Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Ендрек та інші

Віра Бадальська

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Г.Ясинський

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20

Чоловіча таємниця

Від учора ми вдома самі. Ми – це тато, Магда і я. Мама поїхала до Гдині, до тітки Юстинки, і взяла з собою Єву.

Коли прийшла телеграма, ми дуже засмутилися. І через те, що тітка хвора, і через те, що мама їде і на обід не буде галушок, які мама обіцяла нам приготувати в неділю!

Ми дуже любимо галушки. А особливо нам подобаються гарячі жирні шкварки, що хрумтять на зубах. А через маминий від'їзд не лише галушок, а й взагалі ніякого обіду не буде, та й хто його приготує?

На щастя, тато обіцяв, що в неділю ми підемо в басейн. Це нас трохи втішило, але не дуже. Басейн – басейном, а галушки – галушками, це ясно!

Увесь суботній вечір ми не могли знайти собі місця. Ми з Магдою тинялися з кута в кут і не знали, що нам робити. Дуже сумно вдома без мами та без Єви.

Відразу ж після передачі «На добраніч, діти» ми пішли спати.

– Коли спиш, час йде швидше, – сказала Магда і погасила світло.

І справді, він понісся дуже швидко, мені здавалося, ніби я ще засинаю, а тут нас уже будить голос тата:

– Гей ви, соньки, вставайте! Час готувати сніданок!

Я подумав: «Ну от, починається» – і зліз із ліжка в дуже поганому гуморі.

Ми відразу посварилися з Магдою через те, хто перший має йти митися у ванну. Ми стояли біля дверей, трималися за ручку і штовхали один одного. Тато вийшов із кухні й подивився на нас.

– Ах, які ви «виховані» діти! Замість того, щоб стояти тут та сваритись, краще б ти, Ендреку, за цей час застелив ліжка. Чоловік ти, зрештою, чи ні? Поступися дамі!

– Теж мені дама, – сказав я і відпустив ручку.

– Теж мені чоловік! – крикнула Магда, швидко влетіла у ванну кімнату та зачинила за собою двері.

«Уявляю собі, що буде далі», – думав я, застеляючи ліжко. Я вже бачу, як «дама» сидітиме, а нам доведеться навколо неї стрибати і все за неї робити! Тому що наш тато такий джентльмен, який завжди повторює, що «до жінок треба бути уважним».

Але все виявилося не так уже й погано, як я думав. Навпаки, було дуже весело, за сніданком кожному з нас довелося попрацювати: я різав хліб, Магда намазувала нарізані шматочки маслом та повидлом. Тато варив каву. Він на себе надів мамин фартух з мереживом. І так смішно при цьому поводився, що ми мало не луснули від сміху.

Після сніданку тато мив посуд, а ми його витирали. Виявилося, що всі чисті посудні рушники вже «вийшли», і нам довелося витирати одним, останнім, що тривало досить довго.

– Ми обов'язково маємо влаштувати прання, – сказав тато і пішов до ванної кімнати.

Але ми не хотіли ніякого прання і відразу почали кричати:

– Тату, чого ти! Така погода! Ми зранку мали йти в басейн, а ти хочеш прати!

Тато одразу нас заспокоїв. Він сказав, що ми тільки замочимо рушники в детергенті, а коли повернемося, прокип'ятимо їх, прополощемо та повісимо на балконі, щоб вони побіліли на сонці. Ми дивилися на тата з подивом. Звідки він про це знає! А коли Магда запитала, що таке детергент, а тато сказав, що це «пральний засіб, що розчиняється у воді», – тут ми взагалі стали вважати нашого тата найрозумнішою людиною в світі.

Ну, може, не в усьому світі, але вже на нашому сходовому майданчику це точно. Усі кажуть зазвичай – пральний порошок, а тато – "детергент". Ми вирішили з Магдою теж так казати. Цікаво, чи знає Рибка, що це таке?

Поки ми витирали посуд, тато замочив рушники. А потім ми поїхали.

У басейні було чудово! Ми купалися, пірнали та з'їжджали з гірки у воду.

Папа показував нам, як плавають різними стилями: батерфляєм, кролем, по-матроському та іншими. Коли я татові показав, як плаваю я, і спитав, як називається цей стиль, він засміявся:

– Можна це назвати «як сокира на дно» або «по-собачому», але кожен порядний собака образився б.

Тоді образився я. Але тато поплескав мене по плечу:

– Не гнівайся, старий, ще навчишся. Ходімо, потренуємось.

І ми знову полізли у воду.

Після цього тренування нам страшенно захотілося їсти. А вдома обіду не було. На нас чекали замочені рушники, які треба було прокип'ятити. Тільки, на жаль, рушники, навіть якщо їх довго варити, не годяться в їжу!

Ми поверталися додому у дуже поганому настрої. До того ж тато дорогою велів нам зайти до городника та купити салату, а сам пішов додому.

– Батьки зовсім не розуміються на тому, чим треба годувати дітей. Тато, мабуть, думає, що ми кролики і замість обіду гризтимемо травку! – сумно бурчав я.

– У салаті, кажуть, дуже багато вітамінів, – сказала Магда, щоб мене втішити, але зітхнула.

Мене її слова про вітаміни зовсім не втішили.

Нарешті, ми купили салату. Городник, який нас знав, вибрав дві великі голівки та допоміг нам покласти їх в торбу.

– Несіть обережно, щоб салат не зім'явся. Він дуже ніжний та ламкий. – Вам сподобається, – хвалив він.

«А як же! Сподобається!» – подумав я.

Я навмисно всю дорогу крутив торбою, поки Магда не сказала, щоб я заспокоївся, адже нещасний салат тут ні до чого.

На сходах я відчув, як сильно мені хочеться їсти. До того ж звідкись смачно пахло смаженими шкварками. Я потягнув носом:

– Їдять же люди смачне, – сказав я із заздрістю.

– Угу, – знову зітхнула Магда.

Але вдома на нас чекав справжній сюрприз!

Вже на порозі ми зрозуміли, що цей чудовий запах шкварок йде з нашої кухні. Але стрибати від радості ми почали, побачивши на столі величезну салатницю, повну паруючих галушок.

Тато з хусткою на голові та у фартуху з оборками щось робив у кухні. Це він із великою старанністю перемішував шкварки, що смажилися на сковорідці.

– Магдо, помий салат, а Ендрек накриє на стіл. Обід зараз буде готовий.

– Невже ти, тату, сам приготував ці галушки? – спитав я недовірливо.

– Сам, – відповів тато скромно. – А хто ж іще?

Коли ми сіли за стіл, Магда сказала:

– У нашого тата дарма пропадає талант. З такими здібностями з тата вийшла б непогана мама! Скажи, Ендреку?

– Угу, – пробурчав я. Я не міг сказати нічого більше, тому що в мене був набитий рот.

Тато підкладав нам на тарілки та посміхався. Він був дуже задоволений собою. І це зрозуміло! Я б в житті не зміг би приготувати такі чудові галушки!

Але ввечері...

Увечері, коли я виносив відро зі сміттям, я побачив на дні відра два целофанові пакети з написом «Заморожені галушки»!

І я одразу все зрозумів!

Тато нас обдурив?

Ні, не обдурив! Він сам приготував галушки, це зрозуміло! Сам кинув їх у каструлю та відварив!

Звичайно, я Магді про своє відкриття не сказав нічого. Нашу чоловічу таємницю я збережу при собі. Бо ми, чоловіки, завжди повинні триматися разом.

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2026 Валерія Воробйова