Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Героїчний щоденник

Клара Ярункова

Переклад українською – Лариса Мольнар
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – А.Василенко

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19

Рожева квасоля

Наш піонерський загін – найкращий у всій школі, а ми – найкращі піонери, а серед найкращих я ще кращий, бо мені доручено доглядати ящичок нашого загону з піддослідною квасолею.

Якось ми йшли з піонерських зборів, і п'ятикласники з четвертого загону хвалилися, що вони виростять на шкільному городі гарбуз завбільшки з невеличкого першокласника.

Тоді Мішо сказав:

– Велике діло! Ми виростимо квасолю, що в неї в стручках будуть самі рожеві квасолини.

Вони нам не повірили.

Ми теж здивувалися, але Мішів дядько – городник, отож ми йому повірили: він і справді приніс рожеві квасолини.

В куточку живої природи в нас був один порожній ящик; ми взяли й насипали туди чорнозему. Потім заходились мізкувати, куди його поставити, бо це буде наша таємниця й сюрприз. Ми довго сперечалися, хто доглядатиме квасолю, і нарешті постановили по справедливості, що я, бо я – найкращий піонер і в нас дома є балкон.

Потім ми посіяли квасолю, угноїли її і раділи, що обскачемо четвертий загін.

Назавтра всі прийшли до мене подивитись, чи не зійшла вже квасоля, і потім також навідувались щодня. Мама сказала, що чим більше ми заглядатимемо до квасолі, тим довше вона не сходитиме. Ми їй не повірили, але вона таки мала слушність, бо коли Мішо викопав одну квасолину, аби подивитися, чи вже вона пустила кільчик, то ця квасолина потім так і не виросла.

Тоді ми домовились, що загін приходитиме дивитися на квасолю двічі на тиждень. Отже, весь догляд за квасолею ліг на мої плечі, тільки Мішо іноді приходив помагати.

Вранці, тільки-но вставши, я біг поливати квасолю. В обід ми з Мішем заглядали до неї і ввечері теж.

Наприкінці шкільного року загін востаннє прийшов подивитися на квасолю, яка вже сягала двадцяти сантиметрів.

– У вересні, – сказав Мішо, – вона матиме стручки. А десь так числа п'ятнадцятого ми покажемо четвертому загонові рожеві квасолини.

Потім були канікули, після них знову почалося навчання, і коли ми вперше прийшли до школи, то побачили на городі п'ятикласників гарбуз, але не такий уже й великий – до першокласника було йому далеко.

Хлопці сказали, що після уроків ми підемо дивитися на нашу квасолю. Я промовчав.

Як ми верталися із школи, Йожо спитав:

– Коли приблизно квасоля викидатиме стручки?

– Ніколи, – відповів я.

– Як-то ніколи? – здивувався Мішо. – Всяка квасоля родить і має стручки.

– Наша їх не має, бо вона загинула, – відказав я.

– А ти її поливав? – вигукнув Мішо.

– Поливав до тридцятого червня, – відповів я.

Що потім було! Йожо сказав, що в мене нема почуття піонерської честі, бо я зрадив загін, і тепер ми осоромимося перед п'ятикласниками. Мішо теж це чув, але нічого неї сказав, і мені було дуже боляче, отож і я нічого не сказав коли йому квасоля дорожча, ніж друг.

Потім ми пішли далі, вони попереду, а я ззаду. Потім і Мішо трохи уповільнив ходу, щоб я його наздогнав, і ми пішли разом.

Спершу ми мовчали, але за якусь хвилю Мішо сказав:

– Мені з тобою навіть говорити не хочеться, бо ти не піонер, а диверсант, раз ти не поливав нашу квасолю. Скажи, чому ти її не поливав?

Я відповів, що я зовсім не диверсант, а піонер, але на канікулах грав у футбол, ходив на пляж і геть забув про квасолю. Нічого нема в тім такого – з кожним може трапитись...

Мішо довго мовчав, але про щось зосереджено думав, я добре це бачив.

Перед нашим домом він сказав:

– Завтра підемо на город до дядька й попросимо такої квасолі, яка швидко росте.

– Гаразд, – погодився я, – а я поливатиму її навіть у неділю.

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова