Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Ендрек та інші

Віра Бадальська

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Г.Ясинський

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20

Єва проковтнула лева

І ось уже нова сестричка вдома! І не якась там Бальбіна чи Пауліна, а звичайна Єва.

Слід сказати, що весь перший тиждень я не був від цього в захваті. Ані я, ані Магда. Тому що майже весь дім був догори дриґом.

По-перше, нам постійно доводилося ходити навшпиньки.

Через кілька днів я сказав Магді, що якщо це буде довго продовжуватися і мені ось так доведеться тренуватися в ходьбі навшпиньки, то я напевно стану не конструктором машин, як збирався, а танцюристом. Можливо, навіть прима-балерином стану.

– Скоріше прима-ненажером, – сказала Магда. – Якщо ти стільки їстимеш, то станеш жирним, як порося тітки Марисі. Прима-балерина – це жінка. Вона має бути худенькою та стрункою. Прима-балерина – найкраща танцюристка в балеті.

Про цю ненажерливість Магда сказала із заздрості, тому що я якраз у цей момент смакував четвертим шматком пирога зі сливами. Такий пиріг зі сливами, як робить наша мама, я можу їсти без кінця і вдень, і вночі. А Магда не може. А чому? Тому що вони вирішили з Боженою худнути. Вже другий день худнуть, але я гадаю, що Магда більше тижня не витримає. Навіть зараз вона дивиться на пиріг жадібними очима.

Ну так от, по-перше, ми ходили навшпиньки.

По-друге, нікому за цей час не можна було вдома і слова голосно сказати, бо ніколи не відомо, чи спить уже Єва чи тільки засинає. Нам із Магдою постійно доводилося говорити пошепки, що для мене було особливою мукою. Я люблю іноді покричати, особливо коли розмовляю з Магдою.

По-третє, і на мене, і на Магду взагалі перестали вдома звертати увагу. Усі тільки й були зайняті дитиною. Без кінця тільки про неї й говорили, і вдома нічого іншого не було чути, крім: «Єва те, Єва се»… просто нудно!

Але так було в  самому початку. Зараз найгірше позаду. Усі вже трохи заспокоїлися, а найголовніше, що не ми пристосувалися до Єви, а Єва почала звикати до нас. Присягаюся! І навіть якось, коли Магда закричала на мене як у давні добрі часи: «Знову ти ходиш по дому в брудних черевиках, почвара ти така!», а до того ж це своє «почвара» вона прокричала так, як тільки лише вона одна може, і на повну потужність, то Єва, хоч і спала, розплющила одне око і – чесне слово – усміхнулася мені. Схоже, сестричка дала мені знак, що вона на моєму боці. І я подумав, що, мабуть, мені це мала починає подобатися.

І справді, з цього моменту вона мені подобається все більше.

До того ж іноді у нас через Єву трапляються кумедні історії.

Ось, наприклад, учора.

Вранці, коли ми готувалися йти до школи і допивали своє молоко, до кухні, як бомба, влетіла тітка Юстинка. Захекана і перелякана як ніколи. Вона одразу плюхнулася на стілець і схопилася за серце.

– Що трапилося? У тебе щось болить? – занепокоїлася мама.

Але тітка похитала головою і продовжувала мовчки зітхати. Правда, тепер вона вже дивилася в стелю і трималася не за серце, а голову.

– Ну, скажи, нарешті, що з тобою, – дедалі більше нервувала мама, а Магда, яка ніколи не втрачає присутності духу, про всяк випадок принесла тітці склянку води та серцеві краплі. Тітка випила воду, подивилася на маму і сказала переляканим голосом:

– Слухай… Це жахливо… Потрібно негайно викликати швидку…

– Швидку? Тобі погано? – мама взяла тітку за руку, щоб перевірити пульс.

– Зі мною нормально. Тільки от Єва…

– Що Єва?! – крикнули ми.

– Єва... проковтнула... лева!

– Кого проковтнула? – здивувався я, подумавши, що мені почулося.

– Лева!

Мама вже більше ні про що не питала. Вона зняла з вогню каструлю з молоком і побігла до кімнати. Ми за нею – і одразу до ліжечка. Дивимося – а Єва спокійно собі лежить, дивиться на всі боки, щось по-своєму лопоче і взагалі не схожа на людину, що проковтнула лева.

Ми думали, що тітка пожартувала, але це був не жарт. Вона справді була страшенно перелякана.

Магда перша здогадалася, про якого лева йдеться, і почала порпатися в ліжечку. Вона підняла ковдру, зазирнула під матрац, потім залізла під ліжко, а коли там не знайшла того, що шукала, злякалася майже так само, як і тітка Юстинка.

– Вона його справді проковтнула! Треба викликати лікаря.

Єва, коли побачила біля себе стільки збуджених людей, почала пищати.

Мама взяла її на руки і сказала Магді, щоб вона припинила ревти і щоб хтось нарешті пояснив, про якого лева мова. До чого тут лев?

– Лев, якого Ендрек учора ввечері купив Єві! Такий голубенький, гумовий… за двадцять злотих… з гривою… у кіоску…

– За двадцять два, – уточнив я.

– За двадцять два, – повторила Магда. – Його ніде немає, але ж він був.

Мама, коли це почула, заспокоїлася. Потім поклала Єву в ліжечко, подивилася на нас і похитала головою.

– Я гадала, що маю справу з розумними людьми, а тут бачу… – вона махнула рукою і засміялася. – Ну, Магдо, досить ревти. Витри очі та загорни в папір сніданок. І не забудь узяти яблука! Вам уже пора йти! Ідіть, бо запізнитеся до школи.

– А що з цим левом? – запитала Магда.

Мама лише знизала плечима.

– Про лева не турбуйся, – потішив я сестру. – Навіть якщо його Єва проковтнула, то з ним нічого не станеться, бо він гумовий.

– Саме так, – сказала мама і знову почала сміятися. Я подивився на неї з подивом. Що тут смішного? Що дитина проковтнула лева?

Але часу запитати про це маму в мене не залишалося, бо ми й так уже спізнювалися і нам довелося бігти до школи.

У школі ми одразу про все розповіли однокласникам. Вони нам повірили. Слухали і дивилися на нас із захопленням. Тільки Рибка не повірив. У Рибки аж дві сестри, і він у дітях розуміється як ніхто інший.

– Це все дурниці! – сказав він. – Такий великий лев нізащо на світі не поміститься у такій маленькій дитині! І припиніть хвалитися.

І Рибка мав рацію. Коли ми повернулися зі школи, тітка сказала, що знайшовся лев. Він лежав під ванною. Впав туди, коли тітка ввечері купала Єву.

Ми, звичайно, скористалися нагодою і за вечерею оголосили, що не завжди неприємності у нашому домі трапляються тільки через нас. І що завтра в школі нам, а не комусь іншому, доведеться лупати очима від сорому.

Тітка подивилася на нас і, схоже, зрозуміла, що ми маємо на увазі, бо швидко запитала, чи ми не хочемо випадково омлету з варенням, а якщо хочемо, то тітка може нам його швидко приготувати.

Ясна річ, ми хотіли! Навіть Магда забула, що вона худне, і побігла за тіткою на кухню збивати піну. Добре б частіше відбувалися такі історії, як із цим левом!

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2026 Валерія Воробйова