Магду, у якої невідомо чому було скривджене обличчя, і несподівано почав страшенно реготати. Він реготав і реготав. А ми стояли поруч і не розуміли, чому йому так весело. Не близнючкам же йому так радіти!

Нарешті тато припинив сміятися, взяв Магду на коліна і погладив по голові:

– Пробач мені, доню, за це непорозуміння. Це моя провина. Справді, згадую, я сказав «обидві», але це означало: мама та мала.

– Виходить, у нас лише одна дитина! Ууу! – заревіла вона так, що тітка Юстинка, яка саме в цей момент ставила перед татом тарілку з супом, підскочила від несподіванки.

– З глузду можна з'їхати з цими дітьми! Вічно вони щось придумають! Я вже повідомила всіх знайомих, що у нас близнючки, а тут, нате вам, близнючок немає! Постійно щось наплутають! А як тепер людям у вічі дивитися? Тільки й чекай від них чогось! – бурчала тітка, але з її обличчя було видно, що цього разу вона задоволена.

Я теж зрадів. Все ж таки дві сестри – це не три!

Тільки у Магди на весь вечір зіпсувався настрій.

Але в цьому немає нічого дивного.

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2026 Валерія Воробйова